Хто він, «вільний» художник Янош Рейті із Закарпаття? (ФОТОгалерея)

#Культура

У кожного митця, ймовірно, є свої власні «антени», які ловлять ті чи інші сигнали із зовнішнього світу. Окрім того, художник як творча особистість, – стверджує американський психолог Л.С. К'юбі, – це індивід, який певним, сьогодні ще випадковим, чином зберігає здатність використовувати свої підсвідомі функції більш вільно, ніж інші люди, які, можливо, потенційно являються однаковою мірою обдарованими. Чи не від цього наукового твердження з'явився у світі термін «вільний художник»?

Янош Рейті теми для своїх майбутніх картин знаходить випадково-невипадково скрізь. Це може бути побачений букет квітів у вазі – майбутній натюрморт, чи ошатний будиночок з квітником на подвір'ї, чи гори Карпати навесні або восени, а гори вічні, отже і тема у мистецтві вічна, бо тяглість її простирається до сивої давнини. Професор Борис Михайлов зауважував: «У свідомості прадавніх людей Кам'яна Могила ототожнювалася зі «світовою горою», що було притаманно і сусіднім цивілізаціям (Шумер, Урарту, Греція – гора Олімп). На думку іншого науковця – В.Топорова: «Прадавні уявляли цю гору своєрідним «світовим деревом», і сприймали як образ світу, модель Всесвіту, в який відображені всі основні елементи і параметри космічного устрою...». Отож гори у малярстві – тема не лише вічна, а й космічна.

Спілкування з обдарованим митцем, як правило, відбувається у його творчій робітні. Художник без поспіху, поважно, ділиться своїми думками: «Як побачу гарну жінку, в душі – пробудження, життя набуває сенсу, змісту, не в останню чергу завдяки красі, яку слід помічати, вона присутня і в літературі, і в музиці, і в живописі. Тому красу віднаходить хто в нотах, хто у фарбах, це дається далеко не всім, потрібно мати дар Божий. Хоч усі стежки у малярстві протоптані, але має бути своє бачення, стиль письма, який чимось невловимим відрізняється від інших митців. Я щось запозичив від Ерделі, Кашшая, Манайла, але ніколи нікого не копіював».

Янош до безтями закоханий у неповторну, своєрідну красу рідного краю – Закарпаття, а ще як великий любитель джазової музики, від віртуозно виконаних джазових композицій може заплакати. І коли лунають джазові мелодії у виконанні таких маестро, як Чарлі Паркер, Діззі Гіллеспі, Джеррі Малліган, Телоніус Монк, і ці мелодії рвуть і пронизують душу, то так і хочеться писати картини, зокрема, фантасмагоричну еротику, в якій митець застосовує жорстку манеру художнього письма.

Ще одна пристрасть Яноша Рейті – подорожі, бо вони – завжди нові враження, нове, інакше бачення раніше побаченого, нові ідеї, і зрештою, нові роботи. Ось і цього року художник був учасником третьої міжнародної виставки малої графіки у Суботіці (Сербія). Картини представників багатьох європейських країн демонструвалися на цьому мистецькому форумі, також завітали художники із Канади і Уругваю. Загалом цю виставку мистецьких робіт змогли побачити шанувальники графіки десяти міст Сербії.

Творчість ужгородського живописця багатогранна: це пейзаж, натюрморт, абстракція, графіка, етюд, але є щось спільне поміж усіма картинами з-під пензля Яноша, це – казкова загадковість, шляхетність, душевність. Його пейзажі і натюрморти важко назвати реалістичними у класичному розумінні цього терміну, може тому, що написані вони не просто художником, а лицарем закарпатського живопису. Він володіє високою культурою спілкування, поведінки, є доброзичливим і відкритим до людей і світу, і все це помножене на творчу фантазію автора знаходить свій відгук на його полотнах.

Науковець М.Бетенскі у своїх дослідженнях відзначала: «Деякі люди, переважно митці, інтуїтивно і глибоко відчувають колір. У них є потреба в конкретних кольорах, які відповідають певному емоційному стану...». Цей науковий висновок прямо дотичний до пейзажистка Яноша Рейті, «його кольори» – це синій, зелений, менше брунатний і білий, у величезній кількості можливих і неможливих варіацій, тонів, півтонів. Бо як у природі, так і у творах мистецтва, кольори знаходяться у складних і різноманітних поєднаннях, саме такі кольористичні несподіванки подибуємо у творчих роботах митця.

Цікаво було довідатися, що Рейті мав теплі, приятельські стосунки з тепер уже знаменитим закарпатським авангардистом Ференцом Семаном (Ечі), багатолітня творча дружба поєднує живописця з закарпатським поетом з Полтавщини Василем Зубачем, неповторні поезії якого дуже любить слухати у авторському виконанні. Очима непересічного віршотворця «прочитання» двох картин Яноша Рейті, «Вечір на Балатоні» і «Хатина у Міжгір'ї» вилилося у чудові віршовані рядки:

На Балатоні сонце спить,

І ніжаться віки,

Там молоді у кожну мить,

Жінки й чоловіки.

І:

Цей дім, неначе корабель,

По Всесвіту пливе:

На хвилях днів, дзвінких ночей

Вкраїна там живе.

Отаке поетичне бачення живопису очима поета...

Будуть нові подорожі, участі у нових пленерах, звичайно, з'являться нові картини, і є тверде переконання, що і надалі зростатиме мистецький рейтинг ужгородського художника Рейті.

Андрій БУДКЕВИЧ

07 грудня 2012, 15:15
KARPATNEWS.in.ua — Усі новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!