В мережі розповіли історію греко-католицької кам’яної церкви села Чумальово

У центральній частині села Чумальово можна побачити руїни греко-католицької кам’яної церкви Покрови Пресвятої Богородиці.

На жаль, історичних відомостей про неї надзвичайно мало. Це й не дивно, адже село більш відоме як центр православ’я. Інших релігійних громад тут взагалі немає. Хоч так було не завжди, повідомляє Тячів.

Певні  згадки про греко-католицьку церкву вдалося віднайти у дослідженнях істориків та дізнатись від жителів села. Так, у письмових джерелах є згадка 1751 року про те, що на місці цього храму була стара церква. У 1872 році звели нову святиню. Будували її, за переказами місцевих довгожителів, довго – понад 40 років. Як розповів директор Чумалівської ЗОШ І-ІІІ ст. Василь Маркуш, від старожила села на прізвище Паканич відомо, що її почали будувати шість сімей, взявши за зразок план церкви у Кошіце (нині Словаччина). Стіни мурували з каменю, який возили волами зі скель поблизу села. 

Проіснував храм зовсім недовго. Як зазначає дослідник закарпатського сакрального будівництва Михайло Сирохман у своїй праці «Втрачені церкви Закарпаття», муровану базилічну церкву Покрови Пресвятої Богородиці було освячено у 1878 році. Належала вона до Тереблянського деканату. А вже на початку 20-х років село повністю перейшло у православ’я.

Що ж призвело до руйнування храму? Оскільки церква була збудована без фундаменту, то внаслідок підняття грунтових вод стіни почали розходитись по боках. З реєстрації діючих храмів церкву знято 5 вересня 1961 року. У 1962 році, під час сильної бурі, у церкву влучила блискавка (за переказами, церковна вежа була чи не найвища в околиці), а вітром було пошкоджено покрівлю храму. З ініціативи сільського керівництва, на догоду антирелігійному комуністичному режиму, було вирішено розібрати дах.

Про це пише і Михайло Сирохман:

«У 1963 році за ініціативою тодішнього голови села розібрали дах церкви, цегляні склепіння та високу вежу. Іконостас та два малі дзвони перенесли у православну церкву. Ще один віддали до монастиря».

А великий дзвін реквізували на військові потреби ще у 1914 році. 

Як розповідає перша секретар Чумалівської сільради 87-річна Оксана Дьордяй, безгосподарність тодішнього голови села Михайла Стойки не залишилась безкарною: він сам, його сім’я та люди, які розбирали дах церкви, невдовзі трагічно загинули. Від будинку сільського голови залишилося пусте місце, де потім збудували сільську амбулаторію. 

Щоб утримати мури, прихожани вдалися до такого кроку: викували величезний обруч, яким оперезали стіни ззовні, а всередині з’єднали металевими перемичками. Завдяки цьому «металевому поясу» кам’яні стіни і зараз тримаються купи. Порослі деревами й чагарниками, вони справляють враження загадковості і таємничості. Біля церкви на місці поховання священика є надмогильний камінь з написом угорською мовою. 

Нещодавно з ініціативи Чумалівського сільського голови на руїнах церкви розпочалися роботи з розчистки, під час яких знайдено артефакти – старовинні предмети церковного начиння (хрест, кадило та інші). Рештки церкви розчищатимуть і надалі. 

«Маємо намір облаштувати тут музей, де будуть представлені експонати, знайдені на руїнах храму», – ділиться планами Чумалівський сільський голова Іван Лях.

Територію церкви планують огородити, а на самих руїнах встановити ковані ворота.  Залишається сподіватись, що цей задум буде реалізований, а маловідома архітектурна пам’ятка стане однією з туристичних принад села та Тячівщини, зацікавить любителів історії Закарпаття та краєзнавців.