Втрачений Ужгород: найбільша колекція печаток міських установ та товариств (Фото)

Нещодавно в Україні набув чинності закон, який скасовує обов'язкове використання печаток підприємцями.

Ми ж із цього приводу вирішили показати вам свою колекцію відбитків печаток та штампів, зібрану під час роботи в Державному архіві Закарпатської області. Загалом обласний архів може похвалитися величезною кількістю документів зі старовинними печатками, але ми зібрали лише ті, які використовували в Ужгороді протягом першої половини ХХ століття.

Печатки і штампи в Ужгороді активно використовувалися при веденні документації вже на початку минулого століття. На жаль, в обласному краєзнавчому музеї немає оригінальних печаток магістрату, тобто міської управи Ужгорода тих років, але з інших (наприклад, з багатої колекції печаток Березького комітату, які зібрав свого часу відомий колекціонер Тиводар Легоцький) можна припустити, якими вони були. Так, на початку ХХ століття державні установи використовували кліше, виготовлені з заліза, але вже ближче до 30-х років почали користуватися й печатками з гумовим кліше.

Цікаво, що судячи з реклами у місцевих газетах, календарях та книжках, в Ужгороді протягом усієї першої половини минулого століття у виготовленні печаток, штампів та емальованих таблиць-вивісок "змагалися" два виробники: Ізраель Остеррайхер та Андрій Шмидт.

Реклами Остеррайхера завжди було більше, і у кожній він без зайвої скромності зазначав, що його фірма загальновідома і прославлена, виготовляє замовлення швидко й дешево. А от Андрій Шмидт у своїй рекламі явно цілив на антисемітизм, бо кожного разу підкреслював: його фірма на Підкарпатській Русі – єдина християнська, яка займається виготовленням печаток.

Але давайте перейдемо безпосередньо до самих відбитків. Перш за все, цікаво буде глянути на відбитки печаток ужгородського магістрату різних років. Такою, наприклад, була печатка міста у 1902 році.

Цю печатку в Ужгороді використовували довго. У 1919 році, коли Ужгорода став столицею чехословацької Підкарпатської Русі, печатка міста змінилася. Магістрат використовував спершу таку печатку.

А пізніше і таку.

Цікаво, що коли у 1938 році Ужгорода став угорським, печатці міста повернули фактично той самий вигляд, який вона мала у 1902 році. Хоча протягом усіх цих років печатка Ужгорода мала один спільний елемент – герб із зображенням виноградної лози та грон винограду.

Державні структури у місті теж мали свої печатки. У центрі відбитку, як правило, був зображений вже державний герб, який обрамляла назва установи. Ось кілька відбитків печаток різних років (відповідно і державні герби посередині різні), які можна побачити на архівних документах. До прикладу, печатка фінансової управи 1917 року виглядала так.

А це печатка шкільного відділу цивільної управи часів Підкарпатської Русі.

Печатка жупана Ужгородської жупи (району) часів Підкарпатської Русі.

Відбитки печатки реєстратури магістрату стоять майже на усій внутрішній службовій документації. Це був такий собі відповідник нинішнього загального відділу міської ради, де приймають і реєструють звернення, відправляючи їх чиновникам "наверх".

Поліцейській уряд та поліцейський капітанат у часи Підкарпатської Русі мали окремі печатки.

А це печатка лісничого уряду.

Головний міський лікар під своїми приписами ставив таку печатку.

А фінансовий уряд користувався такою.

Численні організації в місті теж мали свої печатки.

Так само активно використовували печатки і спортивні товариства Ужгорода.

Цікавими є печатки навчальних закладів міста різних років.

І це – далеко не все, що можна знайти у документах Державного архіву Закарпатської області, адже свої печатки мали і місцеві політичні партії, і релігійні громади, і окремі фахівці, як-то нотарі, інженери, будівельники тощо. Цікаво, що одночасно з печатками широко використовували і штампи. Штампи – це ті ж печаткові форми, але, як правило, прямокутної форми. Їх мали торговці, товариства та організації, зображуючи на них назву підприємства або додаткову інформацію.

Печаткові зображення можуть стати ще одним джерелом вивчення історії міста. Ці маленькі, часто нерозбірливі відбитки, може, й не несуть великої кількості інформації, але показують, як багато різноманітних установ, товариств, підприємств тощо працювали у нашому місті у різні роки.

 

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"