Закарпатські та галицькі млинці — у чому різниця?

Також автор матеріалу вирішив розібратися, які ж це Слобожанські ладики та поліські білі млинці.

Тож як готують млинці закарпатці та мешканці інших регіонів - читайте далі. 

Круглі й жовті, мов сонечко, млинці віддавна вважаються символом того, що на землю вже поспішає тепла й ніжна весна. З часом до «обґрунтування» радості й веселощів з нагоди наближення сонячних днів додалося багато легенд, традицій, обрядових варіацій – але всі їх все одно об’єднували саме смачні млинці. Чи, може, палачинти? Або налисники?..

Сучасна українська кухня може запропонувати тематичну подорож Україною. Ба більше, майже кожен регіон презентує власну версію млинців та свята Масляної. Однак будьте обережні: якогось там тижня на усі дегустації вам точно може не вистачити.

Закарпатські палачинти

Палачинта (румунською plăcintă) – в оригіналі так називалася страва з прісного тіста, пласка й рівна. Або, як варіант, листковий пиріг з начинкою. Адже слово plăcintă має й давніше коріння: placenta латиною, власне, й означає «пиріг». У свою чергу латинське слово має ще глибші корені. Давньогрецька назва такого коржика буквально й означала «плаский» (πλάκοεις). Як свідчить історія багатонаціонального регіону, предки сучасних закарпатців могли навчитися пекти палачинти ще у римських солдатів у далекому другому столітті.

Аби вийшли справжні палачинти – тонесенькі, з хрусткими золотистими краями – потрібно на доброму домашньому молоці приготувати якісно бездріжджове тісто. Секретом «тонкощів» є добра палачинтовка, тобто сковорідка, яка вас не підведе. Палачинти готують із солодким сиром, шоколадом, різноманітними солоними начинками. А серед найбільш популярних – домашній леквар, тобто повидло.

Давньоруські млинці

Вважається, що класичні млинці були популярні ще за часів Київської Русі. Дріжджові, на свіжому та на кислому молоці, пісні, з використанням яєць та без них, макові та навіть мереживні млинці сторіччями підкорювали серця й шлунки українців. І, без сумнівів, продовжують це робити.

Цікаво, що в давнину багато млинців випікалося саме з гречаного тіста, а не з пшеничного. Начинок у простих людей могло й не бути. А ті, хто міг собі дозволити смачненьке, смакували млинці з грибами, сиром, маслом тощо.

Приазовські млинці

Приазов’я – місце, де можна спробувати поширену місцеву страву, знайому багатьом українцям. Це млинці, які будь-яка господиня може приготувати і вдома, адже їхній рецепт зовсім нескладний.

Спочатку приготуйте класичне дріжджове тісто. Млинець потрібно розкачати тонким шаром, а зверху викласти шар солодкої сирної начинки. Потім усю цю смакоту згортають рулетом. Подають із вершковим маслом.

Поліські «білі» млинці

Традиційна кухня поліщуків відома на українській Волині та поза нею. Вона ситна, смачна й з багатим вибором рецептів різних страв. Зокрема білі млинці – це млинці, які робилися з використанням квасного молока або сироватки. Також, окрім муки, додавали соду й сіль.

Так виходило доволі густе тісто (але не таке, як на вареники, наприклад). Білі млинці виходили доволі великими й високими, часом вони займали майже всю сковороду. Муку використовували не лише пшеничну, але й гречану та житню. Ба більше, білі млинці пекли навіть замість хліба. Щодо начинок – тут вже нехай підказує ваша фантазія. До речі, на Волині млинці готували не лише на Масницю, але й у поминальний час, званий у народі «осінні діди».

Слобожанські «ладики»

Ладики, тобто оладки, були та залишаються традиційною стравою під час Масляної на території Слобідської України, зокрема в межах сучасної Сумської області (центр і південь), Харківщини, на півночі Луганщини та північно-східних теренах Донецької області. Оладки готували й готують на молоці, на кефірі та навіть на ряжанці. Подають зі сметаною, медом, варенням або й просто посипають цукром.

Слово «оладки» походить від латинського oleum, що означає олію. Давні оладки нагадували товстенькі малі млинці, що робилися на кислому тісті. Смажили їх, звісно, на олії. Згодом господині розробляли найрізноманітніші рецепти картопляних, пшоняних й інших оладок, а ареал їх пробування поширювався Україною та світом.

Галицькі налисники

Налисники – слово, що дуже нагадує польське naleśniki. Від млинців вони відрізняються тим, що завжди містять якусь начинку. І, відповідно, акуратно складаються або згортаються разом із нею. Звичайні начинки на Масницю – це солодкий або солоний сир (з родзинками), гриби, капуста, пшеничні крупки тощо. Також популярні налисники з повидлом, «бішкоптові» (з кремом або сиром), з горіхами, з гречаною кашею. Багаті терени Галичини також і на бісквітні, англійські й інші види налисників.

Спробувати різні види святкових страв на Масляну можна в багатьох українських кав’ярнях, рестораціях та інших закладах харчування, де бережуть традиції й смачно готують. Не забудьте й самі приготувати домашню млинцеву феєрію – адже так весняний дух вже точно не лишить вашої домівки!

IgotoWorld