Флагштоки чехословацького й угорського періоду сьогодні використовуються не за призначенням, однак з історії Ужгорода їх не викинеш, бо це теж важлива частина історичної архітектури.
Деякі флагштоки міста зібрала у власному альбомі й опублікувала на сторінці у Фейсбуці громадська активістка Ліна Дегтярьова. публікуємо її допис і фото без змін:
"Можливо, тут зберу далеко не всі флагштоки чехословацького та угорського періодів Ужгорода. Проте поки що не можу байдуже проходити повз ці шедеври знання композиції. Бо їх сприймаю саме так - як об'єкти, що максимально вдало закомпоновані в архітектурний проект і середовище.
Звісно, в очі кидається очевидна річ - практично всі флагштоки не використовуються за призначенням. Або якщо й використовуються на адміністративних будівлях, то один із них, а не пара. Винятків мало. Наприклад, художній інститут на вул. Волошина, 37.
Щоб зекономити на прапорах, на будівлі ОДА навіть спотворили задум архітектора Ф. Крупки і встановили один флагшток по центру замість двох. Хоча що заважає вішати якщо не 2 державні прапори, то, наприклад, один державний і один області або міста?
У державі, яка розвивається і пишається своїми досягненнями, в якій існує здоровий патріотизм, не буває забагато державних прапорів. Наприклад, у Туреччині, Польщі чи Грузії їх велика кількість. Вони не вицвілого кольору, доглянуті, часто на флагштоках із системою на коліщатах (як оці наші, що залишилися від чехів). Вони майорять завжди, не лише на державні свята.
Прапор як державний символ існує дуже давно, не потрібно видумувати велосипед. Не обов'язково розфарбовувати паркани, смітники та трансформаторні халабуди у кольори прапору, щоб афішувати любов до країни. І викликати таким чином вже огиду до цих кольорів у пересічних громадян.
Значно дешевше і простіше розвісити прапори там, де вже для них існуть місця, створені професіоналами. Стильні і практичні.
Але, якщо мислити позитивно, у масовому непомічанні флагштоків Ужгорода є великий плюс - вони вижили на фасадах приватних будинків. Збереглися не завдяки використанню за призначенням, ні, Для цього за радянських часів почепили коротенькі трубки, куди можна вставляти прапор на палці, а не піднімати його. Вижили вони, бо вже роками служать як підставки для антен. Сподіваюсь, чекають на кращі часи. І хвиля моди на прапори докотиться колись сюди з Києва, Львова та інших міст".