Знищення неможливе без збереження.

Україна володіє значним потенціалом для розвитку відновлюваної енергетики. За оцінками фахівців Інституту сталого майбутнього Технологічного університету у Сіднеї вітроенергетика може забезпечити 949,8 ГВт потужностей для виробництва електроенергії, сонячна енергетика - 5084,5 ГВт, а біоенергетика, за оцінками фахівців Біоенергетичної асоціації України - 3850 ГВт.

Цей потенціал ресурсів перетворює Україну на ключового учасника у виконанні загальноєвропейських завдань Європейського зеленого курсу, зокрема в контексті енергетичного переходу та досягнення кліматичної нейтральності для всієї Європи до 2050 року. Втілення енергетичних проектів у сфері відновлювальної енергетики виступає важливим елементом євроінтеграційних зусиль України.

Одним із ключових завдань євроінтеграції для України є реалізація Глобальної Рамкової програми Куньмінсько-Монреальської у сфері біорізноманіття, яка ставить перед світовою спільнотою мету зупинити та подолати втрату біорізноманіття до 2030 року. Для досягнення цієї мети необхідно, щоб щонайменше 30% суходолу та 30% морських акваторій стали природоохоронними територіями. Наразі в Україні площа природно-заповідного фонду становить лише 6,8% від загальної території.

Втім, в Україні існують й інші охоронні природні зони, такі як об'єкти Смарагдової мережі та Рамсарські угіддя. Ці території мають величезне значення для екосистеми та створюють можливості, які сприятимуть досягненню євроінтеграційних цілей країни в цій сфері.

Через неналежне просторове планування проєктів з вітроенергетики у Закарпатській області та відведення особливо цінних для природи територій під будівництво ВЕС, інтереси збереження природи та розвитку ВДЕ зійшлись у взаємовиключному двобої.

Закарпатська область має один з найнижчих вітрових потенціалів серед усіх регіонів України, становлячи від 1,2 до 2,6 ГВт. Проекти щодо зведення вітрових електростанцій заплановано реалізувати в найвіддаленіших гірських районах, які не мають близького розташування до населених пунктів, інфраструктури та комунікацій. Це буде здійснено на 7 з 12 високогірних хребтів українських Карпат.

В процесі будівництва виявляються території, які мають міжнародні зобов'язання щодо охорони природи. Серед них - об'єкти Смарагдової мережі, такі як Полонинський хребет (SiteCode: UA0000610), що охоплює високогірні райони Полонини Рівної, Лютянської Голиці, Гострої, а також Верховинського Вододільного хребта і Полонини Красної. Іншими важливими ділянками є ліси поблизу Кобилецької Поляни (SiteCode: UA0000608), що включають високогір'я гори Апецька, а також Східний Свидовець (SiteCode: UA0000259), який займає значну частину гірського масиву Свидовець.

Високогір'я українських Карпат, яке розташоване на висоті 1300 метрів над рівнем моря і вище, займає менше 1% площі країни. Ці території характеризуються різноманітними екосистемами, включаючи змішані хвойні та листяні чагарники, високотрав'я, а також субальпійські й альпійські лугові угруповання з травами та різними квітами. Тут можна зустріти трав'янисту і мохову рослинність, а також кам'янисті出露вання. Високогір'я є домом для багатьох видів тварин, серед яких чимало таких, що зустрічаються виключно в цьому регіоні.

Причиною важкодоступності цих територій є гірський рельєф та особливість складу цих гір. На нестійких ґрунтах крутосхилів тут розвиваються ерозійні процеси, зсуви та селі. Прокласти дороги тут складно, іноді небезпечно. Саме тому ці високогірні хребти досі оточені пралісами, бо організація лісозаготівлі є дорожчою, ніж сама деревина. З цієї ж причини - це місця зосередження високого біорізноманіття, яке, у рамках різних міжнародних зобов'язань держава має зберегти.

Гірські хребти від підніжжя до верхньої межі лісу (600-1300 м над рівнем моря) вкриті лісами і пралісами. Вище верхньої межі лісу на полонинах (1300-1800 м) місцеве населення веде традиційне господарство - пасе худобу, займається заготівлею дикоростучих рослин та розвиває туризм.

Ці території є заповідними зонами - великі і маленькі ділянки цієї гірської місцевості, що простягаються від підніжжя до вершини, охороняються державою, а будь-яка комерційна діяльність тут суворо регламентується. Щоб обійти ці правила, необхідно порушити законодавчі вимоги, що є правопорушенням.

У 2023 році компанія "Вітропарки України" опинилася в епіцентрі скандалу, коли без необхідних дозволів була прокладена дорога через природоохоронну територію "Привододільний" для транспортування вітровимірювальної щогли на Верховинський Вододільний хребет. Це призвело до руйнування заповідного лісу, порушення туристичного пішохідного маршруту та завдання шкоди державі на суму 2 мільйони гривень.

За фактом правопорушення було розпочато кримінальне провадження. Після двох років розслідування винним у скоєнні злочину визнали водія екскаватора. Суд виніс вирок, призначивши йому п'ять років позбавлення волі, які були замінені на один рік умовного терміну та штраф у розмірі 2 мільйони гривень на користь бюджету Жденіївської територіальної громади. Однак рекультивація дороги, відновлення туристичного маршруту та лісовідновлення так і не були здійснені.

Філія Свалявського ЛГ ДП "Ліси України" з нез’ясованих причин проігнорувала можливість стати третьою стороною у позові Закарпатської обласної прокуратури, висунувши власні вимоги щодо відновлення знищеної лісової ділянки, постраждалої від дій бульдозерної техніки, за рахунок винуватця. На 2025 рік філія також не вжила жодних заходів для покращення ситуації.

Таким чином непоправної шкоди природі Верховинського Вододільного хребта було завдано задовго до реалізації самого проєкту. Окрім заказника "Природодільного" тут розташовані заказники "Либохорівський" та "Пікуй". Через відповідні природоохоронні обмеження будівництво дороги до високогір'я цього гірського хребта є дуже ускладненим, практично неможливим. А розташування будівельних майданчиків на самому хребті знищить його унікальний рельєф, що призведе до втрат карпатського ландшафтного різноманіття.

Попри відкриту кримінальну страву щодо злочину у заказнику "Природодільний", інша протиправна діяльність під будівництво ВЕС компанії "Вітропарки України" вже планувалась під Полониною Рівною. Вона оточена заказниками "Тур'є-Полянський", "Соколові скелі" та пралісовими пам'ятками природи з усіх боків. Під самою полониною розташовані гідрологічні пам'ятки природи "Водоспад Воєводин" і льодовикове озеро "Велике Тростя". Доступ до полонини обмежений, будівництво дороги - неможливе.

Для реалізації проекту вітрової електростанції на Полонині Рівній передбачено суттєве удосконалення наявної лісової дороги, яка проходить через природоохоронну зону "Тур'є-Полянський". Ця дорога, що забезпечить транспортування будівельної техніки та подальше обслуговування вітрових турбін, відображена в детальному плануванні території.

Для надання законності цим діям, дирекція філії Ужгородське ЛГ ДП "Ліси України" у 2024 році сфальшувала документи для проведення рубки під дорогу. Для затвердження лімітів Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів спеціально створеною комісією відведені в рубку дерева було визнано "небезпечними та аварійними".

Громадська експертиза виявила, що аргументація щодо проведення рубки не відповідає реальному стану справ. Дерева, що ростуть уздовж дороги, не є небезпечними, а в зонах, де планується вирубка, знайдені рослинні угруповання, занесені до Червоної книги України. Крім того, розширення дороги в межах заказника призвело б до знищення цих угідь і вимагало б видалення цілих схилів, що суттєво змінило б ландшафт і природний вигляд місцевості.

Висновки громадських експертів були підтверджені інспекторами ДЕІ у Закарпатській області, які виїздили на місце за зверненням в "Екозагрозу". Після викриття сфальшованих підстав для проведення рубки в заказнику, рубка у заказнику не була погодження Міністерством захисту довкілля на природних ресурсів. Відповідно "Вітропарки України" поставили це питання "на паузу".

Пошуки нових маршрутів до Полонини Рівної знову привели команду до філії "Свалявське ЛГ" ДП "Ліси України". Було вирішено прокласти дорогу через ліси, починаючи з села Збини, яке знаходиться в долині річки Жденіївки, до урочища "Перелуки". Це місце забезпечує зручний доступ до двох високогірних хребтів - гори Гострої та Полонини Рівної. Проект лісової автомобільної дороги, на яку вже кілька місяців ведеться рубка, має ширину 50 метрів і був узгоджений з ВО "Укрдержліспроєкт".

На завершення березня 2025 року навколо цієї автодороги спалахнув новий скандал. Вирубка лісу та будівництво шляху здійснюються через місця зростання підсніжника білосніжного, який знаходиться під захистом закону "Про Червону книгу України". Відповідно до законодавства, знищення таких природних ареалів суворо заборонено.

Слід підкреслити, що проект дорожнього будівництва не включає в себе жодної оцінки впливу на рослинний і тваринний світ. Водночас, у документах, наданих філією для затвердження ВО "Украдержліспроєкт", міститься недостовірна інформація про відсутність червонокнижних видів вздовж траси.

Аналіз матеріалів лісовпорядкування території лісового масиву, через який передбачалася прокладка траси, демонструє наявність цінних лісів. Частина з них складається з 200-літніх букових насаджень, що ростуть на крутих схилах, у зонах з високим ризиком ерозії та на осипах. Зведення асфальтової дороги в таких умовах є вельми небезпечним.

Скандал, пов'язаний із руйнуванням місць зростання підсніжника сніжнобілого, набув нових обертів після повідомлень про те, що філія "Ужгородське ЛГ" (теперішнє Ужгородське надлісництво) ДП "Ліси України" почала вирубку лісу під Полониною Рівна для прокладання дороги, яка має з’єднатися з тією, що вже будується зі Збин. Це викликало побоювання щодо впливу на праліси в даному районі.

Виділ 1 кварталу 3 лісництва (термінологія, яка дозволяє ідентифікувати ділянку у лісі: квартал - облікова одиниця в лісі, яку поділяють на дрібніші ділянки - виділи) "Шипот" Ужгородського надлісництва ДП "Ліси України" представлений пралісами, які, через саботаж Закарпатської обласної ради у 2021 році не отримали статус пралісової пам'ятки природи місцевого значення. Однак ці праліси ідентифіковані та виділені за затвердженою методикою, про що є офіційний висновок.

Це свідчить про те, що вирубка дерев у пралісах є забороненою згідно з законодавством. Міжнародна організація з охорони природи WWF-Україна звернулася до ДП "Ліси України" з проханням скасувати тендер на будівництво дороги, що порушує закони та суперечить екологічним зобов'язанням, які Україна взяла на себе. Проте, до середини квітня в пралісах поблизу Полонини Рівної вже відбулася незаконна вирубка стародавніх дерев з метою прокладання дороги.

Міністерство захисту довкілля має надати правову та експертну оцінку таким діям ДП "Ліси України". Тим часом Спеціалізована екологічна прокуратура Закарпатської обласної прокуратури у координації з Офісом Генерального прокурора задокументувала факт вирубки у пралісах 114 буків віком до 200 років та розпочала кримінальне провадження.

Неправомірні дії під час реалізації проєктів компанії "Вітропарки України" щодо будівництва вітрових електростанцій у Закарпатті виходять за межі лише екологічних питань. Ці порушення також зачіпають аспекти містобудування.

Наприклад, процеси громадського обговорення детального плану території та звіту про стратегічну екологічну оцінку щодо Полонини Рівної проходили з порушеннями, які наразі оскаржуються в суді. У зв'язку з судовими розглядами, відповідно до чинного законодавства, Міністерство захисту довкілля призупинило процедуру оцінки впливу на довкілля для проекту з будівництва 30 вітрових електричних установок на Полонині Рівна.

Окрім того, розробка детальних планів територій, які знаходяться за межами населених пунктів у гірській місцевості, відповідно до вимог закону "Про регулювання містобудівної діяльності", має відбуватись згідно зі Схемою планування гірських територій Карпат. Наразі такого документа немає, а розроблені детальні плани територій щодо будівництва ВЕС на Полонині Рівні та інших хребтах не відповідають Схемі планування Закарпатської області.

Ще однією "правовою новелою" від "Вітропарки України" є схема самого спорудження вітропарку. Як показує практика будівництва ВЕС на території Нижньоворітської ТГ та на Полонині Рівнів, компанія застосовує дуже сумнівний спосіб впровадження проєкту. Цей спосіб, фактично, ставить під сумнів всю процедуру проходження оцінки впливу на довкілля.

По-перше, кожна окрема вітрова установка або їхня група в рамках запланованої вітрової електростанції підлягає окремій процедурі оцінки впливу на довкілля (ОВД). По-друге, роботи з будівництва доріг для вітрової електростанції, а також усі земляні роботи і заливка бетонних основ здійснюються без екологічної експертизи, спираючись на звіт про ОВД.

Виходить, що будівництво частини вітропарку: вся дорожна інфраструктура, бульдозерно-бетонні роботи під встановлення щогл, відбувається за межами оцінки впливу на довкілля. Таким чином нівелюється зміст процедури ОВД. Адже негативний екологічний висновок вже не може вплинути на відхилення такого проєкту. Бо проєкт, по суті, наполовину реалізований.

Ця схема дозволяє швидко розпочати будівництво вітрових електростанцій на цінних природних територіях, не чекаючи на проходження процедури оцінки впливу на навколишнє середовище та отримання екологічного висновку. У результаті, вже найближчим часом можна втратити унікальне ландшафтне та біологічне різноманіття українських Карпат. Відомо про плани зведення вітрових електростанцій на Полонині Красній, Апецькій та Свидовці, які є частиною Смарагдової мережі, багаті на природоохоронні об'єкти та оточені пралісами. Іншими словами, порушення екологічних норм триватиме, а природа Карпат продовжить зазнавати руйнування.

Розвиток зеленої енергетики в Україні не може відбуватись за рахунок знищення природного середовища та втрати цінного біорізноманіття і ландшафтів. Наведені випадки порушення екологічних норм свідчать про те, що у Закарпатті проєкти вітрової енергетики реалізуються в найнебезпечніший спосіб.

Отже, майбутнє унікального гірського ландшафту Карпат, а саме його збереження чи знищення, буде залежати від того, чи візьмуть відповідальність на себе Міністерство захисту навколишнього середовища, Державна екологічна інспекція та прокуратура Закарпатської області, зайнявши чітку державницьку позицію.