Воїн з позивним "Лапа" опинився в руках ворога, але вранці знищив загарбників - Деталі | Експрес онлайн

50-річний боєць 128-ї бригади Василь на псевдо "Лапа" спочатку потрапив у полон до двох окупантів, переночував з ними в окопі, проте, зумів обхитрувати ворогів.

Про це розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, пише "Експрес".

Воїн Василь служить у мотопіхотному батальйоні 128 ОГШБр з самого початку повномасштабного конфлікту. Протягом тривалого часу він виконував обов’язки солдата та кулеметника, а нещодавно отримав звання молодшого сержанта і став командиром відділення в піхотній роті. Під час служби на фронті він зазнав трьох поранень і численних контузій, але його багатий досвід став вирішальним у критичних ситуаціях.

Ми зайняли позиції в укритті позаду села, яке постраждало від обстрілів, і до ворога було приблизно півтора кілометра. Спочатку тут панувала тиша, але з власного досвіду я знав, що це може бути сигналом біди. Тому я ретельно підготував свій окоп, а поруч у кущах заховав кілька гранат. Вогневі точки були розташовані на певній відстані одна від одної, а я, як старший групи, займав окрему позицію.

Інколи мені доводилося переміщатися на іншу позицію, трохи в тил, де розташовувався генератор і екофлоу, щоб підзарядити павербанки та акумулятори для рацій, а також взяти з собою вже заряджені. Так сталося і цього разу. Однак, коли я вже майже повернувся до своєї точки, з кущів раптово вийшли двоє росіян, націливши на мене автомати. Один з них закричав: "Здавайся! Хочеш жити?"

Російські військові відібрали у чоловіка зброю, зв'язали його руки за спиною та зайняли його окоп, де Василю довелося провести цілу ніч у компанії супротивника. Окупанти діяли самовпевнено, постійно підтримуючи зв'язок по радіо зі своїми. Тим часом Василь намагався звільнити свої руки: при першій спробі його помітили і зв'язали ще міцніше.

"Лапа" поділився, що під час переговорів з росіянами стало очевидно – підкріплення незабаром прибуде. "Я усвідомлював, що потрібно діяти, поки їх лише двоє, адже далі буде значно складніше. Один із росіян помітив, що я щось обмірковую, і запитав: 'Про що думаєш?' - 'Та ось, міркую, як далі складуться події, куди ви мене поведете'. Вони вже не вважали мене загрозою і самі ж розв'язали мені руки, коли я сказав, що не можу більше терпіти", - розповів герой.

Над ранок у Василя з'явилася невелика можливість, яку він використав на 100 відсотків. Наша аеророзвідка перевіряла передові позиції, і дрон завис прямо над накритим гілками й ковдрою окопом. "Росіяни залишили біля окопу свої рюкзаки й плащі. Їх треба сховати в кущі, бо якщо аеророзвідники щось запідозрять, нас накриють мінами й артою, незважаючи на мене, - переконав я їх.

Василь вийшов з окопу, зібрав їхні речі, сховав у кущах і непомітно взяв звідти заздалегідь заховану гранату Ф-1. Тоді висмикнув чеку й підійшов до окопу, наче намагаючись залізти. Один із росіян відсунувся й переклав автомат, інший теж змушений був відсунутися вбік. Тоді я кинув гранату їм під ноги й почав тікати", - сказав військовий.

Один з агресорів вистрілив, і куля пронеслася поруч, зачепивши "Лапу", але, на щастя, не завдавши шкоди кісткам. Паралельно в окопі стався вибух. Поранений Василь, хоч і з кульгавою ходою, швидко дібрався до сусідньої позиції, де попросив аптечку. Він самостійно затампонувував свою рану і розповів, що сталося. Невдовзі позицію почали обстрілювати мінометами.

Поранений Василь, разом із товаришем, подолав кілька кілометрів до місця евакуації. Там бойовий медик надав йому допомогу та транспортував до стабілізаційного пункту бригади. Після надання термінової медичної допомоги Василя перевели до лікарні. Лікарі оцінюють його стан як задовільний; він уже почав робити перші кроки, хоча йому ще потрібно проходити лікування та реабілітацію.

У рідному селі Тячівщини, розташованому в Закарпатті, Василя з нетерпінням чекають його близькі - дружина та троє малюків.