"Він позбувся страху перед людьми."

Виховання дитини з аутизмом в умовах війни: де батькам шукати допомогу ZAXID.NET

В Україні тисячі сімей мають дітей з інвалідністю. Чимало з них мешкають у віддалених селах, далеко від медичних і соціальних служб, і не можуть залишити своїх дітей навіть на короткий час. Для таких родин впровадження послуги денного догляду стає важливим порятунком.

Центр соціальних послуг "Джерело" спільно з ЮНІСЕФ реалізує проєкт "Посилення спроможності громад у наданні інтегрованих соціальних послуг для вразливих дітей", який охоплює Львівську, Волинську та Закарпатську області.

Послуга денного догляду являє собою форму соціальної підтримки, що надає дітям з інвалідністю можливість проводити декілька годин під наглядом кваліфікованих спеціалістів. Це сприяє розвитку їхніх навичок, участі в різноманітних заняттях та спілкуванню з однолітками, а також забезпечує необхідний догляд. Водночас батьки отримують можливість займатися власними справами, працювати, відпочивати або вирішувати нагальні питання, які раніше доводилося відкладати.

У рамках проєкту в громадах Львівської, Волинської та Закарпатської областей були відкриті нові центри. Один з таких закладів - Ходорівський Центр соціальних послуг, де працюють вихователі, психологи, реабілітологи та асистенти, які підтримують дітей у їх адаптації до навколишнього світу. Серед користувачів послуги денного догляду - мати семирічного хлопчика Богдана на ім'я Мар'яна.

Сім'я Мар'яни проживає в затишному селі Загірочко, яке розташоване поруч з Ходоровом у Львівській області. У неї троє дітей: дві дорослі доньки та молодший син Богдан, якому всього сім років. Хлопчик стикається зі значними порушеннями розвитку, через що не може ані ходити, ані говорити. До впровадження соціальної послуги денного догляду жінка практично не мала можливості залишити свій дім, навіть для покупки медикаментів чи продуктів. "Нікому залишити його - це був мій найбільший страх", - згадує Мар'яна.

Вона завжди вміла справлятися самостійно, проте сили почали її залишати. Коли в громаді з'явилася нова послуга денного догляду для дітей з інвалідністю, жінка вирішила ризикнути: "Спочатку я була дуже налякана. Адже я завжди була поруч із сином 24 години на добу, а тепер потрібно було залишити його. Я думала: а раптом він заплаче, а раптом його не зрозуміють чи не почують? Але згодом усе змінилося".

Мар'яна із сином Богданом (фото надане центром)

У Центрі соціальних послуг у Ходоріві Богдан проводить кілька годин щодня, спілкуючись з іншими дітьми, займаючись з вихователями, переглядаючи казки та граючи з улюбленими м’ячиками. "Він більше не боїться людей, - розповідає його мама. - Раніше він дуже лякався, коли хтось до нього звертався. А тепер він сміється, дивиться на всіх, навіть рухає ногами, ніби хоче бігти. Раніше він не міг тримати іграшки в руках, а тепер спокійно бере їх, тримає і притягує до себе".

Щоразу, долаючи три кілометри до Центру, Мар'яна та Богдан стикаються з чималими труднощами, адже хлопчик пересувається на інвалідному візку. Це відстань не з простих, але Мар'яна зазначає, що тепер ці поїздки не викликають у них страху: "Першого разу син відчував занепокоєння і плакав. А зараз все спокійно: їдемо туди і назад без зайвих переживань". Для Мар'яни ці кілька вільних годин — це більше, ніж просто пауза. Це шанс приділити увагу собі та старшим дітям: "Тепер я можу не хвилюючись відвідати аптеку, здійснити покупки чи зайнятися домашніми справами. У селі завжди є чим зайнятися, але тепер я не переживаю, залишаючи сина вдома, адже знаю, що він під наглядом добрих людей".

Мар'яна має ще одну причину сподіватися - незабаром шлях до Центру стане значно простішим. Організація виграла грант і зараз очікує на надходження автомобіля, який зможе комфортно доставляти Богдана на заняття.

Завідувачка відділення денного догляду Ходорівського Центру Ольга Лялька розповідає, що діти дуже швидко звикають до атмосфери у закладі: "За Богданом спостерігають інші діти, запрошують гратися. Він не бере активної участі в іграх, але уважно стежить. Просто бути серед інших для нього дуже корисно".

Спеціалісти центру застосовують різноманітні методи для підтримки розвитку рухових навичок у дітей. "У нас є різні сенсорні мішечки та м’ячики. Ми намагаємось, щоб Богдан тримав їх у руках, щоб покращити його хватання та тримання. Наша шведська стінка дуже допомагає — йому подобається займатися на ній. Основну роботу з ним проводить фахівець у соціальній сфері, а також долучається психолог", — ділиться пані Ольга.

Вона зазначила, що всього лише кілька годин, проведених у центрі, можуть дати значний ефект: "Коли ми почали відвідувати ваш заклад у квітні, наш малюк почав краще спати. Ми помічаємо, як позитивні емоції впливають на нього. Він стає спокійнішим, усміхається і активно реагує на звуки навколо."

У нашому Центрі працює компактна, але тісно згуртована команда, до складу якої входять психолог, медсестра та фахівець з соціальної роботи. Вони організовують як індивідуальні, так і групові заняття, активно використовують сенсорну кімнату, казкотерапію та музику. Пані Ольга ділиться: "Ми знаємо кожну дитину по імені. Діти нас впізнають і з радістю біжать на зустріч. Незважаючи на нашу невелику команду, обсяг роботи величезний. Ми не лише наглядаємо, а й активно сприяємо розвитку як дітей, так і їхніх матерів".

Соціальна послуга денного догляду має на меті підтримати не лише дітей, але й їхніх батьків, надаючи їм можливість відпочити та відновити сили. "Коли ти залишаєшся вдома наодинці, важко уявити, що може бути інакше, - ділиться Мар'яна. - Але як тільки потрапляєш у коло інших, помічаєш, що дитина зовсім інша: вона стає веселішою та відкритішою. І ти сама відчуваєш спокій".

У Центрі не лише піклуються про дітей, а й підтримують батьків: вислуховують, радять, просто дають відчути, що вони не одні.

"Ще до того, як ми відкрили денний догляд, з жовтня минулого року ми розпочали організовувати групи підтримки для батьків дітей з інвалідністю, - ділиться Ольга Лялька. - Наша мета полягала в тому, щоб створити спільноту для мам і тат, де їхні думки та переживання можуть бути почуті і зрозумілі. Саме серед учасників цих груп була і Мар'яна."

Ця підготовча діяльність сприяла батькам у встановленні більшої довіри до системи.

"Після запуску денного догляду в лютому, ми всі помітили значні зміни у батьках. Спочатку вони приходили засмучені та невпевнені у собі. Але через два-три тижні ситуація змінилася: вони стали усміхненими, спокійними та впевненими, адже тепер знають, що їхні діти в надійних руках," - зазначає пані Ольга.

Найбільша зміна, каже Мар'яна, відбулася в ній самій: "Немає вже того страху. Я бачу, що є добрі люди, які не просто виконують роботу, а справді люблять дітей. Я можу довірити їм сина і бути певною, що все добре". Жінка радить іншим родинам не зволікати зі зверненням за допомогою: "Не треба боятися звертатися. Тут не засуджують, не вчать, як жити, просто допомагають. Ти розумієш, що вже не сама".

Соціальні послуги набувають свого справжнього сенсу, коли в основі їхньої діяльності лежить не формальність, а людяність. Коли спеціалісти сприймають не просто діагноз, а особистість дитини і її родини. Коли громада активно підтримує, а не відвертається.

У таких середовищах формуються основи нової культури довіри – там, де просити про допомогу перестає бути приводом для сорому і стає звичним. Коли існує простір, де дитину приймають без умов, а батьків уважно вислуховують і підтримують, виникає відчуття справжньої підтримки.

І з цього відчуття починаються зміни, нехай маленькі, але такі важливі для кожної родини.