За грати — і на передову. Влада Закарпаття знищує незалежні засоби масової інформації.

Питання незалежних засобів масової інформації в Україні вже давно стало предметом обговорення на міжнародній арені. З початком повномасштабної агресії ми стали свідками закриття опозиційних телеканалів, тиску на незалежних журналістів-розслідувачів та призову "незручних" журналістів до лав Збройних Сил. Інформацію про такі дії, зокрема щодо антикорупціонерів у столиці, можна знайти в соціальних мережах, що дозволяє нам хоч якось їх підтримати. Але як бути з безправ'ям, яке панує в регіонах?

Протягом усіх років війни, починаючи з 2014-го, жоден з державних лідерів не наважився провести публічний аналіз поточної ситуації. Ми так і не почули жодної політичної оцінки загальної картини конфлікту. Чи існувала така оцінка взагалі? Раніше визнані аналітичні матеріали публікували авторитетні видання, які тепер або потрапили під контроль олігархів, або зовсім перестали існувати. Схоже, що владі не цікаво заглиблюватися в загальну картину війни та ситуації в країні. Натомість, Путін, лідер недоімперії, регулярно звертається до світових медіа, представляючи свою версію подій та поширюючи вигідні для Росії меседжі.

Росія має мету і тупо йде до неї по трупах власних солдатів. Російська пропаганда в Україні має кілька завдань і системно виконує їх: викликати та посилити недовіру народу до влади, пересварити між собою різні частини суспільства, скомпрометувати армію, яка нібито має недолуге і недалекоглядне керівництво, налаштувати населення проти працівників ТЦК... Ролики, частково зняті в Росії, де військові силою впихають чоловіків у свої автобуси, стають вірусними - їх так багато людей поширюють, що це вражає. І дуже часто таке можна зустріти на сторінках соціальних мереж у адекватних людей, патріотів України, які мають вищу освіту та активну громадянську позицію. Але зневірилися і розчарувалися.

Саме цього і прагнуть добитися наші вороги. А сприяє їм у цьому стратегічному плані наша влада. Вона дедалі нахабніше знущається із народу і робить це все частіше і систематичніше. Взяти, до прикладу, хоча б історію із позбавленням незалежності антикорупційних органів. Спочатку прийняли закон, який спричинив масові протести, потім визнали свою помилку і прийняли кардинально протилежний закон. Але за те, що під час війни влада провокує нову революцію, мав би хоч хтось понести відповідальність. Чи хоча б піти у відставку. Та ні честі, ні совісті у ініціатора прийняття закону 12414 Єрмака нема. Він іти з посади не збирається. Така сама ситуація із головою ВР.

Хоча напруга, здавалося, вщухла, але аналізу ситуації, на жаль, так і не було представлено...

Паралельно шкоди ще не сформованому громадянському суспільству завдають розправи влади над незалежними журналістами, які озвучують ці проблеми. Створивши "Єдині новини", керівництво держави посунуло з інформаційного простору всіх, хто налаштований критично. Причому, не пустих критиканів, а тих, хто має конструктивну позицію. Другим кроком стало витіснення деяких телеканалів із кабельних мереж. Наступним кроком стає нищення незалежних ЗМІ в регіонах.

Нещодавно в Ужгороді в центрі міста затримали головного редактора одного з найстаріших і найвпливовіших медіа-ресурсів Срібної Землі, сайту "Закарпаття. онлайн", 58-річного Олега Дибу. Його закували в кайданки і доставили до ТЦК, де він кілька днів перебував без законних підстав. Варто зазначити, що Олег не переховувався, повернув реєстрацію та не був у розшуку. Проте поліція тривалий час стежила за ним, а зрештою затримала з метою відправлення на фронт.

У своїх виступах Олег неодноразово підкреслював, що він є таким же громадянином, як і всі інші, і готовий служити у збройних силах. Проте... йому не вручають повістку з належною пошаною, як це мало б бути для потенційних захисників України. Натомість його арештовують, застосовуючи "інструкції", які були розроблені окупантами, як це видно з уже згаданих відеоматеріалів. Причиною його незаконного затримання та відправлення на фронт стало не дотримання закону, який має діяти для всіх, а те, що він відкрито говорив правду про корупцію в керівництві Закарпатської області.

Зокрема, йдеться про правоохоронні органи та прокуратуру, які "прикривають" незаконне зведення вітрових електростанцій у високогір'ї Карпат. Забудовники ігнорують численні закони — від екологічних до містобудівних. Вони знищують унікальні праліси, порушують екосистеми, не маючи ні юридичного, ні морального права, жодних дозволів або висновків експертів... Адже там, де з'являються великі фінансові інтереси, закон втрачає свою силу.

А місцева поліція - супроводжує бетономішалки на колесах на полонини та охороняє злочинців від праведного гніву народу та від журналістів. Не від усіх журналістів, звичайно. Бо "правильні" владу хвалять, пишуть про зростання рейтингів та описують все у рожевих кольорах, не помічаючи ні проблем, ні злочинів. А місцева влада порушує закон, беручи приклад із влади центральної. Бо якщо тим можна, то чому нам ні?

Що стосується Олега Диби, то йому боляче не так за сайт, який працюватиме і далі, хоча, імовірно, гострих матеріалів там поменшає. Просто, і він пише про це у себе на сторінці у ФБ, йому могли цивілізовано вручити повістку з повагою, на яку він заслуговує - він мав би кілька днів на те, щоб впорядкувати справи і прийти на вказане місце з гідністю, як людина, готова захищати Батьківщину, а не як чоловік, якого ламають і змушують іти на фронт.

Після такого жорстокого порушення прав людини в Ужгороді стосовно відомого журналіста, більшість читачів "Закарпаття.онлайн" сподівалися на якусь адекватну реакцію з боку місцевих медіа. Спілка журналістів змогла випустити лише формальне звернення, яке, звичайно, залишилося без відповіді. Колеги, які борються за правду, на кшталт Оксани Мудрої, продовжують фіксувати грубі порушення закону у високогірних районах Карпат. Проте цих активістів позбавили керівника, і влада просто відмахнулася від них - нехай пишуть. А якщо вирішать звернутися до суду - хай подають. Поки суди розглядатимуть справу, вітряки вже встигнуть з’явитися.

На переконання місцевих чиновників, видалення Олега Диби з медіа-середовища є обґрунтованим кроком. Влада, згідно з їхньою логікою, може ігнорувати законодавство, в той час як журналісти не повинні втручатися в ці процеси. Проте, чи дійсно такі дії відповідають інтересам народу і чи сприяють вони кращому майбутньому для України?

До речі, у нас також відсутній загальнонаціональний аналіз ситуації зі засобами масової інформації.