У річках Карпат мешкає лосось, однак його ловити заборонено: дізнайтеся більше про цю рибу (фото)

На сьогоднішній день ця риба занесена до Червоної книги України, і її ловити суворо заборонено.

Лосось дунайський (Hucho hucho), відомий також як головатиця, -- це один із найцінніших видів риб, що населяють гірські річки басейну Дунаю, особливо ті, що витікають з Карпат. Цей вид належить до родини лососевих і є реліктовою формою тайменя, колись широко поширеного у водоймах Євразії.

Лосось дунайський є зникаючим видом, занесеним до Червоної книги України з 1994 року. Вилов цієї риби на території України повністю заборонений. Він також перебуває під охороною Бернської конвенції, Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та європейського червоного списку

Ареал розповсюдження дунайського лосося охоплює середні та нижні ділянки річок Тересва, Теребля, Тиса, а також водосховища Прута і Черемоша на сході Закарпаття та в Передкарпатті. Це одна з найбільших риб, що мешкають у гірських водах: довжина її тіла може перевищувати 180 см, а вага досягати 60 кг.

Тіло дунайського лосося має витягнуту, брускуватою форму, з помітною великою головою і широкою пащею, щелепи якої оздоблені безліччю гострих зубів. Очі риби великі та розташовані високо на лобі. Її забарвлення варіюється від сірого з зеленуватим відтінком до коричнево-червоного, прикрашеного чорними плямами на спині та боках. Така кольорова гама допомагає їй ефективно маскуватися на дні гірських річок.

Лосось — це енергійний хижак, який полює на просторах відкритої води. Його плавці розташовані ближче до хвостового відділу, що дозволяє йому швидко і маневрено пересуватися. Ця риба віддає перевагу місцям поблизу перекатів, мостів, навислих берегів та повалених дерев, вільно переміщаючись між укриттями у своїй території.

Ідеальна температура води для дунайського лосося коливається в межах +15...+20 °C, хоча він здатний витримувати підвищення до 22 °C, якщо в воді є достатня кількість кисню. В зимовий період риба зазвичай опускається до устя річок та ям з повільною течією, а під час нересту піднімається проти течії, долаючи перешкоди висотою до 1,2 метра.

Самці починають розмножуватися у віці 3-4 років при масі 1-2 кг, самки -- на 4-5 році при масі 2-3 кг. Нерест відбувається в березні-травні на гірських потоках з чистим гальковим дном і швидкістю течії 0,6-1 м/с. Самиці викопують овальні ями для ікри, а плідники охороняють територію навколо гнізда. Ікра відкладається вночі порціями протягом кількох днів, а інкубація триває більше місяця.

Спочатку молоді особини живляться безхребетними, але з часом їх раціон змінюється, і вони починають вживати рибу. Дунайський лосось харчується такими видами риб, як мересниця, пічкур, ялець, головень, підуст, харіус і струмковий форель.

Причинами зменшення чисельності лосося дунайського є зарегулювання річок (дамби, перешкоди для міграції), погіршення гідробіологічного режиму (забруднення води, вирубування прибережної рослинності) та надмірний вилов. Для збереження виду застосовуються заходи штучного розведення, зокрема на державному рівні це робить "Рибоводний форелевий завод "Лопушно". Також важливо встановити заповідний режим на нерестових і нагульних біотопах лосося.

Лосось дунайський -- унікальний і цінний представник гірських річок Карпатського регіону, який відіграє важливу роль у підтримці екологічної рівноваги цих водойм. Його велика біологічна значущість поєднується з вразливістю через обмежений ареал проживання та негативний вплив людської діяльності.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що поблизу Києва рибалка зумів виловити приблизно 100 кг риби. Тепер він стикається з труднощами.