"Сергій Савелій з IFES зазначає: 'Українські медіа ніколи раніше не стикалися з такими інформаційними викликами під час виборів'."

Чи здатні українські медіа адаптуватися до перших виборів після війни в умовах, коли інформаційний ландшафт за шість років зазнав майже кардинальних змін? Телеграм та ТікТок перетворилися на важливі канали отримання новин, політична реклама все частіше переміщується в онлайн-простір, а генеративний штучний інтелект відкриває нові горизонти для дезінформації та втручання в процес виборів.

Зображення можна перефразувати як "візуальний образ" або "ілюстрація".

У подкасті "Медіуми" Сергій Савелій, радник з політичних і правових питань Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні, говорить про те, чому перед першими післявоєнними виборами Україні потрібен перехідний період для відновлення медіасередовища, як забезпечити прозорість політичної агітації в телеграмі та чи достатньо звичних спростувань для протидії дезінформації.

Також буде обговорено підготовку журналістів до виборчих кампаній, використання штучного інтелекту для моніторингу інформаційних атак, а також пошук оптимального балансу між регулюванням цифрових платформ і гарантуванням свободи слова.

Ви можете оформити підписку на подкаст "Медіуми" через Apple Podcasts, Spotify, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та багато інших подкастингових сервісів.

00:00 "Одна з причин, чому ми говоримо про перехідний етап, полягає у відновленні медійного простору."

04:43 "У 2022 році Telegram здобув певну легітимність в українському суспільстві.";

05:50 "Складність також виявляється в анонімності, що є однією з основних проблем."

08:30 "Які способи легальної агітації можна використовувати в телеграм-каналах?"

10:43 "Шість років тому ніхто й не знав, що таке штучний інтелект";

16:10 "На даний момент мені важко сказати, чи буде ефективною стратегія StopFake — боротьба з дезінформацією через дебанкінг."

19:55 "Чи варто Україні законодавчо визначити термін дезінформації?"

23:02 "Якщо платформи не виявлять бажання співпрацювати, це стане обґрунтованою підставою для введення заборони.".

Однією з причин, чому обговорюється перехідний етап, є відновлення медіапейзажу.

Наталка Соколенко: Ми будемо говорити про вибори незалежно від того, коли вони відбудуться, бо що б не робив Путін, демократію в Україні й демократію в душах і умах українців він скасувати не може й не зможе ніколи. Тому ми й вирішили звернутися до цієї теми, зокрема в аспекті підготовки медіа до виборів.

В Україні наразі встановлено режим воєнного стану, що вводить певні обмеження та дещо звужує нашу свободу висловлювань. На мою думку, ситуація могла б бути значно гіршою, як це було в 2022 році. З одного боку, демократія та свобода слова залишилися, проте з іншого – існують певні обмеження, зокрема телемарафон, який зосереджує медіаресурси в руках держави.

Також читайте: Олександр Корнієнко зазначив: "Ніхто не буде проводити вибори під загрозою шахедів, адже всі усвідомлюють, яку ціну мають такі вибори і, в кінцевому підсумку, яку ціну матиме така влада."

Якщо вибори стартують в такому форматі, яким ви вважаєте, чи зможуть виборці та кандидати, які братимуть участь у процесі, повністю реалізувати можливість представити свої думки та ідеї перед громадськістю?

Сергій Савелій: Моя перша, інтуїтивна реакція: я сподіваюся, що ми не розпочнемо вибори в такому форматі.

Наталка Соколенко: Ось, зверніть увагу, у нас є стаття на "Українській правді" про Федорова, колишнього міністра оборони. Вона повідомляє, що в уряді інколи з'являються подібні концепції. Хоча їх не вдається втілити в життя, ці думки все ж час від часу виникають.

Сергій Савелій: Так, ці концепції стали помітними вже з 2023 року. Перші заяви громадських організацій, включаючи "Опору", з'явилися саме тоді, і, здається, до них приєднався також "Детектор медіа". У цих заявах висловлювалося занепокоєння, що організація виборів в умовах війни та такого інтенсивного конфлікту суперечить основам демократії.

Я хочу підкреслити, що те, що ви зазначили стосовно обмеження певних прав і свобод під час воєнного стану, є цілком правомірним і відповідає Конституції. Ми це враховуємо. Проте також усвідомлюємо, що для ефективного здійснення права на вільне волевиявлення, а також права обирати і бути обраним, свобода висловлення думок виступає важливим гарантом, що дозволяє громадянам реалізувати ці права у повній мірі.

Читайте також: Олексій Кошель: Вільні медіа, інформування людей і свобода слова -- невіддільна складова виборчого процесу

Саме з цієї причини ми зазначаємо, що, на мою думку, серед численних представників державних установ існує певна згода, або, скоріше, сподівання, що після завершення воєнного стану ми переживемо певний етап трансформації перед проведенням перших виборів після війни. Однією з основних причин, чому піднімається питання про цей етап трансформації, є необхідність відновлення медіапейзажу.

Річ не лише у телемарафоні. Медіа-середовище під час війни та в мирний час істотно відрізняються. Важливо також усвідомлювати, що спосіб, яким наші громадяни споживають новини, значно трансформувався у порівнянні з 2021 і навіть 2022 роками.

Відповідно до нових досліджень, проведених громадськими організаціями, зокрема "Інтерньюз", 80% людей, здається, отримують новини через телеграм та інші цифрові платформи. Згідно з даними дослідження, проведеного ГО "Інтерньюз-Україна", у 2025 році 86% респондентів зазначили, що черпали інформацію з соціальних мереж ("ДМ").

"У 2022 році Telegram здобув певну легітимність в українському суспільстві."

Наталка Соколенко: Не втомлююся нагадувати, що це російська платформа, яка належить громадянину Росії, і є докази того, що вона співпрацює з ФСБ. Тобто на запит ФСБ відкриває інформацію про користувачів. І це дуже болюче питання.

Ще одна проблема Telegram полягає в тому, що він, на відміну від інших медіа та платформ, не підлягає жодному регулюванню з нашого боку. Час від часу наші спецслужби надсилають запити на закриття певних телеграм-каналів, але ці прохання не виконуються швидко. Як з цим впоратися — поки що залишається питанням. Яка ваша думка з цього приводу?

Сергій Савелій: Я відчуваю, що для повного розкриття цього аспекту нашої бесіди може бути недостатньо часу.

Наталка Соколенко: А ще існує TikTok.

Сергій Савелій: Так, існує ще безліч інших цифрових платформ. Проте важливо згадати одну англомовну приказку: ми використовуємо ті карти, які нам дійсно видали. У 2022 році, з різних причин — через швидкість реагування та доступність для населення — Telegram став певною мірою визнаним в українському контексті.

Читайте також: Чому й навіщо українське суспільство зробили заручником російського телеграму?

"Складність також полягає в анонімності. І це ключова проблема"

Сергій Савелій: Коли мова заходить про офіційні телеграм-канали інституцій, державних органів чи окремих чиновників, ми стикаємось із певною легітимізацією цього ресурсу, незалежно від наших бажань. Я вважаю, що було б доцільніше, якби ситуація виглядала інакше, але такі вже наші реалії. Ще одна складна проблема полягає в анонімності, яка є надзвичайно важливою.

Які саме спроби робить Європейський Союз для регулювання цифрових платформ та політичної реклами на них? Наприклад, у 2024 році був ухвалений регламент, що стосується прозорості таргетування політичної реклами. Україна також зобов'язалася внести зміни до свого виборчого та медійного законодавства відповідно до цих вимог, акцентуючи увагу на прозорості.

Інструмент -- це не субстантивні обмеження, не обмеження змісту повідомлення, а радше розкриття інформації про замовника, про редакційну політику. Телеграм, на жаль, не може цього забезпечити.

Наталка Соколенко: Або не хоче.

Сергій Савелій: Телеграм досі не прагне, щоб його визнали дуже великою онлайн-платформою на рівні ЄС. Вони наполегливо стверджують, що не є платформою, а лише месенджером. Однак очевидно, що ці аргументи мають комерційний підтекст – вони прагнуть уникнути додаткових обмежень у європейському регіоні.

На мою думку, основні наші зусилля, навіть у наявному контексті, повинні бути зосереджені на законних комунікаціях. Адже ми також можемо обговорювати дезінформацію та інформаційні втручання, але це вже зовсім інша справа, яка апріорно є незаконною.

Однак, коли мова йде про політичну рекламу та взаємодію політиків з виборцями, важливо зосередитися на прозорості та деанонімізації, принаймні тих платформ, які розміщують офіційні рекламні матеріали. Це один із можливих шляхів. Звичайно, мої колеги в медіа-секторі мають більше знань у цій сфері та можуть запропонувати значно більше рішень.

Як правильно проводити агітацію в ресурсах Telegram, дотримуючись законодавства?

Наталка Соколенко: Отже, ви, як фахівець у сфері виборів, вважаєте, що всі законодавчі ініціативи, спрямовані на регулювання фінансування партій під час виборів, можуть бути марними, якщо не вжити жодних заходів щодо впливу Telegram?

Сергій Савелій: Де-факто так. Ми маємо доволі хороше законодавство щодо прозорості політичних фінансів. І маємо досвід, коли у 2020 році під час місцевих виборів провідною платформою був, наприклад, Фейсбук. Фейсбук пішов назустріч нашій владі й був одним із перших. І Фейсбук сам визнав, що вони не будуть дотримуватися норм ЄС із прозорості таргетування політичної реклами. А тоді щодо матеріалів політичної реклами можна було дізнатися, хто замовник, хто оплачував.

Завдяки цьому політичні партії фіксували це у своїх звітах, а Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) під час аналізу цих звітів могло провести всі необхідні зіставлення.

Коли мова заходить про телеграм-канал, мені важко уявити, як це може бути реалізовано, навіть для тих політичних партій, які прагнуть легально вести агітацію в цій платформі. Яким чином можна проводити легальну агітацію у телеграм-просторі?

Це дуже складно. Передусім у нас є тенденція, коли деякі телеграм-канали намагаються стати медіа. Є рішення Нацради стосовно деяких із них, які дозволяють це, і є рішення, які не дозволяють ставати медіа.

У тексті обговорюються інші фактори, пов'язані з різними аспектами законодавства. Таким чином, відповідно до цієї логіки, лише ті телеграм-канали, які отримають статус медіа, зможуть легально пропонувати політичну рекламу. А що робити з величезною кількістю інших популярних телеграм-каналів, яка становить 75% або навіть більше – питання залишається відкритим.

"Шість років тому ніхто й не знав, що таке штучний інтелект"

Наталка Соколенко зазначила, що нашому суспільству, не лише медіа, варто підготуватися до активних обговорень, агітаційних кампаній, контрагітацій та різних форм піару, включаючи чорний піар. Важливо пам’ятати, що агітація та контрагітація є законними відповідно до виборчого законодавства, хоча багато людей про це не здогадуються.

І ось я згадую про історію США. Вони проводили вибори під час війни — під час Другої світової. У нас же, як правило, про це не прийнято говорити. Навпаки, існує думка, що під час війни вибори не відбуваються. Проте в Америці у 1944 році це сталося.

Рузвельт виставив свою кандидатуру на четвертий термін від Демократичної партії, тоді як Дьюї представляв Республіканську. Радянські громадяни, які спілкувалися з американськими військовими, були вражені, а іноді навіть шоковані, коли дізнавалися, що преса дозволяє собі критикувати діючого президента, обливши його брудом. Але це вже демократія, навіть у воєнний час.

Які у вас є міркування щодо того, до чого ми можемо чи маємо бути готові та до чого мають бути готові наші медіа, коли розгорнеться така палка дискусія на наступних виборах? Не виключено, що вони можуть відбутися до того, як війна з Росією остаточно завершиться.

Читайте також: Без конкурентного медіапростору повоєнні вибори будуть фікцією. Опитування

Сергій Савелій: Я сподіваюся -- і позиція моєї організації, державних інституцій, принаймні станом на зараз, і громадянського суспільства полягає в тому, що все-таки це відбудеться після закінчення війни й в умовах сталого миру.

Проте я дам відповідь дещо в іншому ключі. Останні вибори в Україні пройшли в жовтні 2020 року. З того часу минуло практично шість років, і, з огляду на часові рамки, це чималий термін. Особливо в нашому сучасному інформаційному постіндустріальному суспільстві. Шість років тому Telegram вже існував, але здебільшого використовувався як месенджер, куди багато молодих людей переселилися після закриття "ВКонтакте".

Шість років тому провідними медіа для українців залишалися телебачення, певною мірою фейсбук. Інстаграм навіть не був настільки популярним. Шість років тому ніхто й не знав, що таке генеративний штучний інтелект.

На мою думку, основна проблема, яка викликає в мене певний страх, полягає в тому, чи зможуть українські медіа ефективно функціонувати під час виборів в умовах нових реалій.

Наталка Соколенко: Тобто це може виявитися більшою загрозою, ніж безпекове питання?

Сергій Савелій: Я не скажу, що це більша загроза, ніж безпекове питання, але треба розуміти ці нові реалії. Тут буде комплекс складних питань: післявоєнні, постконфліктні вибори, певні соціальні розбіжності, які існують у суспільстві, хочемо ми того чи ні. І плюс на це накладається те, що ще ніколи в Україні не було виборів у таких інформаційних умовах.

Безумовно, можна почути заперечення з цього приводу. Пригадаймо 2014 рік, коли в російських медіа Ярош "став президентом України". Це тривало всього кілька хвилин, просто для ефекту, але є яскравим прикладом дезінформації. І, безперечно, дезінформація мала місце, особливо з 2014 року, після анексії Криму та початку конфлікту на сході України.

Однак масштаби викликів, з якими зіткнуться наші медіа, будуть вражаючими. Можна звернутися до прикладу Молдови, де населення становить приблизно половину Києва. Які б ресурси Росія не витратила минулого року на дестабілізацію їх виборчого процесу! Це буде нелегко.

Читайте також: "Не стала другою Росією, тож тепер стане другою Україною": російська пропаганда -- про вибори в Молдові

Я щиро ціную нашу медіа, адже впевнений, що вони здатні виконати свою місію. Я не маю жодних сумнівів у професіоналізмі наших медійних організацій. Також не хотів би применшувати значення українського виборця. Часто його недооцінюють, вживаючи терміни на кшталт "звичайний громадянин" — це поширений штамп у вітчизняних медіа. Проте, на мою думку, звичайні українці мають досить високий рівень політичної свідомості.

Це довели події і 2004-го, і 2014-го, і 2022 року. Тому я впевнений, що за наявності державної політики, за наявності роботи медіа ми з цими ризиками впораємося. Кажу "ми" як суспільство: громадяни України, державні інституції, медіа. Однак буде складно.

Цей момент відсутності досвіду та шестирічної перерви з моменту останніх виборів, навіть якщо не враховувати воєнні та повоєнні обставини, є важливим аспектом, на який медіа також слід звернути увагу.

"Зараз мені важко сказати, чи буде ефективною стратегія StopFake — боротьба з дезінформацією через дебанкінг."

Наталка Соколенко: Можливо, доцільно було б розпочати організацію місцевих виборів в окремих громадах, щоб всі учасники, включаючи медіа, отримали можливість трохи попрактикуватися? Наприклад, можна було б взяти за приклад Закарпатську область.

Сергій Савелій: Я все-таки, з вашого дозволу, не буду відповідати на це запитання. По-перше, згідно з Законом України "Про правовий режим воєнного стану" і Виборчим кодексом, вибори під час воєнного стану не проводяться. І навіть за умови зміни цього законодавства це має купу інших аспектів -- як організаційних, так і правових.

Це суверенне рішення держави й державних інституцій про те, які вибори проводити першими. Але у ваших словах є певний сенс у тому, що треба тренуватися.

До початку повномасштабного вторгнення наша організація організовувала навчальні семінари для журналістів, які стосувалися висвітлення тем, пов'язаних із фінансуванням політичних партій та виборчими кампаніями.

Дуже складно зараз проводити такі тренінги, тому що практики як такої немає. Але одним із напрямків можуть бути тренінги чи інформування журналістів, по-перше, з питань виборчого законодавства, а по-друге -- з тих ключових проблемних питань, із якими Україні доведеться зіткнутися під час проведення післявоєнних виборів.

Це дійсно відбувається. Слід визнати, що в багатьох медіа активно використовують інтерв'ю з ключовими чиновниками, які відповідають за різні аспекти діяльності. Наприклад, проєкт "Детектор медіа" включав бесіди з першим заступником голови Верховної Ради та керівником робочої групи з цих питань Олександром Сергійовичем Корнієнком, а також інтерв'ю з головою Центральної виборчої комісії паном Діденком. Це один із способів отримати інформацію.

Це один із можливих способів підготовки та інформування медійників. Існують й інші варіанти. Зараз мені важко сказати, чи буде ефективною тактика StopFake, яка використовувалася в 2014 році — боротьба з дезінформацією шляхом дебанкінгу.

Наталка Соколенко: А чому ви думаєте, що цього разу це може не спрацювати?

Сергій Савелій: Дозвольте пояснити. Я маю досвід спілкування з багатьма польськими колегами та фахівцями з інших країн регіону. Вони зазначають, що це не є особливо ефективним, оскільки перша дезінформаційна новина з недостовірною інформацією вже поширилася. Ти готуєш спростування, але його охоплення значно нижче. Спростування зазвичай публікуються лише на деяких офіційних інформаційних ресурсах. Хоча люди можуть натрапити на спростування пізніше, якщо перша новина вже отримала широку розповсюдженість, повернути все назад стає надзвичайно важко.

Наталка Соколенко: Так, ось свіжий випадок: колишній міністр оборони Федоров нібито поїхав до Італії. Усі заголовки кажуть, що він залишив Україну і тепер проживає в Італії. Люди з захопленням читають ці новини, а ось спростування, в якому йдеться про його готовність консультувати нового міністра оборони та те, що насправді він поки що не переїхав, вже, відверто кажучи, нікого не хвилює.

Мій досвід спілкування з простими людьми підтверджує: їм цього першого заголовка цілком вистачило, аби викликати бурю емоцій, і тепер вони не прагнуть продовжувати дослідження ні власних думок, ні самої новини.

"Чи варто Україні інтегрувати визначення дезінформації в свої закони?"

Наталка Соколенко: Що ж робити? Яка ваша порада медіа в цьому сенсі, як готуватися? І, можливо, є порада для законодавців: чи залишати безкарною можливість нескінченно помилятися, чи все-таки тут має бути відповідальність медіа?

Сергій Савелій: Дозвольте мені поділити свою відповідь на частини. У своїх попередніх коментарях я описав ситуацію досить похмуро, але, з іншого боку, це відкриває перед нами певні перспективи.

Існує кілька українських підприємств та міжнародних платформ, які застосовують технології штучного інтелекту для моніторингу та аналізу дезінформаційних кампаній. Ці інструменти мають високий рівень розвитку: ви можете ввести певну новину і отримати інформацію про джерело її поширення, а також про мережу, яка займається її обробкою.

Ти можеш відстежувати в реальному часі, коли цей дезінформаційний наратив починає виникати і набирає обертів: стає видно, як він поступово розвивається. У ці моменти медіа або державні установи можуть реагувати, пропонуючи не лише спростування після того, але й проводячи профілактичні інформаційні кампанії з певних питань. Це і є те, що ми називаємо кризовою або стратегічною комунікацією.

Це один з методів та один із переваг сучасної епохи: існують інструменти, які застосовують як державні, так і недержавні учасники.

Що стосується відповідальності засобів масової інформації, то це питання є досить складним. Нещодавно, у колі колег з медіаіндустрії, ми вели дискусію — я не вважаю себе експертом у цій сфері — про можливість введення терміна "дезінформація" у правову систему України.

Існують різні думки з цього приводу. Деякі стверджують, що це може бути корисним. Проте, є й правозахисні організації та інші експерти, які вважають, що на практиці це не принесе значних переваг і може навіть обмежити свободу медіа у висвітленні важливих тем. Справа в тому, що таке визначення може бути або надто обмеженим, або, навпаки, занадто широким, що дозволяє класифікувати як дезінформацію навіть правдиву інформацію, яка, проте, не містить усіх необхідних деталей.

Отже, це непросте питання. На мою думку, воно відображає тонку грань між правом на свободу висловлювань та обґрунтованими причинами для обмеження цього права.

На мою думку, саме в цьому полягає сила медіа: вони керуються редакційними принципами та етичними нормами. Однак у цьому ж контексті виявляється і їхня вразливість, а також загроза, що виникає в сучасному інформаційному середовищі: платформи на кшталт Телеграму чи блогери не є справжніми медіа. Вони не мають чіткої редакційної політики та етичних стандартів, якщо тільки не вирішать їх дотримуватись самостійно.

"Якщо платформи не виявлять бажання співпрацювати, це стане обґрунтованою підставою для введення заборони."

Наталка Соколенко: Чи є можливість ввести цих акторів у правове поле?

Сергій Савелій: Я думаю, що є. Це комплексне рішення.

На мою думку, мої колеги, зокрема з Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, а також з інших спеціалізованих установ і організацій, працюють над розробкою конкретних рішень.

Чи є доцільним закриття або заборона Telegram? Існує декілька підготовлених законодавчих ініціатив, які мають на меті це. Але чи є таке рішення здійсненним і практичним? Відповісти на це питання не так просто.

Скажу так: ми до цього питання також поверталися. Як багато хто з присутніх знає, як і ті, хто стежить за темою, 26 грудня минулого року було створено робочу групу з напрацювання законодавства для післявоєнних виборів. І одна з підгруп, очолювана Оленою Кондратюк, заступницею голови Верховної Ради, якраз працювала з питаннями медіа і виборів.

Я входив до складу цієї команди, співпрацював із колегами та розглядав можливості адаптації наших напрацювань. Зокрема, мова йде про законопроєкт №8310, який був зареєстрований ще на завершення 2022 року, але досі не отримав жодного розвитку у Верховній Раді. Цей проєкт вже частково втратив актуальність, оскільки не враховує деякі сучасні реалії.

Проте, ми розглядали можливості його адаптації та узгодження з європейськими нормами. Також піднімалося питання щодо телеграму — які кроки ми можемо вжити для вирішення цієї ситуації.

Ви знаєте, наприклад, про приклад Бразилії, де забороняли телеграм, а потім Верховний суд казав буквально за день повернути телеграм. Є буквально свіже рішення Конституційного суду Франції, який скасував закон, що забороняв використання соціальних медіа дітям молодше 15 років. Він сказав, що недостатньо правової визначеності й це надмірне регулювання.

Ми ухвалили таке рішення, але, на мою думку, це лише перший крок у нашій дискусії. Потрібно створити чіткий механізм взаємодії з цифровими платформами, який вже частково реалізований з деякими з них, такими як Meta, Google, Alphabet та навіть TikTok.

Описати цей механізм і встановити можливість накладення санкцій у випадках, коли платформа систематично розповсюджує дезінформацію та не реагує на запити щодо видалення такого контенту.

Мені видається, що якщо ми це таким чином пропишемо, то забезпечимо дотримання норм Європейської конвенції з прав людини. Ми не будемо обмежувати свободу вираження поглядів, а дамо можливість комунікувати з цими платформами.

Якщо ми правильно ідентифікуємо відповідні установи, які будуть взаємодіяти з цими платформами ще до виборчого процесу, і якщо ці платформи відмовляться співпрацювати, тоді це стане підставою для легітимного введення заборон або обмежень. На жаль, я не володію достатніми знаннями щодо технічних аспектів реалізації цього процесу.

Хочу зі свого боку сказати, що не можна стверджувати, ніби нічого не робиться. Зокрема, влітку цього року Центральна виборча комісія прийняла постанову, якою затвердила Концепцію протидії іноземному втручанню у вибори, де висвітлюються й потенційні механізми протидії цим дезінформаційним загрозам.

Праця триває. Однак, мені здається, що нам необхідно значно пришвидшити процес. Безліч завдань потрібно було виконати ще вчора, але багато людей не усвідомлюють важливість цих питань.

Нагадаємо, що в попередніх епізодах подкасту "Медіуми" ми спілкувалися з Сашею та Женею Литвиненками про те, як реалізувати в Україні візуально складну кримінальну комедію при обмеженому бюджеті. Також ми обговорювали з Юрієм Самусенком, чому українська кінокритика залишається переважно дискусією всередині професійного кола, а не на зв’язку з глядачами. Лєна Чиченіна розповіла про своє враження від "Тисячовесни" та конфлікти в кіноіндустрії, Любовʼя Раковиця поділилася, як DMF трансформувався за більше ніж десять років війни. Вероніка Полякова висвітлила, як медіа руйнують стереотипи про Одесу як проросійське місто, а Олена Брайченко розкрила причини відсутності гастрономічної журналістики в Україні. Ольга Тищук обговорила, як українськомовні серіали вперше обійшли російськомовні, а Дмитро Хрипун пояснив, як стримінгові платформи впливають на українське телебачення. Юлія Смирнова з Holywater Tech розповіла про вертикальні серіали, тоді як Юлія Тимошенко з Ukraїner поділилася порадами, як ефективно спілкуватися з міжнародною аудиторією. Денис Зеленов розглянув роботу соцмереж "24 каналу", а Дмитро Литвин говорив про "Укрінформ", "УП", телемарафони та "офреки" для журналістів. Гала Котова з Viber поділилася, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber адаптуватися і розвиватися після початку широкомасштабного вторгнення.

Цей документ створено з фінансовою підтримкою Європейського Союзу. Відповідальність за зміст цього матеріалу повністю покладається на ГО "Детектор медіа" і не може бути трактований як вираження поглядів Європейського Союзу за жодних умов.