Різдвяний період від святого Миколая до Водохреща: значення українських звичаїв - експрес-інтерв'ю з етнологом.

Як українці святкували зимові свята в минулому, яким чином їхні предки зберегли традиції в умовах радянських обмежень, і чи було доцільно перенести Різдво на 25 грудня — про це в бліц-інтерв'ю з РБК-Україна.

Основное:

Різдво для українців не лише свято, а цілий всесвіт традицій, символів і вірувань, які передавалися з однієї генерації в іншу. Незважаючи на радянські обмеження, переслідування колядників і спроби знищити національні звичаї, українці зуміли зберегти свою різдвяну спадщину — від дідуха та коляди до щедрівок і вертепів.

РБК-Україна розпитало академіка, директора Інституту народознавства НАН України Степана Павлюка про різдвяний цикл свят та українські традиції у цей період.

- Різдвяний цикл розпочинається від Миколая і завершується на Водохреще. Як українці колись готувалися до цих свят?

- Святкові ритуали мають історичну глибину, але вже зараз важко відстежити, коли зародилась певна традиція. Їх передавали від діда-прадіда. Є зафіксовані обряди із ХІХ століття, дещо з ХХ-го, але вони додаються ще й до сьогодні. Звісно зараз вже нема тої емоційної забарвленості, але добре, що толеруються колядки, вертепи, різдвяні фестивалі.

Звичай дарувати подарунки на свято Миколая має глибоке коріння, яке отримало підтримку з боку церкви. У цей день кожен прагнув стати добродійником. Батьки та дідусі з бабусями старались порадувати своїх дітей, роблячи це так, немов би сюрприз походив від Святого Миколая.

Підготовка до різдвяних свят в Україні завжди супроводжувалася прагненням до морального очищення, адже з приходом Христа виникали нові надії та віра. Цей час наповнений магією, містикою та емоціями. Якщо люди усвідомлювали свої провини за рік, вони зверталися до сповіді. Це було важливіше, ніж дотримання матеріальних традицій, таких як святкові частування.

Головне, щоб на Святвечір приходили із чистою душею й совістю. Традиційно на святковому столі мало бути пісних 12 страв: кутя, різні вареники, голубці, розсоли тощо. Вважалося, що ця сакральна цифра пов'язана із 12 апостолами Христа.

Академік Степан Павлюк, який є керівником Інституту народознавства Національної академії наук України (скріншот)

Які традиції та ритуали супроводжували Святвечір?

Напередодні Різдва в українських домівках на підлогу клали солому, що відображало ложе, де народився Ісус Христос. Господар приносив у хату дідуха — сніп зерна, вирощеного власноруч. Це був символ достатку і вдячності за врожай, отриманий цього року. Щоб забезпечити гарний урожай, українці перед сівбою часто окроплювали поля свяченою водою або кидали в землю шкаралупу від великодніх яєць. Таким чином, люди поєднували практичні аспекти землеробства з глибокими духовними переконаннями.

У Святвечір вшановували пам'ять тих, хто пішов з життя. Віряни вважали, що для спокою душ необхідно виявити повагу через слова чи певні вчинки. Протягом року українці рідко мали можливість це робити через щоденні клопоти, тому під час Різдва ця традиція набувала особливого значення.

Після вечері на столі залишали страви, адже вважали, що душі предків завітають на свято. Обов'язково пригощали і худобу, заносячи їй їжу в стайню. Це символізувало єдність і гармонію всього нашого життя, адже увага приділялася не лише людям, а й тваринам, які були важливими для нашої праці.

На саме Різдво всі дорослі йшли до церкви на богослужіння, де священник давав настанови, закликав громаду не оминати увагою бідні сім'ї, допомагати їм у цей період. Також спільно колядували.

Згідно з традицією, у Святвечір прийнято готувати дванадцять пісних страв (фото: instagram.com/ukrainiansinbodrum).

Чому тексти найстаріших колядок позбавлені християнського змісту?

Існували як церковні, так і світські пісні, що прославляли родину, побут і різні аспекти життя, оскільки колядки мали відображати багатогранність людського існування. Ті, що були присвячені новонародженому Ісусу, отримували благословення від церкви. У поєднанні зі світськими піснями вони формували цілісний шар духовної культури.

Під час виконання колядок спочатку звучала церковна музика, а потім – світські пісні для господаря, господині та їхнього господарства. Такі мелодії мали великий резонанс у суспільстві й тому почали активно створюватися для різних життєвих ситуацій.

До Різдва участь у святкуванні взяли представники всіх вікових груп, навіть діти вносили свій вклад, прославляючи новонародженого Спасителя.

Які є докази того, з якого часу виникає вертеп і які його особливості у відображенні народних свят?

Український вертеп має багатовікову історію, і вже в ХІХ столітті існувала ціла школа вертепного мистецтва. Окрім біблійських персонажів, таких як Ісус і Ірод, згодом у виставах з'явилися й інші образи: чорт, жид, циган, москаль. Ці вертепні колективи були соціально орієнтованими, адже вони відображали життєві драми, а їхній формат був розроблений так, щоб глядачі могли краще сприймати представлене дійство.

На початку XX століття в Україні з'явилася традиція прикрашати ялинку. Як же вона стала частиною нашого життя?

Справді, певно, в якийсь момент цей обряд став частиною нашої культури. Він виглядав естетично та привабливо в контексті оформлення, проте століття тому не був популярним. Тоді ялинка не мала такого ж значення, як основні ритуальні символи Різдва, зокрема дідух. Ялинка виконувала роль додаткового елемента, який міг збагачувати святкову атмосферу Святвечора.

Сучасні виконавці колядок (зображення: Getty Images)

Під час утвердження радянської влади в Україні комуністична партія заборонила святкування Різдва. Яким чином нам вдалося зберегти наші традиції?

Загалом, збереження є невід’ємною частиною історії українського народу. Навіть під час репресій нам вдавалося не лише зберігати свою ідентичність, але й традиції.

Більшовики протестували проти вертепу, бо там був жид, москаль. Ці образи нервували тодішню владу. Вони цілі репресивні загони кидали на вертепи, а от колядників менше переслідували.

У ті часи гурти колядників приходили одне до одного тільки вночі, але навіть тоді їх розганяла поліція. Звичайно, на другий день цих організаторів вже в конторі допитували, вони мали чимало клопоту. Але це не означало, що люди не збиралися для святкування. Тишком-нишком, але навіть у найжорстокіші часи в селі у морозні вечори можна було почути коляду.

У нашому селі був цікавий випадок з вертепом. Якось у Волосянку, що на Сколівщині, приїхали районні партійні керівники, щоб показово розігнати вертеп і навести страх на всіх інших. Ну от Перший секретар побачив гурт ряджених молодиків, й захотів себе проявити - вловити когось із вертепників. Перед ними бігало чортеня, але не давало себе спіймати. Той ганявся за ним, ганявся і врешті вхопив за хвоста. Виявилося, той був зроблений із колючого дроту - Перший секретар всі руки собі подряпав, що ще більше його розізлило.

- Які різдвяні традиції радянській владі вдалося знищити?

- Хоч і вертепні "походи" були, але знищити традицій не вдалося. За часів Незалежності України все відновилося. Звичайно, вже дещо у видозміненому стані, але знищити наші обряди комуністи не змогли.

Гурт щедрівників у селі Сасівка Свалявського району Закарпатської області. Час зйомки - приблизно пів століття тому (скриншот: instagram.com/past.continues)

Щедрівники на околицях Коломиї, 1960-ті роки (зображення: localhistory.org.ua)

Як святкували Новий рік наші пращури в минулі епохи?

- По-різному. В одних місцях активно влаштовували Маланку, в інших – домінували жіночі колективи, які виконували щедрівки, а ще десь залучали дітей. Святкування було надзвичайно різноманітним, проте головною темою залишалася прослава народження Христа.

Напередодні Нового року на Щедрий вечір українці влаштовували спільну вечерю, потім могли йти в гості до родичів, сусідів. А от посівати на Новий рік переважно ходили хлопчики, дівчаток спершу не залучали. Згодом з'явились змішані гурти.

Чи вважаєте ви, що радянський режим просував святкування Нового року з боями курантів, аби відволікти людей від традиційного Різдва?

Безсумнівно, це явище не виникло лише через заборони — різноманітні організації влаштовували фальшиві свята, щоб заповнити їх віршами і піснями, прославляючи тих, хто знищував автентичні традиції.

- Різдвяний цикл закінчувався на Водохреща. Яких традицій дотримувались на це свято і чи купались колись українці в ополонці?

На Водохреще відбувалося освячення води, що слугувало ще одним актом очищення та ставало оберегом для людей на цілий рік. Після цього будь-яка важлива справа могла починатися з використання цієї свяченої води. Ця традиція стала невід’ємною частиною сільського життя.

На ріках і водоймах урочисто вирізали ополонки, супроводжуючи процес церковними співами. Це дійство наповнювало людей особливими емоціями. Хоча є деякі згадки про купання на Водохреща, воно не набирало масштабів та показності, як у сучасності. В селах це траплялося рідко, зазвичай лише сміливці наважувалися на такий вчинок, щоб продемонструвати свою відвагу.

Освячення води над річкою Збруч у 1910 році (джерело: vsviti.com.ua)

Яким чином зміна дати святкування Різдва на 25 грудня позначилася на збереженні традицій?

У зміні дати є й моя заслуга, адже я тривалий час намагався переконати патріарха-предстоятеля Української греко-католицької церкви Любомира Гузара щодо переходу на новоюліанський календар, проте в той момент це питання не було актуальним.

Я також звертався до його наступника Святослава Шевчука і навіть надіслав копії цих листів Нунцію (постійному представнику Папи Римського у країнах, - Ред.) з проханням про допомогу в цій справі. В результаті ми досягли успіху. Ми повинні були перейти на одне літочислення з західним світом, оскільки це логічно, адже у нас одне сонце.