Неймовірний врожай яфини на Міжгірщині: як визначається вартість ягід та чому громади впроваджують обмеження (ФОТО)

Цього року сезон чорниці виявився одним із найуспішніших за останні роки. Mukachevo.net досліджує, хто встановлює закупівельні ціни на ягоди, чому громади погоджують ціну на рівні 50 гривень та чому обмеження на заготівлю в різних районах Закарпаття мають істотні відмінності.

На початку липня в Міжгір'ї традиційно стартує один із найважливіших сезонних промислів — збір чорниці, яку місцеві жителі ласкаво називають яфинами. Ще до сходу сонця тисячі людей вирушають у гори, аби за кілька тижнів отримати доходи, які для багатьох родин стають вагомим доповненням до річного бюджету.

Цього року зібрано неймовірно щедрий урожай. Після невдалого минулого сезону, плантації чорниці буквально вразили своїм багатством, а інтерес до цих ягід залишається на високому рівні.

З початком сезону активних дискусій стало відомо про рішення Міжгірської селищної ради, в якому зазначено суму 50 гривень за кілограм чорниці. Проте варто підкреслити, що ця цифра не відповідає закупівельній ціні, яку отримують ті, хто займається збором ягід.

Щоб з'ясувати, як виникла ця проблема, необхідно проаналізувати, яким чином функціонує система збору дикорослих ягід в Україні.

Робота, яка починається о четвертій ранку

Для жительки Міжгір'я пані Мар'яни збір яфини -- справа, знайома ще з дитинства.

Вона стверджує, що пристрасть до цієї діяльності успадкувала від своїх батьків. Щороку, коли ягоди досягають зрілості, вся сім'я вирушає в гори.

"Ми вирушаємо з дому приблизно о четвертій ранку. Дорога займає деякий час, тому до місця прибуваємо приблизно до другої-третьої години дня. А додому повертаємося вже ближче до вечора," - ділиться жінка.

У цій роботі романтики, на жаль, обмаль. Найскладніше не стільки в самій пошуках ягід, скільки в їх транспортуванні з гірських місць. Автомобіль може доїхати лише до певної межі, після чого доводиться кілька кілометрів тягти на собі десятки кілограмів ягід.

"Машина стоїть нагорі, а ягоди часто ростуть нижче. Назбираєш 40-50 кілограмів -- і все це треба винести до машини. Це дуже важко" - розповідає жінка.

Ще однією серйозною проблемою є висока температура. Цього літа в гірських районах термометри місцями показували близько 40 градусів, але незважаючи на це, люди продовжували виходити на збори. Причина досить зрозуміла — сезон триває обмежений час.

"Якщо ти не вирушиш сьогодні, завтра в тому місці вже може не залишитися ягід. Людей стільки, що всі намагаються встигнути заробити," – розповідає пані Мар'яна.

Зміна погоди приносить нові виклики — потужний вітер, дощі та небезпечні слизькі схили. Проте, навіть ці перешкоди не спиняють збори урожаю.

Цьогоріч урожай значно кращий

За словами пані Мар'яни, сезон 2026 року суттєво відрізняється від минулого.

"У минулому році ягоди були вкрай рідкісні. Люди майже не відвідували гори. А цього року урожай вийшов просто відмінним," - ділиться жінка з Закарпаття.

Урожай виявився настільки щедрим, що деякі збирачі здатні зібрати до 90 кілограмів чорниці всього за один день. Це значне зростання кількості збору призвело до тимчасового зниження цін на початку сезону.

"Ягід було дуже багато. Потім ціна знову почала рости" - стверджує жінка.

За словами жінки, навіть у цей час ціна закупівлі не знижувалася до 50 гривень за кілограм.

"Навіть на старті сезону ціна була зовсім іншою. Закупівлі стартували орієнтовно з 100 гривень," - зазначає пані Мар'яна.

Хто встановлює ціну для закупівлі?

На відміну від товарів із фіксованою вартістю, ціна на дикорослі ягоди може змінюватися навіть протягом одного дня. Вона залежить від кількох факторів:

* продуктивності

* попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках;

* обсягу ягід, що їх люди приносять до пунктів збору;

* конкуренції між заготівельниками.

Ось чому в одному населеному пункті різні бізнесмени можуть встановлювати різні ціни.

"Наприклад, один з них отримує 140 гривень, а інший — 145. Люди просто обирають ті місця, де платять більше", — зазначає пані Мар'яна.

Чому тоді у рішенні селищної ради є цифра 50 гривень

Це питання стало об'єктом жвавих обговорень. Голова Міжгірської селищної ради Василь Щур роз'яснює, що ухвала ради ніяк не впливає на встановлення закупівельної вартості чорниці.

Мова йде про інший показник — вартість, що застосовується для визначення розміру орендної плати за особливе використання природних рослинних ресурсів.

Іншими словами, це база, від якої обчислюється податок, який сплачують заготівельники.

"Ми не маємо повноважень визначати ціну закупівлі, адже це не входить до компетенції органів місцевого самоврядування. Вартість формує вільний ринок, де рішення приймають покупець і продавець," -- підкреслює Василь Щур.

За його словами, якщо рада ухвалить значно вищу базову ціну, це призведе до автоматичного зростання рентної плати, яку повинні сплачувати заготівельники. В результаті, ці додаткові витрати можуть бути включені в закупівельну ціну для населення. Тому громада вирішила зафіксувати базову вартість на рівні 50 гривень.

Натомість подібні показники спостерігаються і в багатьох інших гірських громадах Закарпаття. Наприклад, у Пилипецькій, Колочавській та Синевирській громадах для визначення рентної плати застосовують базову ціну в 25 гривень за кілограм.

Які причини змушують громади встановлювати подібні цінові показники?

Для того щоб усвідомити цю ситуацію, варто детально вивчити механізм функціонування системи спеціального використання природних ресурсів.

Коли підприємці здійснюють офіційні закупівлі дикорослих ягід, вони зобов’язані сплачувати рентну плату до державного бюджету. Для визначення цієї плати вкрай важливо мати базову вартість продукції, яка затверджується органами місцевої влади.

Одночасно слід зазначити, що ця сума не є ринковою вартістю і не зобов'язує бізнесменів придбавати ягоди саме за цю ціну. Фактична закупівельна вартість формується лише в рамках ринкових умов.

Чому різняться ліміти на отримання готівки?

Ще одне запитання, яке нерідко турбує мешканців регіону, полягає в тому, чому різні громади встановлюють різні норми на заготівлю ягід.

Щорічно Закарпатська обласна військова адміністрація визначає ліміти на спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення. Інформацію щодо принципів їх формування та затверджених обсягів на 2026 рік Mukachevo.net отримав у відповіді на офіційний запит до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної військової адміністрації.

У цьому контексті ліміти позначають найбільшу кількість ягід, грибів та інших диких рослин, які можуть бути законно зібрані за рік. Вони встановлюються не випадковим чином.

Вони створюються на основі даних лісовпорядкування, оцінки запасів природних рослин, площ, зайнятих ягідниками, природної продуктивності територій і рекомендацій фахівців у відповідних галузях.

Фактично це екологічний механізм, покликаний запобігти виснаженню природних ресурсів. Саме тому цифри суттєво відрізняються між громадами.

Згідно з розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації №216, виданим 30 березня 2026 року, для Міжгірської громади визначено квоту на збори чорниці в обсязі 738,8 тонни.

Для Пилипецької громади він становить 562,94 тонни, для Синевирської -- 220,17 тонни, а для Колочавської (села Колочава та Негровець разом) -- 94,27 тонни.

Водночас у Рахівській громаді ліміт становить лише 13,4 тонни, а в Ясінянській -- трохи більше 23 тонн.

Ці різниці зумовлені не стільки виборами посадовців, скільки природними характеристиками регіонів.

Враховується площа чорничників, їхня продуктивність, тип лісів, висота над рівнем моря, а також можливість природного відновлення ягідників після сезону. Водночас ліміт не означає, що саме стільки ягід буде зібрано.

Це всього лише верхня межа спеціального використання природних рослинних ресурсів, яку держава визначає як безпечну для навколишнього середовища.

Сезон, що забезпечує усі родини їжею.

Для багатьох мешканців гірських сіл збір яфини є одним із небагатьох способів швидко отримати додатковий дохід. До збору ягід залучаються молоді, літні люди та ті, хто не має постійної роботи.

Деякі люди працюють всього лише кілька тижнів, тоді як інші, завершивши сезон збору чорниці, переходять до збору кам'янки, а восени займаються грибами.

"Деякі особи проводять три місяці на гірських схилах. Для багатьох із них це суттєвий сезонний дохід," — зазначає пані Мар'яна.

Цілком зрозуміло, чому питання збору дикорослих ягід щороку викликає інтерес у мешканців гірських районів. Однак, як свідчить досвід, важливо розрізняти ринкову ціну, яку встановлюють заготівельники, та умовну базову вартість, що застосовується лише для визначення рентної плати. Саме ці два терміни часто стають джерелом непорозумінь під час ягідного сезону.