"Я прокидаюсь, оточена уламками. Але я все ще жива." Репортаж з-під зруйнованих російським ударом житлових будинків у Львові.

"От, де рятувальники стоять, - це п'ятий поверх. Оце отвір там біля них - моя квартира, яка була на четвертому. Всі меблі опинилися на третьому поверсі. Квартири вже немає", - показує на пошкоджений будинок львів'янка Роксолана.

Приблизно о п'ятій ранку Львів зазнав ракетної атаки з боку Росії. У спальному районі в околиці аеропорту було чутно чотири потужних вибухи.

Роксолана провела своє дитинство в квартирі на четвертому поверсі, але після втрати матері не прагнула повернутися туди. По-перше, її навчання проходило в іншому районі. По-друге, неподалік розташовувався аеропорт, що викликало в жінки відчуття незручності. Вона вирішила, що для її родини буде краще жити в іншому місці, тому обрала оренду.

Восени хотіла замінити старі вікна, зробити ремонт і все ж здати помешкання, аби не стояло порожнім. Проте не встигла.

"У квітні цього року я завітала сюди, щоб трохи перенести старі фотографії. Проте, більшість речей залишилася на своєму місці," — ділиться Роксолана.

Інформацію про події, що сталися з будинком, вона дізналася з телеграм-каналів, а згодом отримала дзвінки від друзів.

"Над нами жив хлопець, я навіть не чула, чи він живий, чи ні. Там двоє безвісти зниклих, наскільки я знаю", - говорить жінка.

Вулиця Патона у Львові перекрита. Біля місця прильоту гудить техніка. Під ногами подекуди ще хрустить скло, чути звуки забивання вікон щільною плівкою.

Навколо пошкоджених будинків швидко утворилося ціле містечко. Я неодноразово бачила подібні у Києві і мушу сказати, що у Львові, який під обстрілами значно рідше, схема так само відпрацьована і послідовна.

Довгі черги до працівників ЦНАПу - мешканці пишуть заяви про пошкодження. Серед них багато людей старшого віку.

Волонтери активно роздають їжу та напої - у дощовому Львові почалась аномальна спека. Вони прагнуть підтримати кожного, підгодовуючи рятувальників ДСНС та запитуючи у перехожих, чи потребують вони води. Тут також можна отримати плівку для ущільнення вікон, а також консультації від МВС.

"Особи, які через обстріли втратили свої документи, такі як водійське посвідчення чи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, можуть відновити їх безкоштовно на місці. Крім того, ми фіксуємо випадки втрати автомобілів у разі їх повного пошкодження. Це означає, що власникам не потрібно буде відвідувати сервісний центр для оформлення цих документів", - зазначає Сергій Бобер, керівник сектору комунікації регіонального сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

Рятувальні служби, використовуючи спеціалізовану техніку, займаються розчищенням завалів біля будинку під номером 25. У той же час навколо можна побачити тисячі розбитих вікон та пошкоджених дверей, які постраждали від потужної вибухової хвилі.

У повітрі вже не відчувається аромату згорілого, але воно насичене будівельним пилом, який виникає в процесі розбирання завалів.

Цей пил оточує нас з усіх боків — на гілках дерев, на автомобілях, на одязі людей. Після лише двох годин перебування тут складається враження, що він проникає в легені, і виникає бажання чхнути.

На лавці розташувався Валентин. Він у робочих рукавицях, його одяг покритий брудом, а вигляд свідчить про втому та виснаження. Хоча його квартира не пошкоджена, після почутого першого вибуху він кинувся рятувати інших.

"Тут знайома була, у неї мама паралізована, треба було допомагати. Також були травми в людей. Допомагав їх евакуйовувати", - каже чоловік.

У Львові він оселився у 2022 році. Є переселенцем зі Східної України. Зазначає, що неодноразово проходив курси з надання першої допомоги та переглядав безліч навчальних відео, тому знає, на кому слід зосередити увагу в першу чергу під час порятунку.

"Першими я побачив пару людей із вадами зору. Я завів їх в укриття. Потім вже після відбою шукав їхніх тварин, допомагав зібрати речі".

"Дивіться, там, де стіна, саме там сталася пожежа. Плити обвалилися у квартиру, в якій нікого не було. Ця квартира насправді і горіла. Вона була закрита. А там була різна непотрібна річ, і саме вона й почала горіти", - розповідає Валентин.

Львів'янка Олександра лише три дні тому провела в останню путь свою бабусю. У цей час вона погано спала. Вечір напередодні Олександра вирішила відвідати батьків і вжила заспокійливий засіб, сподіваючись нарешті знайти спокій і відпочинок.

"Вперше в моєму житті я не відчула страху. Зазвичай я ховаюся в укритті. Але цього разу, прокинувшись, я побачила, що опинилася серед скла, а навколо мене — уламки. І я все ще жива", — ділиться своїми переживаннями дівчина.

Вибухова хвиля вибила з квартири всі вікна та двері. Батьки встигли вибігти в коридор і залишилися неушкодженими. Вони демонструють на телефоні відеозапис, де видно осколки скла, що застрягли у стінах спальні.

"Мій чоловік служить у війську з 2014 року. У нас багато родичів і друзів, які також на фронті. Ми вже раніше чули вибухи, тому не можу стверджувати, що у Львові ми повністю позбавлені війни," - розповідає Олександра.

Чимало місцевих жителів ділилися своїми переживаннями, зазначаючи, що під час реальною небезпеки вони регулярно шукають притулок у сховищах, оскільки цей район упродовж останніх років не раз ставав ціллю російських нападів.

Людмила Олексіївна святкує 74-річчя. У її руках — паперовий стаканчик з ароматною чорною кавою та вафля. З легким макіяжем на обличчі вона живо ділиться спогадами про нічні обстріли.

"Я опинилася в підвалі, коли отримала дзвінок з проханням: 'Ховайся'. Я прагну до життя, тому завжди шукаю укриття. Розумію, що деякі залишаються вдома, але я так не можу. Мене лякає думка про травми, і я не планую йти з цього світу", - ділиться жінка.

Вона першою завітала до підвалу свого будинку. Розповідає, що там чисто, але немає жодного місця, щоб присісти. Згодом до неї приєдналися й інші сусіди.

"Моя торба завжди готова, я поклала ще ліки, одяглася і побігла. У підвалі все добре чутно. Це було жахливо. Літало над нами, і відчуття було неймовірно страхітливим."

У помешканні жінки розбиті вікна та балкони. Як тільки оголосили про відбій небезпеки, вона вирушила на пошуки своїх котів. У неї їх шість.

"Вони ще дихають, але ховаються. Бідолашні, переживають стрес і заховалися під меблями. Якби був лише один, можливо, я б забрала його з собою, але оскільки їх шість, не можу їх всіх вивезти."

Жінка чекає в черзі, щоб подати заяву в Центр надання адміністративних послуг, і найбільше хвилюється про те, щоб встигнути швидко заклеїти вікна плівкою, щоб її коти не втекли з дому.

Наталя також завжди ходить в укриття, але цього разу тривогу просто не почула.

"Я прокинулася від сильного вибуху. Вікна, двері, скло — все розлетілося. Я швидко перевірила, чи залишилася цілою сходова клітка, адже вхідні двері були повністю зруйновані, так само, як і в сусідів. Вибігши на вулицю, ми стали свідками величезного вогняного вогнища," - ділиться своїми переживаннями жінка.

У зонах атаки завжди спостерігаються різноманітні реакції людей: деякі виявляють активність через сплеск адреналіну, тоді як інші залишаються тихими та наляканими.

Відступивши на півсотні метрів від зони обстрілу, можна помітити, як звичайне життя продовжує пульсувати — кав'ярні працюють, на вулицях продають свіжі фрукти. У близькому університеті відбувається випускний.

Через російський обстріл у Львові 30 липня постраждали понад 30 людей.

Станом на зараз двоє людей вважаються зниклими безвісти.