Аналіз розгляду справ, пов'язаних з корупцією: ВАКС у порівнянні з регіональними судами.

Як часто юридичні інстанції визнають факти провокації хабарництва? Чи існує можливість в ВАКС оскаржити допустимість доказів?

Розслідування справ, пов'язаних із хабарництвом, здійснюється не лише Національним антикорупційним бюро України, а рішення у цих справах приймає не тільки Вищий антикорупційний суд.

Дійсно, найбільш знакові справи розглядаються Вищим антикорупційним судом через його спеціальну юрисдикцію. Однак більшість кримінальних справ, що стосуються статей 368 і 369 Кримінального кодексу України, не відповідають ознакам топкорупції, і тому їх передають до місцевих судів.

Проаналізуємо окремі відмінності у практиці ВАКС та місцевих судів щодо розгляду класичних справ про хабарництво - одержання та надання неправомірної вигоди.

Виправдувальні вироки за статтями 368, 369 КК України у ВАКС фактично відсутні. Частина справ надходить до суду з угодами про визнання винуватості, що дозволяє обвинуваченим уникнути позбавлення волі, інша частина - вироки з реальним покаранням.

У 2024 році ВАКС ухвалив виправдувальний вирок у справі №991/1688/23 щодо обвинувачення директора ДП "Ізюмський приладобудівний завод" за ч. 4 ст. 368 КК України. Ключову роль у цій справі відіграло визнання доказів недопустимими (листування обвинуваченого у WhatsApp). Ці докази були отримані НАБУ від журналіста на флешнакопичувачі. Вирок ухвалений з окремою думкою щодо відсутності підстав для виправдання. Наразі справу розглядає Апеляційна палата ВАКС за скаргою прокурора.

На мою думку, це судове рішення виглядає як виняток із загальної практики, враховуючи обставини справи. Оцінити цей виправдувальний вирок як "промінь надії" для позитивних змін у статистиці на користь захисту було б неправильно.

Зовсім інша ситуація спостерігається з виправдувальними рішеннями в місцевих судах. Наприклад, у 2024 році були винесені такі вироки у справах №761/35924/19 (Шевченківський районний суд Києва, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України), №754/18230/21 (Деснянський районний суд Києва, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України), №366/704/19 (Іванківський районний суд Київської області, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України), та №576/1215/18 (Глухівський міськрайонний суд Сумської області, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України).

Список справ, розглянутих місцевими судами з подібними результатами, можна продовжувати. Якщо порівняти статистику розгляду справ у 2024 році за статтями 368 та 369 Кримінального кодексу України, можна відзначити, що більший відсоток виправдувальних вироків стосується саме статті 368. Причини для виправдання варіюються. Багато справ завершується таким чином через численні процесуальні порушення з боку обвинувачення, що призводить до визнання доказів недопустимими.

Досить часто в справах, що стосуються отримання та надання незаконної вигоди, одним із ключових аспектів є ймовірна провокація з боку правоохоронних органів та їхніх агентів у здійсненні злочину.

Коли йдеться про ВАКС, у більшості випадків, пов'язаних зі статтями 368 та 369 Кримінального кодексу України, захист зазначає наявність провокації. Однак довести факт провокації в цьому суді на сьогодні є практично неможливим завданням.

Винятком з загального правила є рішення Вищого антикорупційного суду, ухвалене 14 червня 2023 року у справі номер 991/7682/21, що стосується обвинувачення судді одного з районних судів Києва за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України. У цій справі суд визнав суддю винним у спробі отримання неправомірної вигоди. Однак колегія суддів ВАКС зробила висновок, що дії органів досудового розслідування були провокаційними, оскільки вони спонукали обвинуваченого до фактичного отримання неправомірної вигоди (пункт 8.3 вироку).

Ключовим аспектом цього рішення є одночасне встановлення провокації та заперечення обвинуваченим факту вчинення злочину. Суд звернув увагу на відомий висновок Європейського суду з прав людини у справі "Берлізев проти України" і наголосив, що в контексті даного провадження було б несправедливо обмежуватися лише формальним підходом до розгляду цього питання. Натомість, необхідно провести детальний аналіз можливості провокації. Зараз справа перебуває на розгляді в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Прокурор оскаржив рішення через визнання частини доказів недопустимими внаслідок провокації.

Встановлення факту провокації у справах, що стосуються статей 368 та 369 Кримінального кодексу України, які розглядаються судами на місцевому рівні, є доволі поширеним явищем. Наприклад, у справі №522/12368/19, що розглядав Приморський районний суд м. Одеси, йшлося про обвинувачення заступника начальника поліції у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (вимагання та отримання хабаря). Суд установив наявність провокації, виходячи з таких підстав:

(1) Постійне організування заявником зустрічей з обвинуваченим, а також відвідування службового кабінету поліцейського без попереднього запрошення, за власним бажанням;

(2) відсутність зафіксованих доказами висловлювань обвинуваченого про необхідність передати йому грошові кошти, розмір неправомірної вигоди зафіксований лише у заяві про злочин та процесуальних документах слідства;

(3) 缺乏申请人实施违法行为的真实意图，这些行为是为了贿赂警方而进行的；

(4) неодноразове залучення заявника у кримінальних провадженнях як викривача - щонайменше 7 епізодів надання неправомірної вигоди.

Хочу підкреслити, що досить поширена причина для визнання провокації "штатний заявник" в даний час не діє у ВАКС. Наприклад, у справі №729/1248/18 сам заявник підтвердив, що неодноразово виступав у цій ролі та отримував за це подяки від СБУ. Ці обставини не були визнані як свідчення можливої провокації.

Коли мова йде про ВАКС, визнання доказів недійсними в цьому суді є вкрай складним процесом. Як правило, всі порушення, допущені стороною обвинувачення, виявляються несуттєвими, незначними, формальними або технічними, через що вони, як правило, визнаються прийнятними для ВАКС.

У практиці цього суду все-таки зустрічаються окремі випадки визнання доказів недопустимими. Два вироки вже згадувалися вище. Додатково можна навести вирок ВАКС від 11.11.2020 у справі №554/5163/17, яким визнано недопустимим протокол огляду вилученого в ході обшуку телефону, оскільки сторона обвинувачення не надала ухвалу про дозвіл на проведення обшуку та протокол обшуку. Визнання доказу недопустимим не вплинуло на результат справи, а особу засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України.

Протилежна ситуація з недопустимими доказами у справах про хабарництво в місцевих судах. Наприклад, у справі №357/18369/13-к Білоцерківський міськрайонний суд Київської області визнав недопустимим протокол огляду, помітки та вручення грошових коштів. Причиною слугували сумніви в достовірності складення цього документа, оскільки учасники процесуальної дії не змогли підтвердити свою участь у ній.

Рішенням Деснянського районного суду міста Київ від 1 липня 2024 року у справі №754/9612/19 були визнані недійсними протоколи НСРД. Це сталося через те, що в документах справи не було вказано доручень для оперативників, які проводили зазначені негласні заходи.

Варто зазначити, що якість збирання доказів НАБУ, порівняно з іншими органами, дійсно відрізняється. Це також впливає на статистику визнання доказів недопустимими у ВАКС та місцевих судах. Але поточна практика ВАКС надзвичайно високо підіймає критерії для визнання доказів недопустимими, що також робить цю місію нездійсненною саме в цьому суді.

Справи про хабарництво є досить складними з погляду кваліфікації, тому поширеною є практика виходу судом за межі висунутого обвинувачення. Перекваліфікація судом часто не має великого значення для результату справи. Наприклад, вироком ВАКС від 01.03.2023 у справі №203/94/18 суд перекваліфікував дії обвинуваченого з виконання на пособництво (з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України).

У інших випадках зміна кваліфікації злочину судом має значний вплив на призначене покарання. Наприклад, у постанові Апеляційної палати ВАКС від 08.06.2023 у справі №369/10079/17 було змінено кваліфікацію дій особи з ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України (підбурювання до надання неправомірної вигоди) на ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом), що в результаті призвело до звільнення обвинуваченого від покарання через закінчення строків давності.

На практиці є досить поширеною перекваліфікація судом одержання або надання неправомірної вигоди на зловживання впливом (справи №712/3825/22, №675/261/21). Також є випадки перекваліфікації одержання хабаря на шахрайство (справи №161/8614/24, №159/2208/23).

Зустрічаються й нетипові перекваліфікації. Наприклад, вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.02.2024 у справі №303/3293/14-к суд перекваліфікував дії оперуповноважених міліції з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України. Суд встановив, що в процесі вчинення шахрайських дій обвинувачені зловживали службовим становищем.

Таким чином, тенденції в судовій практиці щодо використання права на перекваліфікацію свідчать про ускладненість справ, пов'язаних із хабарництвом, а також про труднощі в розмежуванні різних складів злочинів.

Судова практика демонструє різноманітні підходи до розгляду справ, пов'язаних із хабарництвом, в Антикорупційному суді та місцевих судах. У ВАКС традиційні методи захисту виявляються малоефективними, а статистичні дані схиляються на користь обвинувачення. У той же час, місцеві суди виявляють більшу готовність вважати докази недійсними, встановлювати факти провокації, змінювати правову кваліфікацію вчинків і ухвалювати виправдальні рішення. Адвокатам слід уважно стежити за актуальними тенденціями у судовій практиці та впроваджувати інноваційні, креативні підходи в справах, пов'язаних з отриманням і наданням неправомірної вигоди.