Збирати та заробляти. Які можливості приховані в українському секторі енергозберігаючих установок?

Як технічні умови на будівництво УЗЕ стали товаром, а самі батарейки - джерелом надприбутків для інвесторів

Внаслідок значних пошкоджень, яких зазнає українська економіка, зокрема в енергетичному секторі, внаслідок агресивних атак, постає нагальна потреба переосмислення конструкції національної енергосистеми. Одним із ключових напрямків, на які звертає увагу відповідне міністерство, є підтримка розвитку розподіленої генерації.

Ключовим елементом цієї трансформації повинно стати створення енергетичних сховищ (ЕС), які забезпечать можливість швидкого регулювання енергетичних мереж. Це, в свою чергу, гарантує стабільне електропостачання для населення та сприяє підвищенню їхньої стійкості в умовах війни.

Будівництво та експлуатація установок зберігання енергії в Україні поступово перетворюється на окрему ринкову категорію. Проте цей ринок, на жаль, все ще залишається в значній мірі "неконтрольованим" і сповненим суперечностей. Країна відчуває гостру потребу в системах накопичення електричної енергії, інвестори готові вливати капітал, банки пропонують фінансування, а деякі проекти вже приносять значний прибуток. Однак про вільний ринок поки що не йдеться: його прогрес стримується спекуляціями навколо технічних умов. Технічні умови для накопичувачів електроенергії перетворилися на спекулятивний "паперовий" актив, що здатний блокувати реалізацію нових проектів. Крім того, існують труднощі з підключенням до електромереж, недосконале регулювання та ризики, пов'язані з війною.

Які причини такого стану справ, які є ключові проблеми та болючі аспекти, як досягти балансу інтересів усіх гравців на ринку, не погіршуючи ситуацію в енергетичній системі, - з'ясував Mind.

Чому попит на УЗЕ швидко збільшується?

За підсумками минулого року обсяг внутрішнього ринку розподіленої генерації та УЗЕ сягнув $3,6-4,1 млрд. Такі цифри наводить ГО "Ліга енергетичного розвитку України" на основі аналізу митної статистики про імпорт обладнання та вартості послуг з його установки. І ця цифра надалі лише зростатиме, переконані експерти Ліги енергорозвитку.

Свіжий аналіз, підготовлений фахівцями Секретаріату Енергетичного Співтовариства за третій квартал 2026 року, підтвердив цю думку щодо ситуації на українському енергетичному ринку. Зокрема, у звіті вказується, що на вересневих "зелених" аукціонах, організованих ДП "Гарантований покупець", попит на вітрові проєкти перевищив встановлену квоту майже вдвічі: учасники подали заявки на 1,218 ГВт при квоті в 700 МВт.

На сонячні електростанції з системами накопичення подали заявки, які в чотири рази перевищують визначену квоту: 386 МВт замість 100 МВт. Натомість традиційні сонячні електростанції навіть не змогли заповнити свою квоту, подавши лише 39 МВт з доступних 50 МВт. Цю ситуацію можна пояснити тим, що власники СЕС, які не інтегровані з УЗЕ, стикаються з обмеженнями у можливостях отримання прибутку.

Сонячні електростанції найбільше енергії виробляють удень. Натомість споживання зростає увечері, коли сонячна активність зменшується. УЗЕ дозволяють частково усунути цей дисбаланс: накопичувати надлишкову електроенергію в денний час і повертати її в мережу в години підвищеного попиту.

Сьогодні близько 3,5 мільярдів гривень у тарифах НЕК "Укренерго" для споживачів закладені на виплати за "зеленою" тарифною політикою виробникам електричної енергії з відновлювальних джерел. Це стосується енергії, що виробляється, але не споживається або не надходить в енергосистему, адже в контрактах закладений принцип "бери або плати". Отже, створення УЗЕ - це не лише питання технічної гнучкості енергетичної системи, а й можливість зекономити кошти, які "Укренерго" витратило б на невикористану електрику, - зазначив Андрій Герус, голова комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунального господарства, на форумі Ukraine Renewable Energy Agenda 2027, організованому Українською асоціацією відновлювальної енергетики.

Ще один фактор, який підвищує необхідність у накопичувачах, - це трансформація української енергетичної системи в результаті війни. Зменшення обсягів промислового виробництва, особливо в металургійній галузі, впливає на звичний режим електроспоживання.

Як підкреслив Ігор Тинний, співвласник енергетичного холдингу "Гідроенергоінвест-Акванова", скорочення числа великих підприємств, що працюють цілодобово, ускладнює ефективне використання нічної генерації атомних електростанцій. У таких умовах акумулятори можуть стати корисним інструментом для поглинання надлишкової електроенергії в періоди низького попиту та її повторного введення в мережу під час недостатньої пропозиції.

"Якщо гідроакумулюючі станції зазнають суттєвих ушкоджень внаслідок атак, то куди вночі АЕС буде постачати свою електроенергію? Щоб уникнути труднощів, нові УЗЕ необхідно розпочати будувати вже зараз у великих обсягах. Нам слід активно шукати рішення для зберігання та віддачі енергії в мережу", - зазначає він.

Де зберігаються фінанси?

Попри складні умови, відновлювана енергетика є дуже привабливою для інвестицій. І банки готові надавати кредитний ресурс під такі проєкти. "Ми розуміємо, що йдеться про будівництво об'єкту, який працює 10-25 років і має окупність в середньому 5-8 років. В окремих випадках сьогодні проєкти можуть окупатись і за 3-4 роки чи навіть швидше", - розповів у ході Ukraine Renewable Energy Agenda 2027 голова правління Ощадбанку Юрій Каціон.

За його словами, у механізмі роботи УЗЕ закладено основний "ключ" до прибутковості таких проектів. Енергозберігаючі системи функціонують за принципом арбітражу: вони заряджаються вночі, коли вартість електроенергії низька, а потім віддають її в мережу вдень, коли ціни підвищені. У деяких випадках реальна цінова маржа досягала 12 грн/кВт·год, тоді як спочатку очікували лише 3-4 грн/кВт·год. Це дозволяло прогнозувати, що проект може окупитися приблизно за півтора року.

"Цей результат свідчить про те, що інвестори УЗЕ в певних проєктах і регіонах отримали надприбуток, на який не розраховували, - завдяки тому, що енергетичний ринок дуже розбалансований, - зазначив Каціон. - Але чим більше накопичувачів вводиться в експлуатацію, чим більше операторів УЗЕ виходить на ринок, тим пікові ціни стають нижчими і згладжуються".

Директор з трейдингу та постачання електроенергії компанії KNESS Сергій Кравчук пояснює, що максимальна дохідність досягається за поєднання арбітражу, допоміжних послуг і балансуючого ринку: "Фактично більшість великих споживачів електричної енергії вже реалізували власні об'єкти генерації, які розміщені за лічильником (підприємство виробляє електроенергію для власних потреб, не передаючи її спочатку в загальну мережу. - Mind). Вони мають доволі хорошу економіку, тому що мають можливість заощаджувати на мережевих тарифах. І це те, що якісно і кількісно відрізняє такі проєкти від ринково орієнтованих. Також споживачам відкривається доступ через агрегатора (компанію, яка об'єднує потужності багатьох невеликих енергообʼєктів в один віртуальний ресурс і керує ними. - Mind) до роботи на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг".

Він вважає, що максимальну прибутковість проектів УЗЕ можна досягти завдяки одночасному використанню ресурсів у трьох ринкових сегментах: наданні допоміжних послуг (РДП), ціновому арбітражу на спотових ринках (РДН/ВДР) та участі в балансуючому ринку.

Бізнес чи спекуляція?

На сьогодні, згідно з висловлюваннями Андрія Геруса, найбільша потреба в нових об'єктах маневрової генерації спостерігається в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій областях та Одесі. Водночас, регіони, які не мають дефіциту електроенергії, включають Волинську, Львівську, Закарпатську та Івано-Франківську області.

Заступник директора Департаменту з регулювання відносин у сфері енергетики НКРЕКП Юрій Остап'юк пояснює: найважча задача - збалансувати інтереси всіх сторін на ринку. "Ми чудово розуміємо інвесторів. Є фактичні витрати, а основний бенефіціар, який платить за все - це кінцевий споживач. По суті, кінцевий тариф на електроенергію враховує витрати всього ринку", - говорить він.

Фахівці НКРЕКП активно підтримують впровадження перших гнучких приєднань енергетичних об'єктів в Україні, як у системі розподілу, так і в системі передачі. "Це надає нам можливість зрозуміти, як покращити алгоритми для різних проектів УЗЕ, враховуючи їхні специфікації. Проекти з двонаправленим рухом енергії, що займаються зберіганням і постачанням електроенергії, вимагають резервування потужностей як для виробників, так і для споживачів. Ми також працюємо над методикою встановлення тарифів для УЗЕ та механізмом сальдування, що дозволяє системі оцінювати, скільки електроенергії УЗЕ отримала з мережі для зарядки та скільки віддала під час розрядки, визначаючи їхній чистий баланс. - Mind). Безсумнівно, у процесі створення нового ринку не вдасться уникнути суперечок", - уточнює Остап'юк.

У той же час Андрій Герус зазначає, що залишається невизначеним, скільки з УЗЕ, які отримали Технічні умови, насправді буде зведено. Цілком можливо, що деяка кількість накопичувачів залишиться лише на стадії проектування, створюючись виключно з метою перепродажу, а не для реального будівництва.

Цю тенденцію підтверджує і Юрій Остапʼюк. "На сьогодні видано технічні умови для будівництва 5 ГВт УЗЕ. Згідно з "Звітом про оцінку відповідності (достатності) генеруючих потужностей" НЕК "Укренерго", прогнозовані потреби в УЗЕ до 2030 року складають 1,6 ГВт. Проте наразі реалізовано лише 650 МВт. Інші проекти або призупинені, або знаходяться на стадії розробки, або стикаються з різними перешкодами. Ми вважаємо це справжнім колапсом", - зазначив він.

Засилля таких "паперових" проєктів гальмує формування живого ринку. "Приходять учасники, які мають гроші та готові ставити УЗЕ. Але вони не мають змоги це зробити, тому що потужності закриті ТУ, які знаходяться на девелопменті і не можуть ніяк продатися. З іншого боку, девелопмент має право на життя, бо без нього не буде розвитку", - зазначає Остапʼюк.

Як ринку досягти зрілості?

Ігор Тинний вважає, що для освоєння нових можливостей необхідно адаптувати регуляторні норми. В іншому випадку можуть виникати конфлікти та непорозуміння між бізнесом і державними регуляторами.

"Згідно з їхньою природою, УЗЕ створюють негативний дисбаланс, що означає, що вони постачають в мережу менше електроенергії, ніж було заплановано або заявлено в торговому графіку, або ж споживають більше, ніж передбачалося. Середні технологічні втрати становлять приблизно 11% на рік. Коли УЗЕ почали свою діяльність, НКРЕКП почала щомісяця надсилати нам повідомлення про порушення правил і маніпуляції на ринку, що виникали через непорозуміння щодо технологічних втрат", - зазначив він.

Для подолання цієї проблеми важливо забезпечити відкритість та прозорість у процесі ухвалення рішень. "Наприклад, у липні я з подивом дізнався, що з невідомих причин з вересня в Україні вартість підключення УЗЕ збільшиться вдвічі. Підключення потужністю 5 МВт, яке раніше коштувало 9-14 млн грн, тепер оцінюється в 18-24 млн. Я не вважаю, що таке рішення можна ухвалювати поспіхом, без відкритого обговорення", - зазначає Тинний.

Профільна Національна комісія висловила свої зауваження до бізнесу. "Нас обурює, що технічні умови використовуються не для розвитку чи удосконалення, а лише для блокування проектів інших учасників. Зараз мова йде не про їх реалізацію, а про відмову від них. Деякі особи прямо пропонують: 'Якщо хочеш, я відмовлюся за певних умов'. Ми будемо рішуче боротися з такими практиками, вже ухвалено ряд нормативних актів для цього", - підкреслив Юрій Остапʼюк з НКРЕКП.

Андрій Герус вважає, що УЗЕ не слід сприймати лише як засіб для спекуляцій між низькими та високими цінами на електричну енергію. "Існують різні типи ринків. Проте, на мою думку, найкращим варіантом є наявність мінімальних бар'єрів для входу, відсутність уніфікованих, зелених чи інших спеціальних тарифів, а також створення умов, які сприяють конкуренції," - зазначив він.

Також потрібні надійні інструменти хеджування ризиків - додає Юрій Каціон з Ощадбанку: "Те, що мають враховувати банки, але що важко прогнозувати - це вартість. Складно спрогнозувати середньо- і довгостроковий прогноз ціни і модель ринку - це виклик для колег, які займаються оцінкою проєкту. Саме страхування цієї ціни або усвідомлення її нижньої межі захищає модель і оцінюється банком при прийнятті рішення, наскільки дорогим буде фінансування".

Доволі болючим для учасників ринку досі залишається і питання страхування воєнних ризиків. "Ефективного страхування воєнних ризиків наша компанія не знайшла: доступні ставки перевищують 20% на рік. Тому ці ризики знижуємо через захисні споруди", - розповів Сергій Кравчук з KNESS.

На думку Юрія Каціона, сьогоднішні інструменти, що їх пропонують державні органи та міжнародні фінансові установи, дозволяють лише хеджувати ризики, пов'язані з негативними змінами цін та інших ринкових індикаторів.

"Раніше, коли ми підтримували "зелений" тариф, ціна була встановлена у євро-коефіцієнті, що забезпечувало проєкту захист від девальвації гривні. Наразі ж ціна виражена в гривні. Хоча існує певна залежність від цін в сусідніх країнах, ми спостерігаємо тенденцію, що українські ціни змінюються, але не завжди слідують за сусідами. Тому важливо впроваджувати механізми захисту, які зможуть прогнозувати та мінімізувати ризики цінових коливань. Це додасть упевненості як банкам, так і інвесторам, дозволяючи їм оцінювати успішність проєкту", - підкреслив голова правління Ощадбанку.

#

Інші публікації

У тренді

karpatnews

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на karpatnews.in.ua

Інтернет-видання можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео за умови гіперпосилання на karpatnews.in.ua

© Новини Закарпаття, Ужгорода, Мукачева та України на KarpatNews. All Rights Reserved.