Лише чоловіки повинні готувати: якою неповторною кулінарною традицією відзначається Закарпаття.

Закарпаття — це надзвичайно колоритний регіон з багатими традиціями, оригінальною мовою та неповторною кухнею. Одним із страв, які залишають незабутні враження у туристів після відвідування Карпат, є бограч, про який ми вже згадували раніше.

Настав час поділитися ще одним символом Закарпатської землі - баношем. Ця страва є незмінною складовою кулінарної традиції Карпатської України.

Банош (іноді його називають бануш) — це автентична гуцульська страва, виготовлена з кукурудзяного борошна. Її готують на основі сметани або вершків, додаючи бринзу, шкварки та інші інгредієнти.

Банош виник у середовищі гуцульської культури — високогірних пастухів, які населяли Карпати, зокрема сучасні Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області. Ця страва вирізняється своєю поживністю, енергетичною цінністю та простотою приготування, що робить її ідеальною для умов полонинних пасовищ.

Основний інгредієнт з'явився на Гуцульщині у результаті популяризації кукурудзяного зерна, яке потрапило з Балкан і Молдови в середині XVIII століття. Раніше місцеві мешканці готували страви на основі ячменю або пшениці, але кукурудзяне борошно швидко зайняло провідну роль у приготуванні густих каш завдяки своїй доступності та тривалому терміну зберігання. Сметана та бринза потрапили до страв завдяки розвинутим традиціям вівчарства, які мали глибоке коріння в гуцульських громадах.

У традиційній гуцульській кухні банош готується в чавунному казані на відкритому вогні, де кукурудзяне борошно поступово вариться в сметані або вершках до досягнення густої та ніжної консистенції. Цю страву слід перемішувати виключно дерев'яною ложкою, іноді лише в одному напрямку, аби забезпечити однорідність і кремоподібну текстуру.

Банош традиційно готували пастухи під час випасання овець і корів у гірських районах. Зазвичай саме чоловіки брали на себе відповідальність за приготування страв, використовуючи продукти, отримані від овець, такі як бринза та сметана.

Більшість лінгвістичних джерел вказують, що назва має румунське походження, зокрема, походить від слова balmuș, яке означає страву з кукурудзяного борошна, що за способом приготування і текстурою нагадує банош. Ця румунська форма, в свою чергу, має корені в турецькому терміні bulamaç, що є загальним поняттям для густих каш або пюре, часто виготовлених з борошна чи крупи, призначених для легкої їжі.

Окрім мовних варіантів, в карпатських народних традиціях існують легенди, які пояснюють походження назви цієї страви. Наприклад, є оповідь про місцевого чоловіка на ім'я Банош, якому його дружина постійно повторювала: "Баноше, їж, їж!". Хоча ці історії не мають наукового підтвердження, вони займають важливе місце в місцевому фольклорі.

Протягом XIX-XX століть банош перетворився не лише на звичну їжу в карпатських селах, а й на кулінарний символ Закарпаття. У цьому регіоні його почали подавати як на святкові події, так і в сучасних ресторанах, де він офіційно визнаний прикладом традиційної гуцульської кухні.

В Закарпатті проводяться унікальні гастрономічні фестивалі, присвячені традиційному баношу. Одним із таких заходів став фестиваль "Берлибаський бануш", що проходив у селі Костилівка на Рахівщині. Тут місцеві кулінари готували цю страву у великих казанах і з радістю ділилися своїми секретами приготування з відвідувачами.

Колись страва бідняків, до якої входили лише кукурудзяне борошно та сметана, сьогодні банош можна знайти у меню як сімейних господарств, так і в гастрономічних закладів. Його популярність серед туристів і локальне визнання сприяють тому, що він не лише зберігає свою автентичність, але й стає частиною гастрономічної ідентичності Закарпаття.

Банош є яскравим прикладом того, як звичайна традиційна страва може стати символом певного регіону та відображенням його культурної спадщини. Його коріння сягає гуцульських пастуших звичаїв, а також вмілого використання нових інгредієнтів, що відповідали місцевим умовам. Протягом століть майстерність у приготуванні цього блюда зберігалася і передавалася від покоління до покоління. Сьогодні банош не лише нагадує про історію, але й займає важливе місце в сучасній кухні Закарпаття.

Раніше ми зазначали, що в Закарпатті сережки отримали назву, що в перекладі означає «недуга». Проте це не єдине цікаве слово, яке використовують у Карпатському регіоні.