IT-експерт з Чехії приєднався до 128-ї Закарпатської бригади в ролі оператора безпілотників.

Боєць 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади з позивним "Імпорт" пройшов шлях від волонтера з окопними свічками до оператора дронів.

Після початку повномасштабної війни чоловік почав шукати спосіб допомогти Україні.

"Все своє життя я провів у Чехії. Ніколи не проходив військову службу. Моя кар'єра була пов'язана з проєктним менеджментом в американській IT-фірмі. Я займався координацією команди програмістів та управлінням проєктами," – згадує ветеран.

"Спостерігати за новинами і залишатися бездіяльним було справжнім випробуванням. Я глибоко турбувався про долю України," -- ділиться він.

На початку 2023 року він почув на місцевій радіостанції про окопні свічки й вирішив зробити їх самостійно.

"Я замислився: це те, що я насправді можу реалізувати. Виробництво свічок у Чехії стало моїм першим кроком. Я створив близько двох тисяч свічок і почав шукати способи, як передати їх військовим", — ділиться він спогадами.

Через знайомих він зв'язався з військовослужбовцем Збройних сил України, який воював на Харківському напрямку, і вирішив доставити допомогу особисто.

"Я орендував мікроавтобус, ми запакували свічки і вирушили до України. Це був мій перший досвід на фронті. Я побачив, як живуть військові — в укриттях під землею. Також я побачив багато зброї. Для мене це стало справжнім шоком", — ділиться своїми враженнями "Імпорт".

Військові, каже він, були дуже раді допомозі.

Я поцікавився у них: що ще вам необхідно? Вони коротко відповіли — автомобіль.

Після цієї подорожі чоловік заснував міні-волонтерський проект і розпочав збір коштів онлайн.

"Люди почали вносити свої пожертви. За ці кошти ми придбали автомобіль і рушницю для боротьби з дронами," -- ділиться він.

З часом приєдналося дедалі більше людей, щоб допомогти.

"Один з заводів навіть надав нам в подарунок п'ять тисяч металевих чашок для свічок. В результаті ми виготовили більше 15 тисяч окопних свічок," - ділиться військовий.

Для українських військових Імпорт організував збір допомоги, який досягнув одного мільйона двісті тисяч гривень, з яких п'ятсот тисяч він вклав з власних заощаджень. Проте з кожною новою поїздкою на фронт повертатися до звичного життя ставало все важче.

"Кожного вечора я лягав спати у теплому ліжку і думав: зараз тисячі солдатів сплять у холодних бліндажах. І я питав себе -- чому я тут, а вони там?" -- каже він.

Врешті-решт, чоловік ухвалив рішення вступити до лав українських збройних сил і розпочав підготовку.

"Я придбав цивільний дрон та окуляри, після чого розпочав навчання. Спочатку я використовував симулятори, а згодом перейшов до реального дрону."

Імпорт узимку 2025 року підписав контракт із Збройними силами України та обрав саме мотопіхотний батальйон 128 ОГШБр, адже в ньому служить його товариш із позивним Карабін, який володіє чеською мовою.

Свій позивний Імпорт отримав уже на фронті -- випадково.

Досить довгий період я обходився без позивного. Мій командир носив ім’я Карабін. Час від часу по рації лунали запитання: "Це Карабін, чи той, що привезений з Чехії?" -- жартував один військовий. Так і виник мій позивний — Імпорт.

"Весною 2025 року я прибув на позиції операторів дронів. Ворожої техніки, що атакувала наші укріплення, практично не залишилось. Працювати з технікою було навіть легше — вона помітна з відстані. А от коли один солдат біжить — він малий, ховається, маневрує, може сховатися в кущах чи в ямі. Це значно складніше," — розповідає боєць.

Для нього надзвичайно важливо не випустити противника з уваги.

"Якщо пропустити ворога, він може зникнути з поля зору і через кілька тижнів знову з'явитися поруч із нашими піхотинцями. Нашим головним завданням є зупинити його. Не завжди потрібно відразу знищити," — зазначає він.

Щоб родина не хвилювалася за нього, Імпорт не розповідав їм про свою участь у війні.

"Друзі думають, що я волонтер. Вони не знають, що я на війні. Батьки не знають, сестра теж. Вони просто думають, що я допомагаю Україні".