Голос з окупованих регіонів. Хто висвітлює події на лівому березі Херсонщини?

Залишилося небагато медіа, що висвітлюють події на окупованому лівому березі Херсонщини, але вже під час повномасштабного вторгнення з'явилися й кілька нових джерел інформації.

"Детектор медіа" продовжує досліджувати медійну ситуацію в Херсонській області. Дізнайтеся, як відбулися зміни, прочитавши наш матеріал тут. Інформацію про жінок-журналісток, які працюють в регіоні, можна знайти за цими посиланнями: тут і тут. У даному матеріалі ми висвітлюємо роботу видань та журналістів, які висвітлюють життя в окупованих громадах.

Перед початком повномасштабного вторгнення в Україні у майже кожному колишньому районі залишалися медіа, які колись були державними, але згодом стали приватними. Також існували приватні газети, що були створені на початку своєї історії як незалежні. Ринок тижневих друкованих видань виявився досить стабільним та потужним у містах Каховка, Нова Каховка та Генічеськ. У Генічеську спостерігалася особлива ситуація: місцеві жителі активно цікавилися друкованою пресою, і, незважаючи на спроби херсонських чи обласних видань зайняти цей сегмент, читачі все ж віддавали перевагу місцевим газетам, таким як "Приазовська правда" та "Вісник Приазов'я". У Новій Каховці діяла газета "Каховські новини", заснована командою колишнього міського голови Андрія Дяченка, яка після його поразки на місцевих виборах у осені 2020 року перейшла в онлайн-формат, закривши друковану версію. Існувало певне упередження до "районок", які вважалися нудними та застарілими, але я з цим не згоден, оскільки на Херсонщині, особливо на лівобережжі, були досить цікаві видання. Вони вміло висвітлювали дуже локальні теми, залишаючись актуальними для своїх читачів. Наприклад, газета "Сільські новини" в Горностаївці. Таку думку висловлює журналіст з Нової Каховки Олег Батурін.

Він говорить, що повномасштабне вторгнення вплинуло на медіаландшафт Херсонщини, медійники зазнали переслідувань із боку російських окупантів. "У Новотроїцькому та Генічеському районах газета "Трудова слава" намагалася, як і інші медіа під час окупації, хоч якось інформувати своїх читачів через соцмережі. Повністю зникли друковані медіа, вони були змушені перейти в соцмережі. Не всі видання змогли залишити за собою доступ до онлайн-сайтів", -- розповідає Олег Батурін.

Журналістка з Горностаївки (Каховський район) Любов Рудя говорить, що Херсонщина є одним із тих регіонів, "де медіа найбільше постраждали від російської агресії, і наразі залишилися одиниці, які працюють в інтернеті та соцмережах і підтримують зв'язок зі своєю аудиторією".

Вона зазначила, що перед початком вторгнення на лівобережжі функціонували 13 місцевих газет, які раніше називалися районними. Усі вони зупинили свою діяльність після захоплення території.

"Лише представники деяких місцевих газет залишилися в українському інформаційному онлайн-просторі: зокрема, Нижньосірогозька та Горностаївська. У нас збільшилася аудиторія в окупації, ми прагнемо донести туди правду, і люди також хочуть це чути", -- розповідає медійниця.

Окупаційна влада не шкодує грошей на пропагандистські медіа, що працюють на окупованих територіях Херсонщини. "Вони заклали на цьогорічне фінансування окупаційних медіа та пропагандистських організацій на тимчасово окупованій частині Херсонщини 426 мільйонів рублів (приблизно $5,4 млн). Згідно з розпорядженням окупаційного керівника частини окупованої Херсонщини Володимира Сальдо, виконавчі органи та місцеве самоврядування ТОТ мають подавати до окупаційного інформуправління медіаплани й щотижня звітувати про їх виконання. Мета -- "підвищення ефективності інформаційної політики"", -- говорить Любов Рудя.

Зображення Олега Батуріна та Любові Рудя.

Незважаючи на всі труднощі, деякі медіа залишаються активними. Журналістам вдалося дістатися до територій, які контролює Україна, звідки вони продовжують інформувати свою аудиторію про події в окупованих районах. Олег Батурін відзначає, що серед працюючих медіа є сайти "Нижні Сірогози City" та "Нова Каховка City".

"На основі моїх спостережень, єдине медіа, яке збереглося на лівобережжі Херсонщини і яке, незважаючи на окупацію, продовжувало працювати, — це "Нижні Сірогози City". Враховуючи, що в інших громадах цього регіону медіа фактично зупинили свою діяльність з різних причин, ця платформа стала притулком для колег, які тепер там працюють," — зазначає Олег Батурін.

Олег Батурін опинився в рідній Каховці на початку повномасштабного вторгнення, де 12 березня 2022 року його затримали окупанти. Він провів дев'ять днів у російському полоні, після чого зміг втекти з окупованих територій. Наразі Олег разом із сім'єю мешкає в Івано-Франківську. Незважаючи на труднощі, він не припиняє свою журналістську діяльність, займаючись збором інформації про воєнні злочини, проведенням розслідувань, а також відвідуючи звільнені громади Херсонщини, щоб дізнатися про життя людей у цих регіонах. Олег активно пише про ситуацію на окупованому лівобережжі Херсонщини, публікуючи свої матеріали на сайтах медіаклубу "Європростір" та "ІРС-Південь". Він також співпрацює з інформаційною агенцією "Центр журналістських розслідувань" і є частиною команди проєкту "The Reckoning Project", що є спільною ініціативою "Лабораторії журналістики суспільного інтересу" та міжнародних репортерів, аналітиків і адвокатів.

"Разом з колегами, ще до початку великої війни, ми заснували громадську організацію "Європростір", яка займалася питаннями тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також Криму. Тоді наш основний акцент був на кримських питаннях, оскільки Херсонщина і Крим знаходяться близько один до одного. Війна суттєво змінила наш підхід до роботи, адже команда розпорошилася по різних країнах, і ми не можемо працювати так ефективно, як це було 5-6 років тому. "Європростір" став для нас маленьким, але важливим проектом, і ми робимо все можливе, щоб зберегти його життя. У своїй діяльності я зосереджуюсь на темах, що стосуються Херсонської області – це окуповані території, зокрема питання воєнних злочинів, колабораціонізму і правобережної частини Херсонщини, яка вже була деокупована. Я займаюся документуванням воєнних злочинів, збираючи свідчення від людей, які стали жертвами агресії окупантів," – ділиться Олег Батурін.

Матеріали його журналістських розслідувань неодноразово ставали основою для судових розглядів, а він сам кілька разів виступав свідком у кримінальних справах. Є винесені вироки, зокрема, й щодо російських військових. "Мені хотілося б, щоб таких випадків було більше, і щоб співпраця з правоохоронними органами проходила швидше. Багато відомих колаборантів весни та літа 2022 року залишилися поза увагою правоохоронців, принаймні на етапі оголошення підозр, і про це нічого не відомо", -- ділиться думками Олег Батурін.

Він говорить, що певною мірою є голосом людей в окупації, які надають йому інформацію, бо самі не можуть її поширювати. "Для мене це важливо, тому що це мій елемент помсти. Це мій внесок у боротьбу з російськими окупантами. Моя робота мені дозволяє вижити в цьому безумному світі", -- пояснює Олег Батурін.

"Можливо, зараз медійне середовище очистилось природним чином. Хтось виїхав із міста і не повертається до нього. У це середовище влилися люди з інших регіонів, наприклад із Донецької області працює журналістка, і її прийняли як свою. Я пишаюся медійниками, які не зрадили Україну, залишаються людяними, цікавляться тим, що відбувається за межами твого будинку, поза межами Херсона. Я намагаюся стежити за командами з районів, бо мені це болить, і тішуся, що моїх колег це теж цікавить, і ми спільно працюємо в цьому напрямку", -- розповідає Олег Батурін.

Національна мережа гіперлокальних медіа "Район.in.ua" здійснює свою діяльність у Волинській, Рівненській, Львівській, Закарпатській, Одеській, Миколаївській, Кропивницькій, Полтавській та Херсонській областях.

Херсонська область вперше з'явилася в онлайн-просторі у 2022 році, коли був запущений сайт "Район.Херсон". У 2023 році до нього приєдналися нові платформи: "Район.Берислав", "Район.Генічеськ", "Район.Каховка" та "Район.Скадовськ".

Національна мережа гіперлокальних медіа "Район.in.ua" є офіційно зареєстрованим медіа від ТОВ "Інформаційне агентство "Район ін юа"" та працює у складі CID Media Group. Власником ТОВ "Інформаційне агентство "Район ін юа" є Роман Корсак, генеральний директор VolWest Group.

"Мережа працює з 2015 року. Ми починалися на Волині. За ці роки ми розширили свою мережу до 9 областей. Херсон -- перший сайт на півдні, з'явився 12 листопада 2022 року, на другий день після деокупації міста. Для нас це був жест підтримки херсонців. Коли сайт запрацював, ми побачили величезний інтерес нашої базової аудиторії до півдня, до того, як живуть громади, й узагалі до цього регіону. Це було пов'язано з окупацією, і мені здається, це стало інтересом до півдня як до великого регіону, який насправді маловідомий. Ми у статистиці бачили, як новини про Херсон читають із різноманітних громад України. Ідея створення сайту виникла з моменту деокупації Херсона. Момент деокупації -- це точка оновлення, коли можна почати щось нове. Це можливість підсилити українську позицію в регіоні", -- розповідає шеф-редакторка мережі "Район.in.ua" Наталя Пахайчук.

Координаторкою мережі "Район.in.ua" в Херсонській області є журналістка Євгенія Вірлич. Вона розповідає, що у листопаді 2022 року на запрошення Наталі Пахайчук проводила тренінг для редакції мережі про історичні фейки.

Тренінг відбувся 10 листопада 2022 року, а вже наступного дня місто та правий берег Херсонщини були звільнені. Наталка запитала: "Як ти ставишся до ідеї створення мережі "Район. Херсон?" Я завжди вважала, що медіа не буває забагато. У 2022 році Херсон та Херсонщина привернули увагу з негативного боку через окупацію, адже це був єдиний обласний центр, що залишався під контролем ворога. Але тепер, коли відбувається деокупація, російські сили втрачають свої позиції. На цьому фоні ми усвідомлюємо, що до нас буде підвищена увага. Я зрозуміла, що це чудова можливість донести правду та цікаву інформацію про нас до всієї України. Херсонці роз'їхалися по різних містах, таких як Рівне та Луцьк, де вже функціонує мережа "Районів". Було б неймовірно розповідати про нас і там, — ділиться спогадами Євгенія Вірлич.

За словами Наталі Пахайчук, видання дотримується принципу, що на кожному сайті працює по одній людині, оскільки фінансово важко утримувати велику команду й важко знайти людей. "Усі люди, які працюють на Херсонщині, -- вихідці звідти, які добре знають свій район, але вони не завжди журналісти. У нас відпрацьована система редакційного навчання, ми перекваліфіковуємо людей з інших галузей. Нам підходять класні люди з вищою освітою, які зацікавлені в професії", -- розповідає Наталя Пахайчук.

За словами Євгенії Вірлич, зараз у херсонській мережі працюють чотири людини, оскільки один із журналістів був мобілізований. Команда херсонських "Районів" релокована, всі працюють дистанційно. При цьому вони велику увагу приділяють роботі з джерелами інформації, а також верифікації інформації, яка надходить з окупованих територій.

"Досвід життя під окупацією не можна купити ні за які гроші. Оскільки я веду цю мережу, я добре розумію новинну риторику та ситуацію на місцях, адже сама пережила це. Я провела чотири з половиною місяців в умовах окупації, тоді як лівий берег вже три з половиною роки живе в цих умовах. Для мене важливо усвідомлювати логіку колаборантів та росіян, адже це критично при роботі з інформацією про окупацію. Крім того, я маю абсолютну довіру до мережі "Районів", адже ми єдині, хто працює з окупованими територіями. Я розумію, що людям, які ніколи не стикалися з цим, важко зрозуміти, з чим ми маємо справу", - ділиться своїми думками Євгенія Вірлич.

На думку медійниці, найзручніше отримувати інформацію з офіційних джерел, зокрема пресцентрів правоохоронних органів. Ці дані не потребують додаткової перевірки. Набагато складніше працювати з інформацією, яка надходить з окупованих територій.

"Інформацію надсилають люди з окупованих регіонів, яким ми довіряємо. Окупаційні умови показали, що такі інсайдери мають величезну цінність. Анонімно вони діляться з нами даними, а ми їх аналізуємо. Але постає питання: як перевірити цю інформацію? Наприклад, коли нам надходили дані про проблеми з водопостачанням у певних громадах, ми зверталися до російських окупаційних джерел, щоб зрозуміти, що вони повідомляють про ці райони. Це дозволяло нам оцінити, наскільки інформація може бути правдивою, неправдивою або навіть провокаційною, і ухвалювати рішення про подальші дії. Коли люди надсилають відео чи фотографії, це не має ціни, проте для них це дуже ризиковано, тому таке трапляється нечасто," — ділиться Євгенія Вірлич.

Іншим джерелом інформації, яке вона зазначає, є безпосередньо пропагандистські платформи — і в цьому випадку також варто враховувати кілька важливих аспектів.

Вони обманюють не лише один одного, але й самих себе. Вчора Сальдо висловлював одне, а сьогодні вже зовсім інше. Можна зібрати дані разом і перевірити їх. І ще один нюанс. Ми ж усі знаємо, як виглядає ситуація в Залізному Порту. Наприклад, нещодавно там відкрили так званий "Молодіжний центр", але насправді це просто "віджата" база відпочинку. І це також може слугувати інформаційним приводом. Дуже цікаво працювати з відео, які публікують росіяни — в них можна помітити безліч деталей. Ми вже писали про те, як вони "передавали" автобус у Каховку для забезпечення сполучення між громадами. Але не витерли напис "Херсонавтокомунтранссервіс", що свідчить про те, що це не їхній автобус. Є ще одне відео зі Скадовської лікарні, де вони встановили обладнання, але я помітила інвентарний номер на ліжку — український, адже наші номера відрізняються від російських. Це означає, що наші ліжка і апаратура там, а вони намагаються представити їх як свої, — поділилася своїми спостереженнями Євгенія Вірлич.

На момент заснування херсонської мережі "Районів" вона отримувала грантову підтримку, але наразі фінансування сайтів забезпечується через редакційні кошти. "Ми вже давно не користуємося грантовими ресурсами для цих сайтів, але реінвестуємо власні доходи, які здобуваємо різними шляхами. У нас є безліч проєктів та альтернативні джерела фінансування, зокрема рекламні. Хоча ми усвідомлюємо, що реклама може не завжди подобатися нашим читачам, наші показники вражаючі — понад мільйон відвідувачів щомісяця. Рекламний відділ займається залученням коштів для мережі, ми також проводимо фандрейзинг та пропонуємо читачам підписки. Усі фінансові надходження, які отримує мережа, розподіляються між нашими проектами, і ми сплачуємо зарплати співробітникам. Скільки заробили, стільки й витратили", — зазначила Наталя Пахайчук.

Серед викликів і труднощів сьогоднішньої роботи херсонських "Районів" вона називає те, що падає відвідуваність сайтів херсонських медіа у порівнянні з 2022 -- 2023 роками. Вона це пов'язує з тим, що інтерес до регіону падає. "Кожного дня стаються якісь події -- і Херсонщина залишається поза увагою. Це дуже сумно, тому що тільки ми відволікаємося від якогось регіону, він потрапляє в ширше коло впливу Росії. Як це було з Кримом. І така проблема може статися з Херсонщиною, якщо журналісти перестануть докладати зусиль. Мені дуже прикро, коли, буває, колеги з Херсонщини мені закидають: "А що ви робите на Херсонщині?". Ніби ми в іншій державі працюємо. Ми всі маємо докладати зусиль, аби Херсонщина з уваги українців і міжнародної спільноти не пропала", -- говорить Наталя Пахайчук.

"Для мене "Райони" стали ще одним важливим простором, де я можу, по-перше, втілити свої ідеї, по-друге, підтримати журналістів, які працюють з нами, а по-третє, поділитися інформацією про нас. Чим більше медіа, тим краще, адже платформи для їх розвитку завжди вітаються. "Райони" для мене — це можливість ще глибше висвітлювати події в Херсоні та Херсонщині", — зазначає Євгенія Вірлич.

Мережа міських сайтів The City, яку 2017 року запустила громадська організація "Агенція медійного росту "Або"", на Херсонщині представлена онлайн-медіа "Кавун City", "Нижні Сірогози City", "Нова Каховка City", "Генічеськ City" та "Скадовськ City".

Зараз продовжують працювати місцеві команди сайтів "Нижні Сірогози City" та "Нова Каховка City", а от сайти "Генічеськ City" та "Скадовськ City" тривалий час не мають оновлення новин.

"Ми є незалежними редакціями, кожна з нас має свій власний стиль, проте наші сайти поділяють спільний інтерфейс і редакційну політику. Агенція "Або" не контролює наші матеріали. Ми підтримуємо один одного, активно спілкуємося і будуємо довірливі стосунки. Фінансову стабільність ми забезпечуємо самостійно. У випадках, коли виникають труднощі з коштами, ми можемо звернутися до агенції за допомогою в пошуку нових можливостей. Агенція також реалізує проєкти, які об'єднують кілька сайтів, що відкриває можливість для участі в спільних ініціативах. Я піклуюсь про свою редакцію сама, але під час окупації, коли виникли складнощі, я зверталася до "Або", і вони надали мені підтримку. Загалом, ми прагнемо бути максимально незалежними та самостійно планувати своє існування," – поділилася своїми думками головна редакторка "Кавун City" Євгенія Вірлич.

Сайт "Нижні Сірогози City" продовжував свою діяльність навіть під час окупації і наразі залишається активним. Далеко не всі автори вказують свої імена під матеріалами, оскільки їх родичі досі перебувають під контролем окупантів.

"У наших "Районах" також є автори, які використовують псевдоніми, оскільки у них є рідні в окупованих територіях, і ми не можемо ризикувати їхньою безпекою. Я так розумію, що подібні обставини спостерігаються і на сайті "Нижні Сірогози City". Не хочу навіть запитувати, хто конкретно працює там, адже це може бути небезпечно. Якщо вони в курсі актуальної ситуації, це свідчить про те, що у них є інсайдер або автор, який надає інформацію", — зазначає Євгенія Вірлич.

Про це "Детектору медіа" розповіла й одна з авторок сайту "Нижні Сірогози City" Любов Рудя, яка своє ім'я не приховує. На початок повномасштабного вторгнення вона була директоркою і редакторкою ТОВ "Редакція газети "Сільські новини"", а зараз ще журналістка сайту "ГорностаївкаСН.Info".

"Горностаївка потрапила під окупацію в перший день повномасштабного вторгнення. Це співпало з моментом, коли ми мали випустити новий номер газети. Ми встигли розмістити на головній шпальті інформацію про агресію з боку росіян і передали газету до друкарні в Херсоні. Хоча тираж був надрукований, він так і не дійшов до своїх читачів, адже поштові служби вже не функціонували. Відтоді випуск друкованої версії газети був тимчасово призупинений. Ось уже четвертий рік... Цього року наше видання мало б святкувати 90-річчя, — ділиться Любов Рудя."

Не маючи можливості випускати друковану продукцію, вони все ж продовжили свою діяльність в умовах окупації протягом шести місяців. "Ми намагалися забезпечити людей найнеобхіднішою інформацією через соціальні мережі та сайт "ГорностаївкаСН.інфо". Інформували громаду про те, що відбувається, брали участь в акціях проти окупації і висвітлювали це у соцмережах. Ми усвідомлювали, що наші читачі чекають новин про події в регіоні. Якщо в якийсь день не публікували оновлень, нас одразу ж запитували, що сталося. Щодня ми інформували, де можна знайти хліб, які аптеки працюють, яку підтримку надає волонтерська організація. Також публікували звіти від голови громади про ситуацію в населених пунктах, про нові ворожі блокпости," – згадує журналістка.

Зараз вона живе в Миколаєві, після того як у серпні 2022 року після кількох допитів і погроз від озброєних російських військових змушена була виїхати з тимчасово окупованої території. Любов Рудя говорить, що намагається не втрачати зв'язок з аудиторією. "Створюю контент для аудиторії Херсонщини, для переселенців і тих, хто залишився в тимчасовій окупації -- вважаю, вони потребують об'єктивної інформації", -- розповідає Любов Рудя.

На сьогоднішній день неможливо випускати друковану газету, оскільки територія її поширення — лівобережна частина Херсонщини — залишається під тимчасовою окупацією. Внаслідок російської агресії редакція втратила все своє обладнання, доступ до вебсайту заблоковано, а колектив розкиданий по різних куточках світу. Проте ми не зупиняємося і продовжуємо виконувати свою основну місію — інформувати читачів про важливі події. Працюючи як волонтери, ми публікуємо матеріали в соціальних мережах. Наразі ми можемо ділитися новинами з нашими постійними читачами як через сторінку "ГорностаївкаСН.Info", так і на дружньому інтернет-ресурсі "Нижні Сірогози.City". Також у нас є окрема сторінка "ГорностаївкаСН.Info" в новинній стрічці "Голос прифронтових медіа", — ділиться журналістка.

Любов Рудя займається також фіксацією воєнних злочинів. Вона зазначила, що під час роботи над документальним фільмом Данила Мокрика "Тіні на лівому березі" були використані деякі з її матеріалів. У фільмі розкриваються факти катувань та вбивств, що відбувалися в російській в'язниці в Горностаївці, яка продовжує функціонувати в цьому населеному пункті.

Існує безліч матеріалів, присвячених нашим землякам-воїнам та їхнім героїчним вчинкам, а також волонтерам, які, вимушені залишити свої домівки, активно допомагають з інших міст України, плетучи сітки і збираючи кошти для підтримки наших захисників. Я мрію про те, що ці історії будуть зібрані в альманах або маленьку збірку, що розповість про Горностаївщину та її мешканців. Ми з представниками медіа з Нижньосірогозької та Великолепетиської редакцій маємо ідею випустити спільну газету, яку плануємо поширювати в херсонських центрах для переселенців. Чи вдасться знайти фінансування для цього — покаже час. Зараз ми працюємо над створенням онлайн-сторінок для трьох окупованих медіа на сайті "Нижні Сірогози. City", — ділиться своїми задумами Любов Рудя.

Портал "Нова Каховка City" розпочав свою діяльність у 2017 році, проте після початку повномасштабного вторгнення редакція була змушена адаптувати свою роботу, оскільки місто опинилося під окупацією. Незважаючи на складні обставини, команда продовжила свою діяльність, висвітлюючи зміни, що відбулися в місті внаслідок агресії російських військ.

Головний редактор веб-ресурсу Олександр Гунько залишився в окупованій Новій Каховці і продовжував свою діяльність. Він став жертвою викрадення з боку російських сил, які утримували його під арештом кілька днів і примусили до запису постановного інтерв'ю.

"З початком окупації Нової Каховки стало складніше працювати, важко було знайти інформацію, міські органи влади поступово припиняли працювати. Це була найбільша проблема -- знайти інформацію. Я продовжував займатися сайтом, мене заарештовували, з 3 по 6 квітня я просидів у відділку поліції. Мене прикували кайданками до батареї -- і так три доби я провів. Після цього я став обережніше писати, бо росіяни мені закидали те, що я їх називаю окупантами, орками й це для них було образливо. Після цього я їх називав просто "російські військовослужбовці"", -- пригадує Олександр Гунько.

Разом із дружиною він перебував у окупованій Новій Каховці пів року. Після цього їм вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. Зараз мешкають у Бучі, на Київщині.

"Коли ми покинули країну, робота стала ще більш ускладненою. Раніше хоча б можна було таємно зробити кілька фотографій. У нашій команді були двоє журналістів, які залишилися в Новій Каховці. Один із них працював протягом усього 2023 року, а потім виїхав за кордон і припинив співпрацю з нами. Інший залишався до листопада 2024 року, надсилав нам матеріали, але згодом зник, і ми досі не знаємо, що з ним сталося — живий він чи ні. Тепер ми не маємо жодного контактного пункту в цьому регіоні, тому змушені перебирати безліч телеграм-каналів, чатів і вайбер-груп, щоб знайти хоч якусь інформацію," — ділиться своїми переживаннями Олександр Гунько.

Олександр Гунько поділився, що до початку повномасштабного вторгнення їхня команда налічувала сім осіб, але нині залишилося лише троє, включаючи його. "Ми зазнали серйозних втрат через зупинку американського фінансування, в результаті чого втратили два гранти. З початку року до червня ми не мали жодних фінансових ресурсів, тому наші колеги пішли. Зараз у нас залишилася тільки контент-менеджерка та літературна редакторка. Ми тримаємося на плаву за рахунок реклами та мого індивідуального гранту-стипендії, яким я ділюся з командою," – розповідає він.

Серед численних викликів, з якими стикається редакція, особливо актуальним залишається пошук інформації. "Співпраця з Новокаховською міською військовою адміністрацією не складається. Вони щоразу вимагають офіційний запит від журналістів, на який відповідають тільки через два-три тижні, коли вже стає пізно для актуальних новин. Хоча я добре відомий у місті, адже працюю тут багато років. Мабуть, це одна з найзакритіших військових адміністрацій. А от з Каховською МВА все зовсім інакше: я завжди можу отримати коментар від її керівника. Так само відгукується і начальник Таврійської МВА, який завжди готовий поділитися наявною інформацією," – ділиться Олександр Гунько.

За його словами, були труднощі під час блекаутів на Київщині, але завдяки допомозі партнерів редакція має павербанки та мініелектростанцію, що суттєво допомагає в роботі. "Завдяки грантовим програмам нас забезпечили технікою -- ноутбуками, смартфонами, відеокамерою. Технічно ми повністю оснащені. Деяку апаратуру я ще не розпечатував, хочу зберегти до звільнення Нової Каховки, щоб уже вдома набирати штат у редакцію", -- говорить Олександр Гунько.