12 листопада у Львові відбудеться прощання із трьома героями-захисниками України.

У вівторок, 12 листопада, Львів вшанує пам'ять трьох військових, які стали на захист України від російських загарбників. Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.

Міська рада запрошує всіх жителів і відвідувачів долучитися до церемонії прощання в місті та утриматися від святкових заходів і розваг у цей період.

Церемонія поховання військових розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Захисників поховають на Личаківському цвинтарі: Дмитра Арсеньєва та Володимира Думку - на території, призначеній для новітніх Героїв, а Олександра Федоріва - на ділянці поховань номер 79.

Біографічні відомості про захисників.

Я навчався в Середній загальноосвітній школі І-III ступенів №20, розташованій у Львові. Після цього я продовжив свою освіту в Ліцеї №75, який носить ім'я Лесі Українки, підпорядкованому Львівській міській раді. Згодом я здобував знання у Львівському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу, що є частиною Національного університету харчових технологій.

Служив у лавах 11-ї зенітно-ракетної бригади в Шепетівці на Хмельниччині, а потім продовжив службу в 540-му зенітному ракетному полку Львова, який носить ім'я гетьмана Івана Виговського.

Після закінчення навчання я почав працювати в приватному підприємстві "Єврофлекс". У свій вільний час я захоплювався комп'ютерними іграми. Як говорили мої близькі, я був надзвичайно добрим і чуйним, завжди приносив радість у компанію.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії, він приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ, щоб захистити свою Батьківщину від загарбників. Після завершення навчального курсу, він брав участь у виконанні бойових завдань на території Харківської та Луганської областей.

У Володимира залишилися його мама, брат, невістка та тітка.

Дмитро Арсеньєв (30 липня 1975 - 5 листопада 2024) народився в Коломиї, що в Івано-Франківській області. Пізніше його сім'я переїхала до Іршави в Закарпатті.

Я здобував освіту в Іршавській загальноосвітній школі І-III ступенів №2. Потім навчався у Свалявському технічному фаховому коледжі при Національному університеті харчових технологій, де спеціалізувався на "Експлуатації та ремонті обладнання харчових виробництв". Вершиною моєї освітньої подорожі став диплом магістра в галузі "Інженерне матеріалознавство", який я отримав у Національному університеті "Львівська політехніка".

Останнім часом я займався діяльністю в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НАК". Я справжній фанат рок-музики 90-х, а мої близькі кажуть, що я вмію робити багато різних речей і завжди готовий підставити плече своїм друзям та родині.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації він приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади, що носить ім'я короля Данила. Пізніше він брав участь у бойових операціях у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Дмитра Арсеньєва є мама, дружина, двоє дітей та численна родина.

Олександр Федорів (31 березня 1987 - 10 листопада 2024) народився в місті Збараж, що в Тернопільській області.

Навчання розпочав у Збаразькому ліцеї №2 на честь Івана Франка, який знаходиться під управлінням Збаразької міської ради в Тернопільській області. Після цього я вступив до Комунального закладу Львівської обласної ради, відомого як "Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут". Вищу освіту здобув спочатку у Військовій академії в Одесі, а згодом - у Національній академії сухопутних військ, названій на честь гетьмана Петра Сагайдачного.

У 2004 році я присягнув на вірність українському народу. Спочатку служив командиром взводу-інструктора з водіння бойових машин піхоти у Старичах, а згодом отримав посаду курсового офіцера. З 2012 по 2014 рік працював офіцером у стройовій частині Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Протягом 2014-2016 років брав участь у виконанні бойових завдань в районах антитерористичної операції, служачи в 42-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади, що носить ім'я кошового отамана Костя Гордієнка, в складі оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України.

У 2019 році він знову зайняв посаду в академії, де обіймав позицію старшого викладача кафедри тактики на факультеті бойового застосування військ. У вільний час його захоплення полягало у ремонті автомобілів, і він мріяв про створення власної станції технічного обслуговування. Як зазначали його близькі, він був людиною з високими моральними принципами, завжди справедливим, вимогливим і правильним у своїх вчинках.

У Олександра Федоріва залишилися батько, дружина, 8-річна донька та сестра.