Пам’ятаємо! Перемагаємо!

Україна вперше відзначає День пам’яті та примирення

До радянського дня «Побєди» (9 травня), який ми відзначали десятиліттями, цьогоріч додалося і 8 травня як День пам’яті та примирення, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН для пошани всіх жертв Другої світової війни.

Протягом останнього десятиліття у своїх виступах і публікаціях я зауважив чотири тоталітарні поняття, що підлягають викоріненню з масової свідомості, принаймні політичної верхівки. Зусилля не були марними.

«Німецько-фашистські загарбники» – пропагандистський покруч. У ньому сплутано два різновиди тоталітаризму (німецький націонал-соціалізм (нацизм) та італійський фашизм) у догоду третьому – російському більшовизму.

«Велика Вітчизняна війна». Називати війни «Вітчизняними» чи «Великими Вітчизняними» є російською традицією. «Вітчизняною» є війна Франції з Росією 1812 року. «Великою Вітчизняною» у 1914 році російські можновладці нарекли Першу світову війну, в котру вступила Російська імперія. Спочатку 22 червня 1941 року в Кремлі німецько-радянську війну витлумачили як «вітчизняну», а наступного дня вже як «велику вітчизняну». Писалися ці трактовки, згідно з оригіналами історичних джерел, саме з маленької літери.

Термін «Велика Вітчизняна війна» придумали сталіністи, щоби відбілити своє злочинне реноме. Для українського народу такою вона не була. Вельми бракувало захисників радянської влади, що ототожнила себе з поняттям «Вітчизна» з невід’ємним додатком «соціалістична». Ця влада проявила себе гірше найжорстокішого ворога. Вона відправила з України у віддалені регіони СРСР і заморила голодом мільйони громадян. Тому її доля не викликала найменшого патріотичного землетрусу, що призвело до провалу мобілізації. Адже до 3 мільйонів українських призовників свідомо пересиділи вдома. Загалом в окупованій Україні залишилося понад 90% її населення. Мало кому спадало на думку втікати на схід.

Не тільки українці були налаштовані «непатріотично» до СРСР – «соціалістичної Вітчизни» . Серед радянських військовополонених (5,2 мільйона на листопад 1942 року) переважали росіяни. Близько мільйона з них вступили до Російської визвольної армії генерал-лейтенанта Андрія Власова, інших збройних формувань Третього Райху. Крім того, 954 тисяч радянських військовослужбовців під час війни були розстріляні «своїми», зокрема загороджувальними загонами НКВС.

«Визволення України». У листопаді 1944 року після безпрецедентної битви за Україну (понад 700 діб) відбулося лише вигнання нацистів ціною життя 3,5 мільйона радянських воїнів. Натомість розгорнулася «війна після війни», що її сталінський режим вів на західноукраїнських землях ще десятиліття, до середини 1950-х. Український народ потерпiв вiд обох тоталiтарних систем: гітлерівської та сталiнської. Складно відповісти: від кого більше? Київ найсильніше знищили саме радянські мінери, які у вересні 1941-го зруйнували 940 кращих будинків Хрещатика й центральних вулиць. Тоді ж у Запoрiжжi підірвали Днiпрогес, не подбавши про евакуацію цивільного населення і знизу розташованих військових частин.

Таких прикладів безліч. У Дніпропетровську висадили в повітря хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі затопили приморські квартали з жителями, а поранених червоноармійців скинули в море в санітарних машинах. Із Харкова вивезли сотні інтелігентів і спалили в зачиненому будинку. В Уманi людей замуровували в льоху. І це зробили не нацисти, а комуністи при відступі.

«День Перемоги». Тривалий час Україна не могла подолати магніт радянського Дня Перемоги (9 травня). Нацистська Німеччина капітулювала 8 травня 1945-го. Щороку держави – члени ООН не святкують, а вшановують загиблих і постраждалих із вини двох паліїв війни – СРСР і Німеччини.

Роман ОФІЦИНСЬКИЙ