Поради для тих, хто зібрався підкорити Говерлу

Сходження на Говерлу може зайняти день, а от підготовка для недосвідченого туриста - тижні

Шановні друзі! Ми вітаємо Ваше бажання здійснити сходження на найвищу вершину Українських Карпат і всієї України — гору Говерлу, висота якої складає 2061м. над рівнем моря. Одночасно хочемо зауважити, що Говерла хоч і не є технічно складною вершиною, але її підкорення під силу далеко не кожному.

Перш за все впевніться, що у Вас немає проблем з серцевими хворобами, артеріальним тиском, варікозом та іншими важкими недугами.

Якщо ж ви молоді і практично здорові — основну роль відіграє ваше бажання піднятися до вершини. Туризм — груповий вид відпочинку і на маршруті ви не повинні випереджати групу та відставати від неї, а тому необхідно мати мінімальну фізичну підготовку і бути готовим витримати той темп ходьби, який задасть Вам гід. Якщо ж цей темп зашвидкий для Вас — не соромтеся попросити про його сповільнення.

Не беріть в гори з собою багато непотрібних речей. Ваша форма одягу повинна бути максимально наближена до спортивної. Врахуйте, що на висоті 2000 метрів температура повітря зазвичай на 10-12º нижча ніж в долині. В більшості випадків в горах влітку йдуть дощі, тому обов'язковим елементом у Вашому спорядженні повинна бути накидка від дощу (її може замінити куртка з водонепроникної тканини). Тут переважно дують холодні вітри, тому необхідно мати з собою вітрозахисну куртку й теплий светр. Обов'язковим є також головний убір, який в прохолодну погоду зігріє вашу голову, а в спеку захистить від прямих променів сонця. До речі, радикальні зміни в погоді на Чорногірському хребті можуть відбутися протягом декількох годин. Врахуйте також, що в літні місяці з травня по вересень температура на вершині Говерли може опускатися до 0 градусів навіть вдень і тоді можливий дощ з мокрим снігом.

Із взуття бажано мати гірські треки (черевики з протектором типу "вібрам"), або добрі кросівки, але не з гладкою підошвою. Недопустимим є похід в гори в шльопанцях, кімнатних тапочках чи босоніжках. Ще Вам знадобиться на сходженні компактний наплічник об'ємом 10-20 літрів. В нього можна покласти запасний одяг, невеличкий медпакет, фотоапарат, відеокамеру чи бінокль. Не зайвими будуть в наплічнику декілька канапок та термос з чаєм чи кавою. З поліетиленовими кульками та сумками в гори не ходять. В руках під час ходьби можуть бути тільки лижні палиці.

Щоб сходження не здавалося Вам надто важким, рекомендуємо перед поїздкою зайнятися фізкультурою: побігати, походити в спортзал, щодня робити ранкову гімнастику. Підкорення Говерли — це одноденний похід розрахований на 6-8 годин активної ходьби, пише Верховина.

Основні маршрути на Говерлу і Петрос від досвідчених туристів

Вихід через полонину Заросляк. Найвідоміший маршрут. Довжина траси 10,5 км, вертикальний підйом 1150 м (від бази "Заросляк", відповідно - 3,5 км і 800 м). Від лісництва в Завоєлі йдемо дорогою вздовж ріки Прут в південно-західному напрямку. Після 1 км зліва - устя Озірного (вихід на Костричу), ще 2 км далі справа - устя Форещенки (вихід на Кукул). Дорога тимчасово змінює напрямок на південний і навіть південно-східний, після 1 км знову повертає до попереднього. Пройшовши ще 1 км, бачимо, що зліва впадає до Пруту один з джерельних його потоків - Данцишик, який збирає води зі схилів Данциша, Туркула і Шпиць. Дорога тепер веде на захід і після наступних 2 км приводить під будинок спортивно-туристичної бази "Заросляк". Поступово дорога стає стежкою, яка веде в ліс, переходить на другий (правий) бік невеличкого потічка і досить стрімко піднімається лісом, тепер вже в південно-західному напрямі. Пройшовши верхню межу лісу, виходимо на полонину Заросляк, перед нами Говерла. Ще понад 2 км нелегкого підйому, і нарешті стаємо на найвищій точці України. Якщо передбачається спуск з Говерли іншою трасою, то рекомендуємо дещо змінити трасу виходу, щоб побачити гідний уваги водоспад Пруту під Говерлою. Для цього, вийшовши з лісу на полонину Заросляк, треба повернути вліво і зійти на дно другого (нижнього) котла між Говерлою і Брескулом. Йдемо низом в напрямку до верхнього котла, де спостерігаємо на стрімкій стіні, що з'єднує два котли, стрічку води маленького тут Прута, який стікає з висоти дна верхнього котла в нижній, утворюючи при цьому ряд каскадів загальною довжиною до 80 м. Виходити із котла на стежку виходу на Говерлу приходиться, долаючи, по можливості, закосами стрімку стіну східного "плеча" Говерли. Якщо ж будемо повертатися з Говерли трасою виходу, очевидно, відвідаємо водоспад Прута не підчас підйому, а при спуску.

Вихід через Пожижевську і Брескул. Довжина траси 14 км, вертикальний підйом 1250 м угору і 100 м вниз (від бази "Заросляк" відповідно - 7 км, 900 м і 100 м). До спортивно-туристичної бази траса походу повністю співпадає з описаною вище. Далі йдемо просто на південь, переходимо мостиком Прут, досить доброю дорогою йдемо угору приблизно 1,5 км і виходимо на дно котла між Брескулом і Пожижевською. Зліва, на боковому хребті Пожижевської бачимо корпуси стаціонару Інституту ботаніки АН. Йдемо туди і повертаємо в напрямку вершини Пожижевської. Тут, на боковому хребті, прорубана в жерепі погана, дуже стрімка стежинка догори, з нахилом понад 45°. Для полегшення підйому краще від вище згаданих корпусів піти направо доріжкою, яка заведе нас в Брескульський котел і біля його задньої стіни піднятися на доріжку, що кількома заносами виведе нас на місце, де закінчується згадана стрімка стежинка. Тут відшукуємо стежку, яка між окремими невеликими полями жерепу веде вздовж бокового хребта Пожижевської, а відтак дещо нижче направо - на сідло між вершинами Пожижевської і Брескула. Далі йдемо лінією головного хребта Чорногори, через Брескул (не траверзувати його!) в сідло під Говерлою і нарешті на саму Говерлу. Описана траса виходу на Говерлу, хоча і довша, проте може бути зручніша, так як значно легша від траси через Заросляк. Крім цього, вона дає можливість підчас походу спостерігати широкі краєвиди Чорногори, чого немає в першому випадку.
 
На гору Говерлу з Лазещини. Довжина траси від залізничної станції Лазещина - 16 км і 1350 м угору. Це найлегший, хоча і досить довгий шлях виходу на Говерлу, правда, перші майже 10 км дороги можна проїхати автомобільним транспортом. Зі станції виходимо на дорогу, повертаємо направо і йдемо вгору долиною річки Лазещина. Проходимо під залізничним мостом, після 7,5 км дороги минаємо зліва устя потоку Фо-реска, що тече з-під Кукула і після ще 2 км доходимо до місця, де до Лазещини теж зліва впадає потік Козмещик. Тут на залісеному хребті між Лазещиною і Козмещиком відшукуємо плай, який виводить нас в південному напрямку на полонину Гропа, розміщену на західному, доволі лагідному хребті, що сходить з Говерли. Проходимо полонину і йдемо далі угору по хребту, який поступово змінює напрямок на східний, і нарешті виходимо на вершину Говерли з її західної сторони. Краєвид з вершини Говерли на всі сторони щодо своєї протяжності перевищує краєвиди з усіх інших верхів Українських Карпат. В напрямках, що відповідають загальному напрямку карпатських хребтів (північний захід і південний схід) нігде не видно кінця гір. В обох поперечних напрямках (північний схід і південний захід) можна при відповідних погодніх умовах зауважити рівнини з містами Івано-Франківськ і Коломия на півночі та Сигіт Мармароський на півдні. З близьких сусідів Говерли бачимо стрункий Петрос на заході і майже всі вершини головного хребта Чорногори на південному сході. Це - найближчий Брескул, за ним Пожижевська, Данциш і Туркул, далі Ребра з урвищем на заході, де можна зауважити сильветку Великого Козла, наліво від верха Ребра довгий вал Шпиць, над ним двогорбий Бребенскул, направо від Ребер височіє Томнатик, а в сідлі перед ним визирає кусочок далекого Попа Івана. Прямо на південь від Говерли лежить величезна долина Білої Тиси на тлі Марамароських Альп з Фархаулем (1961 м) і Марамароським Попом Іваном (1940 м). Серед інших вершин відзначимо на північному заході і півночі Близницю, Братківську і Стеришору, Сивулю, Довбушанку. Лисину Космацьку, а на південному сході Чивчин.

На гору Петрос з Ясіня. Довжина траси від залізничної станції Ясіня - 11 км і 1370 угору. Початкова частина дороги веде відкритим хребтом між річками Чорна Тиса і Лопушанка, наліво від залізничної лінії. На цей хребет дістанемося будь-якою стежкою з лівого (східного). боку залізниці. На хребті повертаємо направо і йдемо плаєм в загальному напрямку на південь досить лагідно угору, після 4 км дороги заходимо в ліс. Тут стрімко піднімаємося, після чого виходимо на полонину Стіна під Горою Шасою - одним із розгалужень Петроса. Перейшовши полонину, повертаємо дещо вліво (напрямок - південний схід) і йдемо далі широким плаєм постійно вгору, спершу хребтом, потім лівим узбіччям, і після 5 км походу підходимо під схили Петроса. Плай (гірська стежка) повертає тут різко направо на південний захід. Йдемо ним деякий час, після чого повертаємо наліво і добираємося бездоріжжям на знижений тут хребет Петроса і ним, ще раз наліво, виходимо на вершину.
 
На гору Петрос з села Кваси. Вихідний пункт - залізнична станція Кваси (довжина траси 15 км і 1500 м угору). В Квасах йдемо автодорогою в північному напрямку, проходимо під залізничним мостом, трохи далі повертаємо направо на міст через Чорну Тису. Тут біля турбази,, на лівому (географічне правому) боці невеликого потічка починається дорога, яка веде лісом по схилах Квасівського Менчула і недалеко від його вершини (1314 м) виходить на полонину, розміщену на західному відгалуженні гори Шешул (1728 м). Недалеко знаходиться споруда старої сироварні, а- також будинок стаціонару біологічного факультету Львівського університету. Йдемо далі дорогою, яка траверзує вершину Шешул, залишаючи його справа, і виводить на сідло між нею і хребтом Петроса. Тут залишаємо дорогу, яка йде направо попід хребет Петроса, виходимо на лінію хребта і трохи стежкою, трохи бездоріжжям, йдучи в північно-східному напрямку, виходимо на вершину Петроса. Можливий і другий варіант виходу із Квасів. Дорогою від залізничної станції йдемо до центра Квасів, минаємо автостанцію і потім повертаємо наліво на підвісний місток через Тису. На другому березі річки стоїть альтанка. Тут починається стежка, яка стрімко веде догори в північно-східному напрямку. Вона виходить на відкриту леваду, потім заходить в рідкий ліс, нагорі повертає дещо вліво і виводить на дорогу біля згаданої сироварні. Далі треба йти так, як було описано вище. Цей вихід на Петрос коротший, але підйом угору тут значно важчий. Краєвиди з Петроса майже такі як з Говерли. Особливо гарно виглядає головний хребет Чорногори, який можемо спостерігати у всій його довжині - від Говерли до Попа Івана. Чіткіше, ніж з Говерли, бачимо Близницю і за нею ряд полонин хребта Свидовець.

Траса Рахів-Ясіня.Вказівна табличка маршруту №4. Новачків дивує час маршруту. Насправді цей час - хіба що для майстрів спорту

А перед походом у Карпати варто б багатьом пригадати правила поведінки в горах. Навіть влітку погода змінюється раптово, роблячи сходження небезпечним. Перед зимою , з 1 жовтня до 1 травня пішохідні сходження на Говерлу заборонені і пускають на маршрут лише альпіністів і гірських туристів. Заборона — це не примха, а крайня потреба — щороку Чорногора збирає свою данину. Зі свідчень карпатських рятувальників, на їхній пам’яті не було жодного року, коли б не загинув або не зник учасник сходження.