В Україні — зарплатна криза. Заборгованість зросла більш ніж на 300%

Найбільший удар серед усіх галузей зазнала промисловість: загальна сума заборгованості склала близько 1 363 млрд грн.

Поки комунальні тарифи і ціни на продукти та побутові товари стрімко ростуть, зарплати стоять на місці. І це в кращому випадку. Адже не менше 30% діючих підприємств та організацій України допускають затримки з виплатою заробітних плат.

Станом на початок 2015 року загальна сума заборгованості з виплати зарплати в Україні порівняно з аналогічним періодом минулого року зросла більш ніж на 300%.

Як повідомляє Держстат, заборгованість по зарплаті на 1 січня поточного року склала 2437 млрд грн. Це 7% місячного фонду оплати праці за грудень. Найбільший удар серед усіх галузей зазнала промисловість: загальна сума заборгованості склала близько 1 363 млрд грн.

Зрозуміло, що однією з головних причин є антитерористична операція: на неї необхідно виділяти великі кошти з бюджету, а території, які приносили вагомий внесок у бюджет промисловості, зараз контролюються так званими "ДНР" та "ЛНР" і не приносять доходу. Хоча офіційна заборгованість не враховує АР Крим та зону АТО, а лідерами темпів зростання заборгованості є, наприклад, Львівська та Житомирська області.

Але для чого тоді потрібен ефективний уряд, який обіцяв країні знайти вихід і подолати кризову ситуацію? Ніякої розумної реакції на проблему ми так і не дочекалися. Як наслідок, заборгованість в лютому в порівнянні з січнем 2015 зросла ще на 145 млн грн.

Втім, давайте дивитися на речі реально. Те, що описано вище, це офіційна статистика, яка традиційно не бере до уваги осіб без офіційного працевлаштування. Якщо ж копнути глибше, то можна пролити світло і на круговорот тіньової заробітної плати, де у вільному плаванні функціонує більше 200-300 млрд грн.

Станом на 1 січня 2014 нелегально, без законного захисту та трудової охорони, працювало 5 млн працівників. Це фактично кожен третій. Таким чином, об'єктивно враховуючи потужний пласт неофіційно працюючого населення, реальна заборгованість, яка включає малі та середні підприємства, щонайменше в кілька разів більше, і вже досягла суми більше 10 млрд грн.

Якщо влада не розуміє мови цифр, то, можливо, варто нагадати букву закону? Згідно з Кодексом законів про працю, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, а затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати.

Чи готовий уряд відповідати за свої дії, коли в умовах глобального подорожчання. Людина ледь виживає на середню заробітну плату, закріплену в розмірі 3455 грн? Чи готова влада нести відповідальність за рівень життя значного відсотка населення, яке повинно обходитися і без цього?

Прикро визнавати, але сьогодні українська економіка стоїть на порозі кризи середини дев'яностих - масової невиплати заробітних плат, кризи платежів в економіці, стрімкого зростання безробіття і закриття економічно активних підприємств. Малий бізнес вже неодноразово звертався до влади з власними ідеями і конкретними пропозиціями для стабілізації ринку, і жодного разу уряд не підтримав діалог. Ми знаємо, як легалізувати ринок праці і зменшити дефіцит Пенсійного фонду щонайменше на 50%. Нам потрібно нове розуміння функції малих і середніх підприємств з боку держави - як соціальних, а не тільки комерційних інструментів акумуляції надлишкових робочих рук.

Нам потрібна сильна Україна із здоровою економікою та можливістю розвитку. А що потрібно уряду?

Руслан Соболь