Приватизувати не можна залишити

Чи варто повністю відмовитися від комунальних ЖРЕРів?

В Ужгороді міська рада «дозріла» до думки, що слід остаточно розпрощатися зі ЖРЕРами. На обслуговуванні в цих комунальних підприємств є 43,2% сумарної житлової площі багатоповерхівок, ще чверть – у трьох приватних структур. Решта квартирних володінь – під контролем об’єднань співвласників (ОСББ), житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) і будинкових комітетів (БК). Щоб почути всіх, врахувати «за» й «проти» – влаштували громадські слухання. На них можна висловлювати найсміливіші думки й проекти, моделювати ситуації.

Як прозвучало на початку засідання, в Ужгороді, який є одним із найстаріших міст в Україні та Центральній Європі, багато пам’яток архітектури, старовинних будинків і фасадів. Вони потребують дбайливого підходу, збереження історичного обличчя. Попри це, є сотні «хрущовок», які слід невідкладно ремонтувати, оновлювати інженерні комунікації, встановлювати термоізоляцію, настилати нові покрівлі тощо. Закостенілі стандарти у сфері ЖКГ, яка збереглася з радянських часів, не дозволяють робити це так, як потрібно. До того ж комунальним підприємствам не вистачає коштів, значні їх обсяги спрямовуються в бюджети всіх рівнів у вигляді податків, зборів, платежів. Приватні ж структури мають більше можливостей акумулювати кошти мешканців та спрямовувати їх на утримання будинків.

Що цікаво, рівень оплати мешканцями за послуги ЖКГ, що надаються комунальними і приватними підприємствами, практично однаковий. А їхня якість?

Зміни – не задля моди

Серед основних питань, що турбують і місто, і мешканців, – чи варто поспішати з приватизацією ЖРЕРів,­ поки прибудинкові території не стали власністю мешканців? Чи не станеться так, що надії отримати у володіння землю біля своїх будинків будуть поховані назавжди? І далі… Десятки багатоповерхівок залишаються «безпаспортними», тож не матимуть змоги брати кредити чи залучати інвестиції. Чи буде зацікавленою в оформленні й видачі їм цього основного документа приватна структура? Попри це, досі не затверджений Генеральний план розвитку Ужгорода. Все це в сукупності насторожує: чи на користь власникам квартир буде повна відмова від комунальної власності в ЖКГ?

Керівник громадської організації «Ресурсний центр для ОСББ м. Львів» Михайло Васюта каже: «Від початку незалежності України в цьому секторі все пішло не так, як треба. Необов’язковість створення ОСББ призвела до того, що більшість будинків залишилися без належного догляду. Технічний стан будівлі, якщо в ній нічого не робити, з року в рік лише погіршується. Жоден Держбюджет не потягне тих коштів, яких нині потребують багатоповерхівки для їхньої модернізації, продовження віку. Це мешканцям слід чітко усвідомити і самоорганізовуватися».

ОСББ влаштовують різні форми

Про тих, хто усвідомив, і про те, як їм живеться за нової організації співжиття, розповіла голова Ужгородського осередку Спілки власників житла України, керівник ОСББ «Більшовик» Марина Куберка. З її слів, кількість об’єднань співвласників в Ужгороді сягнула 107. Загалом 183 багатоквартирні будинки міста з 1115 мають ефективного власника у вигляді ОСББ, ЖБК, БК. В Ужгороді навіть діє Програма підтримки ОСББ з боку місцевої влади, в рамках якої у 2012 – 2014 роках із міського бюджету на капремонт покрівель, інженерних мереж виділили 1,3 млн грн, на цей рік передбачили ще мільйон. 

Марина Юріївна наголошує на причинах повільного створення ОСББ в Україні та в Ужгороді зокрема. Це – законодавчі прогалини, менталітет мешканців. «Статус неприбуткової організації дозволяє ОСББ не сплачувати податку на прибуток, а також ПДВ. Маємо змогу самостійно приймати рішення щодо розміру внесків на утримання будинку, самим контролювати їхнє витрачання, обирати надавача послуг, оформити у власність прибудинкову територію. Хіба мало переваг, щоб ними скористатися?» – зробила висновок Марина Куберка.

Оптимістична обережність

Голова правління благодійного фонду «Право і демократія» Андрій Бурий (Львів) наголосив на потребі створення конкурентного ринку управителів, здатних надавати у сфері ЖКГ послуги належної якості. Бо «саме конкуренція змушує управителів зменшувати вартість своїх послуг».

У ході обговорення викристалізувався «обережно-оптимістичний» підхід до можливої приватизації комунальних підприємств. Слід не «кидатися в річку», а «намацувати тверде дно», роблячи рішучі кроки. «Місту не слід повністю відмовлятися від комунального майна, варто зберегти якусь частку за собою, – сказала голова Молодіжного ініціативного центру «За професійну діяльність» Анастасія Бачинська. – Повна втрата важелів впливу недоцільна. Навіть ті нечисленні квартири, які на сьогодні залишаються в комунальній власності (неприватизованими є один їх відсоток), потребують належного обслуговування. Зберігши за собою частку майна, міська рада впливатиме на процеси, не залежатиме на всі сто відсотків від приватного бізнесу. Не забуваймо й про гуртожитки: вони теж не всі стали приватною власністю й кра­ще почуватимуться під крилом комунальників».

Відтак учасники ухвалили резолюцію слухань. Від міського голови, депутатів ради і членів виконавчого комітету вимагається «терміново приступити до реформування житлово-комунального господарства». Інші пункти резолюції – «провести незалежну перевірку фінансово-господарської діяльності ЖРЕРів за останні 5 років і оприлюднити її результати», «рекомендувати міськвиконкому провести інвентаризацію житлового фонду комунальної власності», «визначити межі прибудинкових територій для кожного будинку».

Остаточно долю ЖРЕРів депутати ви­рішуватимуть на найближчій сесії. Сьогодні в ініціаторів повної «де­комуналізації» доказів, що, ставши приватними, працівники комунальних служб перестануть хал­турити, ще немає. Не розвіяні за­стереження, що в новому статусі вони вимагатимуть за послуги більші,­ ніж сьогодні, гроші. Невідомо і те, хто встановлюватиме розцінки за послуги.

Цікаво, чи з’являться козирі на користь приватного бізнесу за час,­ що залишився, і чи переконають вони громаду? Лише після від­повідей на всі запитання стане зро­зуміло, де слід ставити кому в на­веденому на початку заголовку.

Василь БЕДЗІР