На Срібній Землі майбутні солдати збирають кошти для закупівлі продуктів і теплих речей

Підлітки, гостро відчуваючи несправедливість з боку російських прибічників, самі пропонують допомогти нашим співвітчизникам, бо їхні друзі-сусіди зараз знаходяться там, де дуже складно й небезпечно.

У наш нелегкий час, коли зовсім поруч, на Сході країни, бойові снаряди вщент розбивають міста та селища, коли щодня гинуть безневинні люди, кожен небайдужий хоче внести свою частку допомоги постраждалим. Перш за все тим, хто стоїть на передових позиціях. Адже майже з кожного куточка України там є хлопці та чоловіки, які захищають нас, мирних мешканців.

Це усвідомлюють майбутні солдати – сьогоднішні школярі та їхні ровесниці на Закарпатті. Приємно відзначити, що участь у благодійних акціях зі збору коштів, продуктів чи закупівлі теплих речей ініціюють самі школярі. Це не є нав’язливою ідеєю керівництва, вчителів. Діти, гостро відчуваючи несправедливість з боку російських прибічників, самі пропонують допомогти нашим співвітчизникам, бо їхні друзі-сусіди зараз знаходяться там, де дуже складно й небезпечно.
Нещодавно ми писали про збір коштів та відправлення продуктів у зону АТО учнями Горбківської ЗОШ І-ІІ ст. (директор Кобаль С.М.) А сьогодні діти знову вирішили зробити приємний подарунок військовим – відправити солодкі подарунки до дня Святого Миколая та забезпечити військових теплими речами. Хочеться поділитися звісткою про те, що учні школи у с.Горбок на чолі зі своїм педагогом-організатором Свирида М.М. організували робочий стенд «Підтримаймо наших героїв», у якому розміщені статті про шкільну підтримку воїнам в АТО та фотографії самих військових, котрі з вдячністю показують малюнки сільської малечі, відправлені у військову частину.
Гордістю школи є синьо-жовтий прапор України, який передали наші співвітчизники спеціально для учнів Горбківської ЗОШ. З усіх куточків нашої країни хлопці з бойових позицій попідписували цей прапор та написали слова вдячності та переконання, що повернуться до нас живими з перемогою! Ми свято віримо у це. А учні маленької сільської школи вже міркують, як ще підтримати і чим допомогти нашим військовим солдатам.

І.О. Попович