Трихінельоз для Закарпаття — не рідкість

При зараженні у важких випадках виникають дуже серйозні ускладнення, що можуть призвести до смерті хворого, зокрема, міокардити, пневмонії, менінгоенцефаліти.

Територія нашої області, як і багатьох інших областей України, є ендемічною щодо такого небезпечного захворювання, як трихінельоз, який реєструється серед диких м'ясоїдних тварин, зокрема, вовків, диких кабанів, ведмедів, лисиць, борсуків, куниць, щурів та інших. Крім них, трихінельозом також можуть хворіти люди i домашні тварини - собаки, свині, коти, нутрії. Дикі тварини заражаються при поїданні трупів та туш інших звірів, свійські тварини - через поїдання мишей, пацюків, а також післязабійних відходів.

То що ж це за захворювання i як його попередити?

Трихінельоз - це дуже небезпечне глистяне захворювання, збудником якого є дрібненькі круглі черви ( трихінели). Кожна самка цього паразита за період свого життя у кишечнику людини відкладає до 2000 живих личинок, які із то­ком крові розносяться по всьому організму i осідають у м'язах, де можуть залишатися життєздатними багато років. Людина заражається, вживаючи в їжу інвазоване трихінелами м'ясо як домашніх, так i диких тварин. Найчастіше це можуть бути сирокопчені ковбаси, шашлики, сало із прожилками м'яса, інші м'ясні вироби, які не піддавались достатній термічній обробці. Соління, коптіння, замороження також не знищує збудника. Зовнішній вигляд ураженого трихінелами м'яса нeзмiнний, i личинки неозброєним оком непомітні.

Від моменту зараження до початку захворювання може пройти від декількох днів до двох місяців. Першими ознаками хвороби є слабкість, зниження працездатності, підвищення температури, головний біль, помірні розлади ки­шечника. Потім з'являється набряк повік, обличчя, лихоманка, м’язові болі, зміни в складі крові, висипання на тілі. У важких випадках виникають дуже серйозні ускладнення, що можуть призвести до смерті хворого, зокрема, міокардити, пневмонії, менінгоенцефаліти.

Щоб запобігти цьому  захворюванню, необхідно:

• перед забоєм домашніх свиней та інших тварин обов'язково проводити попередній ветеринарний огляд та післязабійну ветеринарно-санітарну експертизу туш;
• м'ясо диких тварин, добутих на полюванні, обов'язково перед вжи­ванням у їжу піддавати ветсанекспертизі i ретельно проварювати неве­ликими шматками;
• не допускати зараження домашніх свиней трихінелами, постійно про­водити боротьбу із гризунами, не випасати свиней; а також не годувати свиней сирими післязабійними відходами i тушами забитих хижаків;
• систематично очищати територію свиноферм, звіроферм, а також населених пунктів від побутових відходів, трупів дрібних тварин, проводити регулювання чисельності бродячих собак i котів.

A вciм людям слід купувати м'ясо лише у спеціалізованих магазинах, не користуючись послугами стихійних ринків, i тоді м'ясні делікатеси принесуть не шкоду, а користь Вашому здоров'ю.

Заступник директора ДУ «Закарпатський обласний Лабораторний центр Держсанепідслужби України» Г.Я.Сітник