Реформи розпочали зі збідніння держслужбовців?

У більшості контролюючих органів краю – сезон відпусток за свій рахунок.

Днями молодий політик, кандидат у народні депутати за списком партії «Блок Петра Порошенка», відомий журналіст Мустафа Найєм бідкався, що не буде працювати в парламенті за 6500 гривень. Саме така нині депутатська заробітна плата, яку майже півроку тому встановили згідно зі змінами до бюджету та заходами на період проведення в Україні АТО. Таким чином депутати Ради почали з себе й показали приклад, як треба Батьківщину любити. А чи й справді можна її любити, коли мало що зарплати урізали до смішного, так ще й людей на місяці відправляють у відпустки за власний рахунок? Як при цьому виживати – нікого не турбує...

Як виявилося лише через півроку, за такі депутатські гроші у Києві місяць прожити неможливо. Принаймні саме так вважає один із найвідоміших українських журналістів, який не бачить можливості виконувати свої депутатські обов’язки при такій низькій оплаті праці. Хоча ця його заява викликала шквал критики, але вона є цілком чесною, як на мене. Бо лише винайняти однокімнатну квартиру в столиці вартує 5 тисяч, а їжа, одяг, транспорт?

Нові принципи – старі проблеми

Поточного року уряд та парламент кілька разів приймали зміни до законодавства, спрямовані на зменшення бюджетних видатків за рахунок мінімізації витрат на державний апарат. Зокрема 31 липня побачив світ Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Ще можна зустріти такий термін, як «секвестр бюджету», яким і позначається те «урізання», що його здійснили депутати влітку. Що він дав?

Саме останній документ регламентував зняття всіх надбавок та нарахування зарплатні в межах посадового окладу, в тому числі народним депутатам. Але це ще півбіди, документ регламентує наступне: «… здійснити заходи щодо оптимізації штатної чисельності працівників, надання працівникам відпусток без збереження зарплати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів, зменшення доплат, які встановлені у граничних розмірах…», а також «... надати право керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади в межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження зарплати на визначений цими керівниками термін».

Іншими словами, переважна більшість державних органів влади має зменшити витрати за рахунок співробітників. При цьому міністерствам, відомствам, фондам, комітетам, держслужбам довели різні показники, відповідно до яких вони мали урізати витрати. Але найскладніша ситуація зі структурами, які можна віднести до так званих перевіряючих. До кінця року їх фінансування зменшили в середньому на 70%. 

Як відомо, нині в Україні введено мораторій на перевірки суб’єктів господарювання, а відтак і тримати повний штат відповідних співробітників немає потреби. Напевно, що саме такою логікою користувалися в уряді, адже в більшості обласних та районних органах фіскальної служби (колишня податкова), Антимонопольного комітету, Держгірпромнагляду, Державної фінансової інспекції тощо значна частина співробітників, починаючи з вересня, перебували у вимушених неоплачуваних відпустках. Якщо враховувати повне обмеження на надбавки та премії, то голий оклад більшості держслужбовців (не керівної ланки) коливається в межах 1500 гривень. Враховуючи реальний рівень інфляції в Україні за останній рік, мабуть, мало хто скаже, що за ці гроші можна прожити місяць. А якщо ще є родина, малі діти, то й поготів. Що робити в такому випадку? Законодавець цього не передбачив! Десятки тисяч українців упродовж кількох місяців не отримали навіть мінімальної зарплатні, однак у переважній більшості все одно виконували свої професійні обов’язки. Бо на роботу, як зізнаються самі в неофіційній розмові з журналістами, ходять, та й обов’язків ніхто не відміняв чи обсяг завдань з огляду на вимушений відпочинок аж ніяк не зменшував.

І різали, і різатимуть

Однак законодавець ніби й зробив певну «шпаринку» – напевно, аби не дуже владу лаяли. Саме так можна сприймати один із пунктів прикінцевих положень закону, яким передбачено: «…до працівників, які перебувають у відпустках без збереження зарплати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені ст. 7 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», не застосовуються». У цій статті йдеться зокрема про те, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не мають права «займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України» і так далі. Іншими словами, у період неоплачуваної відпустки держслужбовець має право займатися іншою діяльністю!? Ніби так, на перший погляд, але, мабуть, жоден із тих, кого торкнулися вищезгадані примусові відпустки, не спробував кудись влаштуватися, бо роз’яснення щодо цього пункту поки так і не надходили на місця. Та й організовувати якийсь бізнес – не місяць часу потрібно, а якщо потім усе відмінять, то ще й корупціонером виявишся. Отже, знову якось ніби й подбала влада, а користі ніякої.

У той же час, нині на переважну більшість держслужбовців та співробітників різних контролюючих органів чекає реформа, яка може торкнутися багатьох і навіть зробити їх безробітними. Так, ще 10 вересня уряд прийняв постанову «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Нею зокрема передбачено створення 6 нових служб та інспекцій, які мають увібрати в себе вісім нині існуючих. Крім того, відповідні міністерства й відомства повинні оптимізувати штати всіх підрозділів, зменшивши їхню кількість. Цілком логічно, з огляду на загальні настрої у суспільстві. Протягом двох місяців місцеві органи влади, адміністрації та відповідні міністерства мали підготувати пропозиції щодо діяльності нових органів влади та їх повноважень. Але, як ви вже встигли помітити, замість восьми буде шість, і структура нових відомств має бути компактнішою, ніж раніше. Відтак, ясна річ, що далеко не всі з нинішніх службовців опиняться на нових посадах, та й не факт, що хтось узагалі не опиниться поза новою службою. Додайте сюди ще й люстраційне законодавство, і ви зрозумієте, що нині в країні система контролюючих органів буквально «зависла в повітрі».

Зараз можна багато казати про корупційну складову в роботі цих відомств, перехід на європейські принципи роботи, необхідність підтримувати наших військових, які воюють у зоні АТО… Однак ситуація складається так, що кількасот тисяч держслужбовців не знають, чого їм чекати. Хоча до кінця року залишилося менше двох місяців, жодної офіційної інформації про скорочення або ліквідацію тих чи інших органів немає (принаймні на рівні Кабміну ця інформація відсутня), у той же час, за чутками, зміни в органах державної влади таки будуть, і суттєві. На це мають вплинути як політичні чинники (формування нового уряду), так і зміни в законодавстві, зокрема щодо держслужби. Нова редакція відповідного закону має вступити в дію з наступного року, однак досі невідомий механізм його втілення, зокрема регламентоване підвищення зарплатні держслужбовців та скорочення їхньої чисельності. Однак, як уже вище зазначалося, за якими принципами це буде відбуватися, – невідомо.

Кажуть, кадри вирішують усе. Нині ж, здається, нова команда при владі більше переймається якістю заяв, зроблених на всю країну, а не їхнім змістом і, тим більше, втіленням. Для якісного запровадження реформи як держслужби, так і органів державної влади, проведення децентралізації необхідно вже нині робити чіткі кроки, зокрема й визначити необхідність у тих чи інших органах, джерелах їхнього фінансування тощо. Наразі ці питання не вирішені, а сотні тисяч українців не знають, як жити.

Віктор ЛАЗОРИК, "Закарпатська правда"

P.S. Ми звернулися до керівників кількох територіальних органів управлінь та інспекцій. Вони повідомили про те, що вчасно ознайомили своїх співробітників із необхідністю брати відпуску за свій рахунок і, відповідно, виконати норми закону, власний громадянський обов’язок – допомогти армії. Інформацію щодо майбутньої роботи своїх підрозділів і невдоволення співробітників через вимушені відпустки та втрату більше половини заробітку не коментували, пославшись на те, що ці питання не в їхній компетенції.