У цих магазинах черги, як у часи суцільного дефіциту!

Майже нові кросівки за 17 гривень, шкіряна сумочка за 60, і за сотню одягнути всю родину – такий шопінг, на жаль, стає все популярнішим серед українців.

Магазини, в яких одяг продають на вагу (за кіло – певна сума) стають дедалі популярнішими. В Ужгороді вони вже буквально на кожній вулиці, причому не соромляться до них заходити навіть дуже грошовиті та статусні пани й панянки. Кажуть, тут недорого можна придбати часом практично нові брендові речі, які в рази якісніші за китайський ширвжиток. Але при цьому виникають питання: чи безпечно купувати такий одяг? Чи все-таки є певні ризики?

Криза вдарила

Ще кілька років тому ми спостерігали появу все нових крамниць – як у центральних частинах міст та містечок області, так і на околицях. Особливо багато було тих, що торгували різного роду одягом та аксесуарами. Вивіски на кшталт назв відомих брендів рясніли чи не на кожному кроці, хоча про скажений попит на їхній асортимент не йшлося з огляду на досить високі ціни. Зрештою за останній рік ситуація змінилася кардинально, й тепер мало хто з підприємців ризикне відкрити магазин з продажу нового одягу. Натомість у рази зросла кількість «секонд-хендів», що спеціалізуються на продажу вживаних речей. Найбільшою популярністю серед закарпатців користуються одяг та взуття. Приміром, в Ужгороді нині таких магазинів нараховується щонайменше 20, причому добра половина з них з’явилися протягом останнього року.

Підприємці, котрі займаються цим бізнесом, звісна річ, не говорять про прибутки, однак зазначають, що на сьогодні торгівля «секонд-хендом» є набагато вигіднішою, ніж продаж нового одягу. Більшість краян неспроможні купувати сорочки чи штани за 150 – 200 грн, а в магазинах «секонд-хенду» при бажанні за таку ціну можна придбати 3-4 якісні речі, причому подекуди – взагалі не вживані раніше.

Можна купити як непотріб, так і брендові речі

У кожного з магазинів є своя специфіка, продиктована кількома факторами. Загалом увесь товар ділять на дві умовні групи: сортований і несортований.

Нині в Європі є кілька десятків компаній, які збирають і продають «секонд-хенд» до нашої країни. Несортований товар – це величезні баули по 150 – 200 кг кожен, у яких знаходяться вживані речі, одяг, посуд тощо. Беручи такі баули для продажу в Україні, їх не можна відкривати й перебирати. Умовно кажучи, купуєш «кота в мішку», зізнаються підприємці. Хоча це не зовсім так.

Як розповів нашому виданню заступник начальника Головного управління Держсанепідслужби в Закарпатській області Василь Петричко, для того, щоб такий вантаж перетнув межі України, підприємець має надати копію конт¬ракту з фірмою, що збирала цей «секонд-хенд» і продала його, де повинен бути вказаний відсоток зношеності, а він не може перевищувати 25%. Крім того, необхідний сертифікат про дезінфекційну обробку з указанням речовини, яка для цього використовувалася. Лише за наявності цих документів уживані речі можуть потрапити на територію України.

Щодо розмитнення, то воно коштує від 2-3 доларів за кілограм. А от якщо купується вже сортований товар, тобто окремо зібрані, приміром, сорочки чи штани, то процедура їх розмитнення і ввезення в Україну відрізнятиметься лише ціною митних платежів, що можуть бути в 8 – 10 разів більшими, ніж для нефасованого «секон-хенду». Але в цьому випадку підприємець чітко знає, що купує, і може приблизно порахувати, що з того матиме, продавши в Україні. До речі, є чимало випадків, коли купують спеціально досить якісні брендові речі, що мають високий попит у нас навіть серед далеко не бідних верств населення. І причина банальна: часто брендові сукні, сорочки чи штани в українських магазинах та бутіках коштують у рази дорожче, ніж у Європі, а подекуди ще й можна напоротися на підробку. Відтак останнім часом чимало забезпечених людей не соромляться зайти в «секонд», аби знайти дійсно якісний товар за помірну ціну, нехай і не новий.

У випадку ж із несортованим «секондом» може бути всяке: траплялося навіть, що з 200-кілограмового баула доводилося викидати на смітник більше половини речей.

Черга, як у часи суцільного дефіциту

У певні дні в Ужгороді біля магазинів «секонд-хендів» зранку можна побачити черги з кількох десятків, а часом і сотень людей. Це ознака того, що завезли новий товар, і хто першим потрапить до магазину, той забере щось дійсно якісне, може, й нове, а головне – недороге.

Як пояснила нам продавчиня одного з таких магазинів Леся, в день, коли на полиці потрапляє новий товар, ціна за кілограм встановлюється на рівні 112 гривень, а кожного наступного дня вона знижується. «Але найкращий товар забирають у перший же день, – каже жінка. – Там є навіть речі з бирками, якісні й брендові».

В іншому магазині його власник пан Володимир розповів, що робить ставку на відсортований товар, кожна одиниця якого облікована та оцінена. Саме за такими принципами працюють деякі магазини «секонд-хенду»: два різні типи вони об’єднують, продаючи товар як на вагу, так і окремо кожну річ, що завчасно оцінена.

Як відзначив співвласник однієї¬ з мереж «секонд-хенду» в нашій області, найближчим часом немає реальних причин для покращення фінансового становища краян, а тому попит на вживані речі й надалі ростиме. Навіть дешевий сегмент товарів із ЄС (сток) через зміни курсу євро став не дуже цікавим для нашого покупця, котрий переважно не готовий платити більше 100 грн за ту ж саму сорочку чи кофтинку. А ціни на такий товар у межах 5 євро нині немає навіть у Європі.

Так чи інакше, а в найближчий рік ми, мабуть, побачимо ще не один новий магазин «секонд-хенду» й нові оголошення про оренду торгових точок, які ще вчора торгували сорочками, сукнями й джинсами з бирочками.

Віктор ЛАЗОРИК, "Закарпатська правда"