Колишня філія Ульянівського приладобудівного заводу по сьогодні працює на Закарпатті

#Економіка

Без перепрофілювання, як і раніше, займається виготовленням авіаційних амортизаторів, світильників бортових та світло-сигналізаторів. Щоправда, якщо раніше завод випускав тисячними партіями вироби, то сьогодні — сотнями.

Минулого понеділка ПАТ «Закарпатський завод «Електроавтоматики» відзначив 44-річчя з дня заснування. З цієї нагоди на території заводу відбулася зустріч керівництва підприємства з колективом.

Під час зібрання голова правління ПАТ Микола Левицький привітав колег зі святом та подякував їм за плідну працю. Він висловив сподівання, що підприємство надалі буде збільшувати виробничі потужності й розвиватиметься. Тож оголосив про надання кожному працівнику грошової премії з нагоди іменин заводу. Також учасники зустрічі пом’янули хвилиною мовчання всіх загиблих під час подій у зоні АТО.

А після зустрічі голова правління Микола ЛЕВИЦЬКИЙ розповів нашому кореспонденту про будні заводу й про те, як підприємству, незважаючи на економічні негаразди у країні, досі вдається триматись «на плаву».

– Миколо Григоровичу, розкажіть, будь ласка, коли і як було створено ПАТ «Закарпатський завод «Електроавтоматика»?

– Завод має непросту 44–річну історію, яка починається з 8 вересня 1970 року, коли він був створений, як філія Ульяновського приладобудівного заводу Міністерства авіаційної промисловості колишнього СРСР. Першим його керівником й засновником став Михайло Антонович Азарій, якому, до речі, нещодавно виповнилось 80 років. Згодом, у 1976 році, завод увійшов до складу науково-виробничого об’єднання «Електроприлад». А у 1998 році ДП «Закарпатський завод «Електроавтоматика» перетворено у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Фонду держмайна України. Відтак, у 2011 році товариство перейменовано у публічне акціонерне товариство «Закарпатський завод «Електроавтоматика». Нині його включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, разом з тим, й до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу України.

– Яка нині структура підприємства?

– На заводі функціонують 4 цехи. Так, цех № 04 має 3 дільниці: штампувальна, автоматна й пресувальна. Є також складальний цех № 02. Крім того, цех № 09 об’єднав лакофарбувальну та гальванічну дільниці. Діє на заводі цех будівельників № 01 й ремонтна служба.

– На виробництві якої продукції спеціалізується підприємство?

– Завод «Електроавтоматика» не перепрофільовувався з початку свого створення. Наразі, як і раніше, займається виготовленням авіаційних амортизаторів, світильників бортових та світло-сигналізаторів. Якщо раніше ми випускали тисячними партіями вироби, то зараз сотнями. Загалом, налагоджено виробництво 29 модифікацій амортизаторів авіаційних та 5 модифікацій світильників. Виготовлене на заводі обладнання використовується не тільки у авіації, деякі підприємства використовують прилади й у інших сферах життєдіяльності людини: корабле-, танкобудуванні, геодезичних установках та інших.

– Куди збуває завод свої вироби?

– До 1990 року підприємство виготовляло продукцію на держзамовлення. Однак після розпаду Радянського союзу державних замовлень зовсім не було. Хоч головним акціонером є Фонд державного майна України і левова частка акцій фірми належить державі – 94,53 %, а решта акціонерів: дві юридичні особи (0,42 % акцій) та 216 фізичних осіб (5,05 % акцій).

Аби підприємство функціонувало, керівництво заводу було змушене самостійно шукати ринок збуту. Правильним кроком стало те, що завод зберіг зв’язки з підприємцями-замовниками, які співпрацювали з нами до розпаду Союзу. Відтак, укладаючи з ними відповідні договори, продовжили виготовляти вже на їх замовлення відповідні вироби. Спочатку таких договорів з підприємствами та заводом було укладено близько 400. Однак з роками їх кількість значно зменшилась. Нині лише 10-та частина цих підприємств продовжує з нами співпрацювати. На початку року ПАТ «Закарпатський завод «Електроавтоматики» мав налагоджені зв’язки з фірмами не тільки України, а й Російської Федерації, Республіки Білорусь та Польщі. Нині російський ринок, де збували велику кількість виробів, через нестабільну економічно-соціальну ситуацію у країні, втратили. Тож продукцію, окрім Польщі, постачаємо вітчизняним фірмам Харкова, Запоріжжя, Полтави, Києва, Львова, Миколаєва. Серед них – ДП «Київський завод ім. Антонова», ДП «Завод 410 ЦА» «Грифонбуд» «Ніколь» «Радіовимірювач», «Теплоконтроль», «Вертол», «Скріп-Трейд» м.Суми, «Прогрес», «Моторсіч», «Іскра» м. Запоріжжя та інші.

Та, незважаючи на нестабільну економічну ситуацію й проблеми з ринком збуту, завод реалізував цьогоріч за 8 місяців виробів на суму 6511 тис грн., що на близько 149 % більше, ніж у минулому році за аналогічний період. Відтак, і прибуток заводу зріс – 85 тис. грн., що на 20 тис. грн. більше, у порівнянні з попереднім роком.

– А звідки берете матеріали для виготовлення обладнання?

– Нещодавно значну частину напівфабрикатів та інших матеріалів, майже 90 %, замовляли у російських фірмах. Нині через конфліктну ситуацію з сусідньою країною постачання матеріалів з Росії припинилось. Відтак шукаємо необхідну сировину на ринках України. Віднайти спеціалізовану продукцію, що використовується у авіації, доволі складно. Однак активно працюємо над вирішенням цього питання.

– Розкажіть про колектив заводу, як заохочуєте працівників до якісного виконання роботи.

– Допомагає у налагодженні виробничого процесу на заводі головний інженер Євген Азарій, головний бухгалтер Микола Марченко, головний економіст Наталія Данча, начальник відділу збуту Олена Голубка. Наразі працюють 106 осіб, які 5 днів на тиждень по 8 годин на день задіяні у виробництві обладнання для

авіації. Кожен робітник – це професіонал своєї справи. У нас, в основному, працюють люди, які й розпочинали свою трудову діяльність на підприємстві. У цьому році змогли працевлаштувати декількох осіб, адже тогоріч на заводі було тільки 98 працівників. Деякі новоприбулі працівники – це колишні робітники, які знову повернулись на завод. Хочу відмітити, що омолодження колективу проходить досить складно, оскільки молоді спеціалісти неохоче повертаються додому, до сіл, та не завжди згодні з розміром заробітної плати, який їм пропонують. Хоч підприємство й вчасно виплачує заробітну плату й у цьому році значно підвищило її – з близько 2 тис грн. до близько 4 тис. грн. на місяць. Також робітників заохочуємо щомісячними преміями.

– А чи вистачає техніки та обладнання для виготовлення продукції?

– Основна робота проходить на старій техніці, яку було придбано ще за радянських часів. На жаль, вона застаріла – їй вже більше 40 років, а тому іноді а виходить з ладу. Відтак, маємо бригаду ремонтників-спеціалістів, які займаються ремонтом апаратури та устаткування. За можливістю купуємо й нове обладнання. Так, недавно придбали нове обладнання для гальванічної дільниці, чотири станки (токарні й фрезерні).

– Чи у належному стані приміщення, де проходить виробничий процес?

– Намагаємось створювати належні умови для працівників у приміщеннях. У тих будівлях, де налагоджено виробництво, минулого року провели ремонт даху, здійснюємо щорічно й «косметичні» ремонти у приміщеннях. Забезпечуємо працівників й спецодягом та засобами гігієни. Та не тільки приміщення намагаємось доглядати, а і територію самого заводу. Подвір’я підприємства охайне. Нещодавно наші робітники долучились до патріотичної акції й пофарбували паркан на території заводу у кольори державного стяга. Також наша організація стала спонсором фарб, якими активісти розфарбували два буштинські мости. Разом з тим, участь у селищній акції брали й наші робітники.

– Які на підприємстві економічні показники?

– Відрадно, що не маємо заборгованості не тільки з виплати заробітної плати, а й – внесків до держказни та соціальних виплат. Так, до Фонду оплати праці за 8 місяців цього року нарахували 3043 тис. грн., що на близько 244 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. Весь час намагаємось покращувати економічні показники. У першу чергу, шляхом економії електроенергії. Задля цього використовуємо енергозберігаючі лампи, законсервували великий компресор, який використовує 75 кВт/год. Натомість придбали 2 компресори, що споживають меншу кількість електроенергії – 5-6 кВт/год. Також зробили власну водогінну систему, пробуривши на території заводу свердловину. Відтак, не потребуємо послуг водозабору. Однак досі сплачуємо великі податки на землю, що належить заводу. Хоч насправді використовуємо лише невелику частину території. Це питання ще потребує вирішення й будемо намагатись відчужити земельні наділи, які не використовуємо.

– Які плани на майбутнє?

– Намагаємось не втратити нинішню позицію й працюватимемо на покращення результатів. Звісно, хочеться збільшити й виробіток продукції, й розширити ринок збуту, а відтак – і примножити доходи. Однак для нас зараз головне – триматись «на плаву» й забезпечити робітників роботою та заробітною платою. Є перспектива залучати інвесторів, однак для того, аби інвестор зацікавився нашим заводом, необхідно провести капітальний ремонт приміщень й створити всі умови для налагодження виробництва. Адже ніхто не хоче працювати у занедбаних будівлях. Тож і на це необхідно витратити немало сил та коштів.

Користуючись нагодою, хочу подякувати за привітання з нагоди річниці заводу Фонду Державного Майна України, Представництву замовника, підприємствам-споживачам нашої продукції, філії «УкрЕксімбанку» в м.Тячів та особисто колишньому її керівнику Ірмі Людвиківні Баняс.

– Дякую за розмову, успіхів у роботі.

Л.Білак