Кравчук: Думки шліфуються у діалозі, а ворога знищують

Щоб успішно розбудовувати ефективну політичну систему, а без неї неможливо створювати нову владу, слід проаналізувати програмні цілі та організаційні основи існуючих в Україні основних партій.

Я роблю спробу окреслити лише найхарактерніші ознаки деяких партій, розкрити їх сутність.

Почнемо з партії комуністів. Ця політична сила це недоперетрансформований залишок від КПРС, осколок старого в новому житті, що будується. Осколочна природа цієї партії означає, що вона  ніколи не відстоювала інтереси незалежної України, завжди боролася проти становлення самостійної демократичної держави, була детонатором політичних конфліктів в суспільстві, служила Росії, виконувала роль п'ятої колони в Україні. Весь час паразитувала на складнощах, харчувалася об'їдками правлячих еліт. Нерідко ці об'їдки  досить вагомі.

А лідер Компартії Симоненко уособлює в собі всі найгірші риси комуністів. Заради власних інтересів він не зупиняється ні перед чим, прикриваючись демагогією, яка в його особі досягла досконалості і за формою, і за змістом.

Є ще довірливі люди в Україні. І, нажаль, серед них немало ветеранів, людей заслужених і благородних, які віддають свої голоси політикам з минулого, людям, які готові в будь-який час продати Батьківщину.

Сьогодні в драматичний для України час вони цим і займаються.

Складно, але суспільство прозріває, усвідомлює антиукраїнську позицію комуністів.

Гадаю, що суд над Компартією, який уже розпочався, дасть належну оцінку її діяльності та ухвалить відповідне рішення.

Нагадаю, що свого часу я підписав документ про заборону КПУ, але мої наступники мали іншу точку зору щодо оцінки комуністів, що призвело до відновлення партії, посилення її негативного впливу на розбудову України. Заради президентських посад вони загравали з комуністами (окрім В.Ющенка) роздавали їм прибуткові посади, допомагали шкодити Україні. Платили і нашим, і вашим. А зараз маємо те, що маємо.

Про Партію регіонів. Вона була утворена на потребу дня і ніякої ідеології, окрім привласнення влади та перетворення її на засіб збагачення тут не було і немає. І навіть те, що партія робила позитивного в економіці було підпорядковане виконанню саме цього завдання.

Всі законодавчі акти, всю систему управління державою, інститути влади, особливо правоохоронні органи партія розробляла для себе, для задоволення своїх корпоративних інтересів.

Лідери партії це «вожді і вождіки», які правлять одноосібно. Всі, хто протестує проти такої системи, опиняються або за бортом влади без права на багате життя або у в'язниці. Партія, її політична філософія відверто проросійська, ворожа до українських патріотичних сил.

Така позиція партії стала відверто цинічною сьогодні, коли вирішується доля України, відбувається агресія Росії на Сході України. Саме з середовища партії зараз рекрутуються антиукраїнські загони, відкриті та приховані сепаратисти, політичні бойовики.

Слід пам'ятати, що в партії сформовані різні групи підтримки російської політики, здійснення російських цілей в Україні.

Окремо діє група спікерів-демагогів, які, не ховаючись, використовуючи різні примітивні  маніпуляції, вводять в оману людей. Їх мета створювати у людей враження здатності партії до  конструктивних дій, вміння відданих кадрів вирішувати насущні потреби людей.

Факти завжди професійно підтасовуються.

Ну скажімо, такий спікер на кожному телешоу повторює, що на сході потрібно добитись миру, не можна миритись з вбивством людей. І пропонує для цього шлях переговорів, не вдаючись в деталі.

Зрозуміло, що така позиція приваблива. Але в ній не має відповідей на багато принципових запитань:

Перше. З ким вести переговори? Адже в Донецькій і Луганській областях керують російські спецпризначенці, які одержують завдання з Москви. Так, їх, справді, не 50% серед місцевих сепаратистів, але керують вони. Значить, за логікою такого спікера-мудреця українська влада має вести переговори з найманцями, чужинцями і не має значення скільки їх. Вони ж представляють так звану владу. Нормальна людина це усвідомлює, а пристосуванець продовжує гнути своє.

Друге. Що означає у викладі спікера припинення військових дій на Сході? Це означає - припинити АТО, і нехай там господарюють російські та проросійські сили. А точніше віддати Росії Донецьку і Луганську області. Адже саме в такий спосіб було дозволено без єдиного пострілу анексувати Крим.

На чому ж базується «хитромудра» пропозиція спікера-демагога? Мовляв, коли діяло перемир'я (правда одностороннє) людей гинуло менше. Це так, тому що наша сторона зовсім не діяла. В Криму, справді, ніхто не загинув тому, що ми його віддали без жодного пострілу. Тут відкрито пропонується шлях здачі без бою.

Що такий сценарій означає для українського Сходу? Ми не захищаємо своєї землі, ведемо з ворогами нікчемні переговори і в результаті здаємося на милість ворога.

На кого ж працює цей спікер? Гадаю, відповідь очевидна.

Поки на нашій території знаходитимуться вороги, ні про які переговори мови не може бути. Спочатку потрібно їх прогнати з нашої землі, знешкодити їх посібників, а потім домовлятись з нормальними людьми, навіть коли вони мають іншу думку щодо політики діючої влади. Думки  шліфуються в діалозі, а зброя стріляє і ворога знищують. Це аксіома.

Той шлях, який пропонують подібні спікери, це шлях зради українських інтересів, шлях нищення суверенітету, територіальної цілісності держави.

В чому небезпека таких партій? Вони створюються не для розбудови нової держави, а для використання держави для себе, своєї «сім'ї». А тому вони об'єктивно служать тим, хто може забезпечити виконання таких цілей. В даному випадку - Росії. Страшна політична логіка.

Навіть якщо держава в небезпеці, такі партії не стануть допомагати своєму народові. Всі знають, що Україна в надзвичайній ситуації. Народ в небезпеці. А фракція регіонів у Верховній Ради заявляє, що не буде голосувати за закони, які повинні допомагати державі зберегти себе, врятувати Україну. Мовляв, у вас є коаліція, ви взяли владу, то й голосуйте. Елементарне запитання - якщо ж держава в небезпеці, то хіба можна ділитись на опозицію і владу? Хіба опозиція це інопланетяни в Україні? Значить ви - зрадники своєї Землі. А ті спікери, які формулюють і виголошують подібні опуси, мабуть втратили елементарну порядність, мають трухляве нутро, яке приховують, як їм здається, красномовством. Але це, повірте, просто безсовісне блюзнірство.

Вас видно, як на долоні, до яких словесних викрутасів ви не вдавалися б.

Тепер про демократичні, патріотичні (як вони себе самі називають) партії. Не має сумніву в  тому, що вони, починаючи з Народного руху, боролися і відстоювали незалежність України. Виступали і виступають за проведення реформ, за європейський вибір України.

У цих партій різні програми, різні політичні погляди, навіть різні цілі та шляхи їх досягнення. Їх здебільшого об'єднує радикалізм при підході до вирішення  складних державотворчих питань. Вони практично не здатні на компроміси, не аналізують реальних можливостей при прийнятті рішень. А це породжує міжпартійні чвари, конфлікти, перешкоджає об'єднанню зусиль всіх конструктивних сил заради кращого майбутнього України.

А тому тут часто верх беруть амбіції, гонор вождів. І робиться це під гаслом демократії, відкритості, гласності, не рахуючись з наслідками.

Яскравий приклад - розвал коаліції у Верховній Раді України нинішнього скликання, без врахування реальної ситуації. Негативні наслідки таких дій уже відчуваються.

Час іде, а ці партії так і не навчились свої корпоративні інтереси підкорити вищим інтересам народу.

Загалом, українська партійно-політична система не лише недосконала. Вона не спроможна привести до влади справжніх професіоналів, патріотів і забезпечити виконання ними реформаторських завдань. Так не повинно бути. Потрібно самокритично подивитись на свою діяльність, врешті-решт взяти відповідальність за досягнення української перспективи.

Розумію, потрібен час, щоб відбулися радикальні зміни. Але відмовитись від амбіцій, політичного чванства можна негайно. Тут не існує якихось об'єктивних складнощів. Потрібні розум, бажання і відповідальність.

Захищати честь Батьківщини потрібно і на полі бою, і у Верховній Раді, в усіх держустановах, кожним громадянином України.

Хай щастить.

Леонід Кравчук, перший Президент України. Київ.

УКРІНФОРМ