Якщо книга – на вагу золота?

Я довго опиралася, вигадувала мільйон причин про неприпустимість такого підходу до одного з найсвятіших дійств у моєму житті, але все ж таки цього тижня не втерпіла… і встановила на планшеті «читалку». Тобто спеціальну програму для читання книг, яка адаптовує тексти, підбирає зручні шрифти, дозволяє все, щоб людині було комфортабельно читати. Навіть сторінки в програмці можна перегортати, як у справж­ній книзі. Сумно...

Чому про це пишу? Та тому, що днями вирішила придбати нову книжку – вряди-годи з’явилася вільна хвилинка. Зайшла до книгарні, прискіпливо оглянул Без книги?
Я довго опиралася, вигадувала мільйон причин про неприпустимість такого підходу до одного з найсвятіших дійств у моєму житті, але все ж таки цього тижня не втерпіла… й установила на планшеті «читалку». Тобто спеціальну програму для читання книг, яка адаптовує тексти, підбирає зручні шрифти, дозволяє все, щоб людині було комфортабельно читати. Навіть сторінки в програмці можна перегортати, як у справжній книзі. Сумно...
Чому про це пишу? Та тому, що днями вирішила придбати нову книжку – вряди-годи з’явилася вільна хвилинка. Зайшла до книгарні, прискіпливо оглянулася, подалася до улюбленої полиці (захотілося почитати щось «завернуте» на кшталт латиноамериканського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса) – і ледь не зойкнула. 200-сторінкова книжечка коштувала 98 гривень! Гарна, якісна, з нормальним шрифтом, але ж – стільки???
…У пам’яті одразу випливла розповідь знайомої, яка з двома донечками пішла нещодавно в книгарню й накупила книжечок майже на тисячу гривень, ну, на 960, та суті це не міняє. Уявляєте? Майже на одну мінімальну зарплатню – і тільки книг. Так, похвально, що батьки прищеплюють дітям любов до книг, і що можуть собі дозволити таку розкіш. Але ж!
І це я нещодавно подумки обурювалася, що дитячі книжечки теж стали на вагу золота. То виходить, що тій же серії «100 казок» від видавництва Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» треба пам’ятник ставити, бо в них один том (не пригадаю, скільки сторінок, але доволі поважний) великого формату з надзвичайно якісними палітурками, глянцевими сторіночками та оригінальними малюнками можна придбати в Інтернеті всього за 90 гривень. То це, виходить, задарма!
…Оглянулася навколо в книгарні й зрозуміла, що середньостатистичному українцеві більше нема чого робити в таких магазинах – як би це жахливо не звучало. Тому що книги більше не є доступними. Після цього я й вирішила скачати програму…
Насправді – защемило. Бо книга – це КНИГА. Це не просто роман чи історія, яку захопливо перегортаєш до 4-ї ночі (все, треба припиняти, бо завтра на роботу не встану!), це – РІЧ, це відчуття справжнього людського творіння, це шедевр на полиці серед інших надзвичайно дорогих серцю дрібничок. Це неповторний і нечутний через екран монітора запах свіжовидрукуваних сторіночок чи затхлих від старості рядочків – аромат книги. Може, саме він притягує нас до книжок знову й знову?
...А ще нарікаємо, що діти не читають. Як, якщо книга – на вагу золота?ася, подалася до улюбленої полиці (захотілося почитати щось «завернуте» на кшталт латино­американського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса) – і ледь не зойкнула. 200-сторінкова книжечка коштувала 98 гривень! Гарна, якісна, з нормальним шрифтом, але ж – стільки???

…У пам’яті одразу випливла розповідь знайомої, яка з двома донечками пішла нещодавно в книгарню й накупила книжечок майже на тисячу гривень, ну, на 960, та суті це не міняє. Уявляєте? Майже на одну мінімальну зарплатню – і тільки книг. Так, похвально, що батьки прищеп­люють дітям любов до книг, і що можуть собі дозволити таку розкіш. Але ж!

І це я нещодавно подумки обурювалася, що дитячі книжечки теж стали на вагу золота. То виходить, що тій же серії «100 казок» від видавництва Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» треба пам’ятник ставити, бо в них один том (не пригадаю, скільки сторінок, але доволі поважний) великого формату з надзвичайно якісними палітурками, глянцевими сторіночками та оригінальними малюнками можна придбати в Інтернеті всього за 90 гривень. То це, виходить, задарма!

…Оглянулася навколо в кни­гар­ні й зрозуміла, що середньо­статистичному українцеві більше нема чого робити в таких магазинах – як би це жахливо не звучало. Тому що книги більше не є доступними. Після цього я й вирішила скачати програму…

Насправді – защемило. Бо книга – це КНИГА. Це не просто роман чи історія, яку захопливо перегортаєш до 4-ї ночі (все, треба припиняти, бо завтра на роботу не встану!), це – РІЧ, це відчуття справжнього людського творіння, це шедевр на полиці серед інших надзвичайно дорогих серцю дрібничок. Це не­повторний і нечутний через екран монітора запах свіжовидрукуваних сторіночок чи затхлих від старості рядочків – аромат книги. Може, саме він притягує нас до книжок знову й знову?

...А ще нарікаємо, що діти не читають. Як, якщо книга – на вагу золота?

Наталія ПЕТЕРВАРІ, "Закарпатська правда"