Чому військових Закарпаття тримають у зоні АТО?

І хто служить у батальйоні територіальної оборони?

Більшість військових формувань у зоні АТО пройшла ротації, закарпатська ж бригада досі там, та ще й у жахливих умовах. На це найбільше скаржаться рідні військовослужбовців. Військове керівництво лише розводить руками – нічого вдіяти не може. А тим часом по області збирають для вояків гроші та бронежилети, виділяють кошти з бюджетів.  

Питань до армійського керівництва в батьків та родичів військових чимало, однак найболючішим є відсутність ротації 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, що вже понад два місяці перебуває в зоні АТО. Чому так – рідні та журналісти питали на початку тижня обласного військового комісара Івана Васильцюна. Жінки говорять про втому, важкий психологічний та фізичний стан. Це в тому числі пов’язано з поганим харчуванням та умовами перебування солдат. «Важко зрозуміти, що там відбувається, але коли син каже, що не витримує, відмовляється зі мною спілкуватися та просить ніде не називати його прізвище, то це вже справжня проблема», – розповіла одна з матерів. Під сумнів ставлять люди й те, чи потрапляють до їхніх рідних зібрані волонтерами харчі, одяг, бронежилети тощо. Полковник про відсутність ротації знає, однак вплинути на ситуацію не може.

Шукали своєї правди цього тижня й рідні військових, котрі проходять службу в батальйоні територіальної оборони (проходить військове злагодження на полігоні в с. Оноківці).  За словами жінок, більшість тих, хто нині в цьому батальйоні, забрали як писарів та співробітників військкоматів на час мобілізації. З кожного району залучили 15-30 осіб. Згодом їх зарахували до лав батальйону тероборони області, але, як переконували присутні на площі, хлопці не пройшли медкомісію, що, на їхню думку, є порушенням. І. Васильцюн знову намагався переконати людей у правильності дій комісаріатів під час мобілізації, однак близькі військовослужбовців були невблаганні. Мітингувальники вимагають від керівництва області та комісаріату краю унеможливити будь-які дії щодо передислокації нашого батальйону за межі області. Вони ніби й згодні, щоб їхні сини та чоловіки проходили службу, але категорично проти їх відправки в зону АТО. 

А в четвер відбулася позачергова сесія Закарпатської облради. На ній депутати виділили 6,4 млн грн на фінансування заходів, спрямованих на утримання мобілізованих військовослужбовців, що проходять службу в батальйоні тероборони, по 100 тис. грн надали родинам краян, загиблих у ході АТО.

Крім цього, рада прийняла доручення, в яких депутати звертаються до держказначейства та інших уповноважених органів влади з проханням дозволити за кошти обласного бюджету здійснювати закупки без тендерів, зобов’язати казначейство проводити платіжки протягом 3 днів із моменту їх отримання  від військового комісаріату та інших силових структур. Це мало б пришвидшити процеси забезпечення військових. Також депутати ухвалили звернення до керівництва країни з вимогою ротації закарпатських військових, які беруть участь у АТО на сході.

Попри це, присутні в залі батьки військовослужбовців та громадські активісти закликали перевірити факти масового ухиляння від участі в АТО співробітників міліції, СБУ тощо. Матері звернулися й до голови обласної ради Івана Балоги, чому його теж не мобілізували у батальйон територіальної оборони, а їхніх чоловіків та синів мобілізували? «Чи перед законом і армією не всі одинакові?» – питали жінки...

Чи буде щось змінено в цьому напрямі, покаже час. Але матері військових, задіяних у АТО, кажуть про готовність до радикальних дій у разі відсутності реальних кроків з боку керівництва держави. І вони такі не одні. Днями на Житомирщині жінки вже перекривали трасу «Київ – Чоп». Їхні вимоги майже не відрізнялися від тих, що лунали на Закарпатті...

Віктор ЛАЗОРИК, "Закарпатська правда"