Безвізовий режим з Європою: реальність чи стратегічна мрія?

Навіть за величезного бажання влади, чи вдасться підготуватися до вимог, які ставить для такого режиму ЄС?

У Європу – без віз!  Уже з грудня цього року чи з січня наступного, але вже ось-ось… Такими ласими обіцянками годують нас дипломати, міністри та, здається, всі, кому не лінь. Ось і днями вітчизняні ЗМІ браво відрапортували: скоро українцям не потрібні будуть візи для в’їзду в Євросоюз, бо Рада ЄС перевела скасування віз із Україною в другу фазу Україна/ЄС. Що це означає і чи настільки реальна мрія, як її малюють, «Закарпатка» питала в директора Регіонального філіалу Національного Інституту стратегічних досліджень у м. Ужгороді Світлани Мітряєвої.

Отже, днями Рада ЄС перевела скасування віз із Україною в другу фазу Україна/ЄС. Уже по завершенні цієї фази громадяни Украї­ни зможуть їздити до країн ЄС без віз. «Відповідне рішення прийняли в понеділок, 23 червня, в Люксембурзі в ході засідання Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ, повідомила ТСН. Рада поділяє аналіз, згідно з яким Україна виконала всі показники, встановлені в рамках І-го етапу плану дій із лібералізації візового режиму та приймає рішення розпочати оцінку виконання показників, встановлених у рамках ІІ етапу», – йдеться в рішенні Ради ЄС. При цьому Рада Євросоюзу очікує, що Єврокомісія якомога швидше надасть оцінку можливої міграції та впливу на безпеку ЄС подальшої лібералізації візового режиму для України. Як повідомлялося раніше, безвізовий режим із ЄС може запрацювати вже цього року. Проте все залежатиме від реалізації українською владою ухвалених законів», – пише «УП».

– Отож, Світлано Іванівно, ми таки наблизилися до омріяного безвізового режиму з ЄС?

– Так, наразі вперше за три з половиною роки ми можемо сказати про суттєві зрушення в питанні безвізового режиму, привітати себе з певними успіхами і нарешті говорити про перехід до другої фази плану дій щодо візової лібералізації з ЄС. Це означає, що Україна, фактично, завершила впровадження законодавчих актів, а це дуже серйозні реформи, які торкнуться життєво важливих сфер. Європа сьогодні визнала, що Україна справді робить потрібні кроки.

Хочу зазначити достатньо силь­­ний вплив громадянського суспільст­ва в цьому процесі. З досвіду балканських країн кілька років тому ми бачили ту роль, яку відіграли громадські організації в цьому процесі. Але в українському  випадку маємо поєднання дуже потужного експертного потенціа­лу, лобістського і міжнародного. Тобто, працюють одразу всі сегменти, які можуть допомогти в реалізації цього процесу.

– Тобто, не лише мріємо, а й таки на порозі?

– Так, нам є чим пишатися, але святкувати зарано. Коли ми говоримо про візову лібералізацію, то маємо розуміти, що це не вузьке питання лише віз та кордонів. Це  складний процес, який вбирає в себе низку реформ. За великим рахунком, рух до безвізового режиму спонукає державу здійс­нити масштабну роботу. Це цілий комплекс змін, у т. ч. і в сфері прав і свобод людини, безпекових та міграційних сферах, які тривалий час перебували на другому плані. Тому, як на мене, не варто зосереджуватися на датах скасування віз, а радше на якості трансформацій як  у державі, так і в суспільстві.

– Якщо вже заговорили про виконання другої фази візової лібералізації, що ми ще повинні зробити?

– У процесі виконання другої фази візової лібералізації на Україну очікує низка серйозних викликів. По-перше, біометричні паспорти. Якщо справдиться найбільш оптимістичний сценарій і з 1-го січня 2015-го введуть безвізовий режим, то скористатися ним ніхто не зможе, оскільки на сьогодні власників біометричних паспортів на Україні – нуль! Уряд пообіцяв, що з 1-го січня наступного року розпочнеться їх випуск. Але важливо знати, скільки Україні потрібно біометричних паспортів, і якою є спроможність тих органів, які відповідають за їхній випуск (Нацбанк і «Поліграфкомбінат «Україна»), щоб забезпечити той попит, який виникне, в установлені терміни. Нинішня спроможність видачі паспортів становить приблизно 1,5 млн. штук на рік. Як гадаєте, за скільки років Україна зможе видати 8 млн паспортів для забезпечення запитів тих, хто регулярно подорожує? За нинішніх темпів це займе щонайменше 5 років.

Знову про досвід Балкан. Македонія теж не виявилася готовою у визначені терміни забезпечити всіх біометричними паспортами, тож, фактично, рік-півтора громадянам було легше отримати візу в старий паспорт, ніж одержати новий. У нас може виникнути така ж ситуація. Тому експерти радять за ці півроку завезти додаткове обладнання й так мінімізувати ризики.

Сьогодні загалом ситуація спри­ят­лива для України. Зелене світло, яке ЄС дав до другої фази процесу лібералізації візового режиму, свідчить про те, що він готовий іти на компроміси, давати певні аванси, якщо Україна погодиться з активними діями, які були продемонстровані в останні місяці.

– А війна на сході?

– Певна річ, у контексті розмови не можна оминути ті події, що відбуваються на сході України. Нагадаю, що на початку 90-х років єдиною постсоціалістичною країною, яка мала безвізовий режим із Західною Європою, була колишня Югославія, що втратила його через війну. Варто розуміти, що якщо Україні швидко не вдасться розв’язати проблему війни, то є серйозний виклик, звучатимуть аргументи «проти», оскільки  для Європи важливе відчуття стабільності.

Загалом я навела лише два вагомі виклики, хоча їх є значно більше. І все ж експерти прогнозують, що процес візової лібералізації триватиме всупереч подіям. Саме тому залишається потреба в якісній міжвідомчій координації. Особливо важлива комунікація посадових осіб, де перетинаються компетенції органів виконавчої влади. Україна засвоює новий інституційний досвід, який у минулому був нетиповим і не практикувався. Кадрові призначення Президента в царині зовнішньої політики вселяють оптимізм. Завдання ж громадянського суспільства та експертного середовища  полягатиме в тому, щоб будь-які реформи вкладалися в загальну стратегію модернізації країни і не розглядалися як ситуативні пріоритети.

P.S. Не так давно довелося спілкуватися з поважним консулом з однієї європейської країни. Я спитала про реальність запровадження безвізового режиму. Його відповідь була такою: «Невже ви думаєте, що ЄС піде на безвізовий режим із країною, яка не має чітких кордонів?»

Ось і омріяні перспективи...

Наталія Петерварі