Який насправді інтерес у опонентів малих ГЕС, або Чому «зелені піонери» не працюють над вирішенням болючих екологічних проблем Закарпаття

Тема спорудження на Закарпатті малих ГЕС обговорюється в області уже не перший рік

Так, місцеві екологи, котрі, в основ­ному, не мають ні сертифікації, ні будь-яких юридичних повноважень, а часто й відповідної освіти, збурюють громади гірських сіл і районів, розповідаючи про жахливі засухи, затоплення земель та інші екологічні катастрофи. Та, мабуть, ніхто з цих «зелених піонерів» не розповідає людям правду. І правду про особистий інтерес у боротьбі з малими ГЕС…

Почнемо з того, що питання будівництва малих ГЕС на Закарпатті в першу чергу розпочинається з контакту з місцевою громадою. Це важлива передумова проектування таких ГЕС. Зауважте, саме з громадою певного села, а не з активістами з Ужгорода, Мукачева, Хуста чи Берегова, котрі перед місцевими виборами намагаються «набити» собі ціну через нібито захист екології. Мова йде про закарпатських містечкових крикунів-активістів, котрі чомусь вважають, що мають право вирішувати за громаду певного села. Вони, мов папуги продовжують повторяти тези своїх побратимів-грантоїдів з Ужгорода, котрі, в свою чергу, мають прямий фінансовий інтерес у боротьбі з малими ГЕС на Закарпатті. Який? А дуже простий: ці люди, котрі позиціо­нують себе як фахові екологи (причому під екологією вони розуміють, в основному, лише боротьбу з ГЕС) отримують сотні тисяч євро у вигляді грантів із США та Європи під тему захисту довкілля. Для отримання цих грошей ужгородські екологи вже наперед склали графік боротьби з малими ГЕС на Закарпатті. Навіть знаючи, що проект певної малої ГЕС отримав схвальні відгуки серйозних науково-екологічних установ, фахівців та місцевої громади.

Аби не бути голослівними, пропонуємо на ваш розсуд думки фахівців всеукраїнського рівня, котрі, щоправда, не мають відношення до екологічних грантів, і займаються екологією виключно як наукою, а не як хобі чи піар-акцією.

Директор Державного підприємства «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу Національної академії наук України», кандидат фізико-математичних наук Ярослав Куценко зазначає:

– Переваги діяльності міні-ГЕС очевидні. Це і постійно поновлюваний самою природою запас енергії, простота експлуатації та відсутність забруднення навколишнього середовища. Крім того, не слід забувати і про соціальну складову питання, адже від діяльності на території села такої малої ГЕС виграє громада: бюджет отримує стабільні надходження,  ремонтуються дороги, освітлюються вулиці, рівень напруги в мережах стабілізується і т.д.

Зараз в Україні діє щонайменше 15 законів, які сприяють розвитку альтернативних джерел енергії. А що, зараз закінчиться бум із малою гідроенергетикою, наступна на черзі яка – сонячна? І які будуть аргументи у противників? А там, мовляв, землі забирають. І знову нікого не цікавитимуть аргументи, що під сонячні електростанції виділяють неактивні землі, не ріллю. Та так можна до абсурду дійти.

Разом із тим, я не розумію, що таке Форум екологічного порятунку Закарпаття, який так «опікується» малими ГЕС? І чому свою діяльність вони зосередили на малих ГЕС? Екологія – це наука, яка виникла на стику біології, фізики, хімії, медицини, філософії. Врешті-решт це має стати філософією нашого життя – збереження довкілля для майбутнього. А тут якийсь однобокий підхід виходить. Чому в нас нема екологічного порятунку від засилля АЗС, від сміття, не вирішуються питання відходів, вирубки лісів, подивіться, що з річками робиться. Не секрет, що в Закарпатській області ефективно працює близько 10% очисних споруд. То чому не займаємося зменшенням викидів у довкілля? Тобто чому не працюємо над вирішенням насправді болючих екологічних проблем, яких наразі на Закарпатті чимало?

Провідний вчений України, професор, доктор біологічних наук Андрій Ковальчук розповідає: 

– Країни, котрі можна ставити у приклад за рівнем використання гідроенергетичного потенціалу, здебільшого використовують малі ГЕС: в Австрії обсяг такого виробництва енергії складає майже 10%, в Швейцарії – 8,3%, Швеції – 3%, Іспанії – 2,3%. Надзвичайно велику роль малі ГЕС відіграють і в Німеччині. А в такій близькій для закарпатця Чехії малі ГЕС виробляють половину всієї електроенергії країни. Показовий факт – уже після того, як тамтешні гідроелектростанції запрацювали, згідно з соціологічними дослідженнями, їхню роботу почали схвалювати 57% громадян Чехії. Досить актуальне питання для нашого краю…

До речі, завдяки ГЕС можна вирішити не тільки проблему власної електроенергії. Зокрема, будівницт­вом ГЕС, наприклад, Швейцарія не тільки забезпечила власну енергетичну безпеку, а й «закрила» питання з повенями. Ще з ХIX століття цю країну найбільше топило. Звідти масово виїжджали люди в пошуках кращої долі. Проте завдяки правильній політиці в державі вони припинили рубку своїх лісів, потім побудували ГЕС, створили потрібну кількість водойм і таким чином повені фактично припинилися... 

І справді, важко не погодитися, що масштабні проблеми екології потребують комплексного та колективного втручання й вирішення. Звичайно, таку роботу вести набагато складніше, аніж провокувати напади на окремих підприємців, що намагаються будувати малі ГЕС. Останній підхід є адресним, створює конткретного ворога в очах громади і дає результати, які «зелені активісти» охоче використовують одразу в декількох напрямках: відпрацювання грантових грошей, піар для політиків, замовний тиск на бізнес в інтересах тих самих політиків або задля фінансів. А гроші там і справді замішані, адже  варто лише порахувати, скільки коштує возити, поселяти, годувати й «дякувати» людям та «зацікавленим» екологам, які борються проти малих ГЕС. Це – по суті, така інтелігентна форма рекету…

Повертаючись до «величезної шкоди» від малих ГЕС, можна взяти той же закарпатський приклад існування нещодавно збудованої малої ГЕС у селі Тур’я-Поляна на Перечинщині. Там уже згадані «екологи» перед і під час будівництва ГЕС прогнозували мало не кінець світу через екологічну катастрофу. Зараз же тут поряд із міні-ГЕС знаходиться величезне форелеве господарство. Це, напевно, – найкращий приклад того, що така ГЕС і флора та фауна можуть безпечно співіснувати. Технологічно все зроблено так, що шляхи проходу риби залишилися в природному стані, відтак електроенергію там виробляють, не завдаючи шкоди довкіллю…

Разом із тим, чим далі, тим більше світові експерти-екологи сходяться на думці, що критикують альтернативну енергетику ті, хто заробляє на традиційному паливі – нафті, газові.Адже представники корпорацій, що займаються видобуванням традиційних енергоносіїв, суттєво втрачають від запровадження відновлювальних джерел. Саме з їхньої подачі з’являються різноманітні громадські та екологічні рухи, що виступають проти розвитку нових типів енергії.

Іван Попович