Микола Сядристий відобразив карту Закарпаття

Микола Сядристий — найкращий майстер мініатюри у світі. Але він ще й майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. А своє захоплення мініатюрою пояснює тим, що… селянин. Саме селяни є дуже уважними до природи, і тому вони можуть пов’язати безліч явищ. А ще саме цією, селянською, прикметою він дуже пов’язаний саме із Закарпаттям.

Чотири закарпатці могли замінити комбайн 

Разом з тим Сядристий бачив, як з карти України зникало багато сіл. У дитинстві, як і всі діти, пас корів і водночас захоплювався гармонією природи, серед якої минає трагікомічне життя людей. Всі дітваки – це діти Бога! А потім майже всі одягають маски, для своєї безпеки, переконаний мініатюрист. А даремно. Бо це помилка навіть багатьох володарів. Вони оточують себе тими, хто каже їм те, що їм приємно, а не те, що є насправді. А такі речі завершуються крахом.

Майстер дуже цінує час, дуже! Бо каже, що життя – надто коротеньке відрядження.

Навчався у Харківському художньому училищі, закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені В.Докучаєва. Кар’єра почалася із Закарпаття, тут він сім років – із 1960 до 1967 – працював агрономом. Казав, що це прекрасний край, трохи скидається на закордоння, всі тобі тут вітаються, а ще – дуже працьовиті. Сядристий згодом любив згадувати, що чотири закарпатці замінювали комбайн на кукурудзяному полі. А от надалі Микола Сядристий працював інженером в інституті системи Академії наук України.

НА НОСІ КОМАРА МАЙСТЕР ПОМІСТИВ ДІВЧИНКУ З ПАРАСОЛЬКОЮ

Всі його мініатюри зроблені винятково вручну. Причому, кожна – за іншою технологією. Для цього він мусив видобувати щонайглибші знання про всі матеріали, з якими працював. І недарма Микола Сядристий – чемпіон із плавання. Для його справи потрібно відмінно володіти своїм тілом. Процеси під час роботи майстер виконує між ударами серця. І що зовсім збиває з пантелику, при цьому м’язи не мають відчувати жодного напруження, навіть пульс у такі хвилини сповільнюється.

Якось на його виставку прийшов Патон, який опісля сказав, що Сядристого не стримують академічні канони. Так, багато науковців пише, що скло – крихке. І всілякі такі знання може зруйнувати тільки дуже необізнана людина або дуже смілива.

Шедеври Сядристого виконані на вишневих і тернових кісточках, на зрізах зернят дикої груші і яблука. На пелюстці безсмертника – найменша у світі книга (розмір 0,6 мм; має 12 сторінок, зашита павутинкою, це Кобзар Тараса Шевченка). На половині виноградного зернятка (на вставленому склі) майстер відобразив карту Закарпаття.

Він – автор найменших у всьому світі шахів. Шахівниця з фігурками розміщена на голівці шпильки. Показана позиція гри однієї з партій Альохіна і Капабланки. Або ж чого варта просвердлена волосина, в яку вставлено гілочку троянди. А от у вушко голки автор примудрився помістити цілий караван золотих верблюдів.

Цікавим експонатом є і скляна пелюстка хризантеми розміром 2х5 мм, на якій вигравіруваний фрагмент полонезу Огінського. Про цю роботу кажуть, що тут поєднано різні методи обробки матеріалу і монтаж, рівень якого недосяжний для сучасних технічних засобів.

Макет пивного заводу складається із 137 частин, його зроблено на половинці зернини ячменю. А ось золотий макет вітряка виконано із 203 деталей на половині макової зернини. Ця робота виникла в автора після відвідування Інтернаціонального музею вітряків у Гіфгорні (Німеччина).

А портрет Юрія Гагаріна вирізаний зі шматочка тернової кісточки. Портрет Ернеста Гемінґвея – на зрізі зерна груші. На краплині зі скла – автопортрет Сядристого.

Комара умілець виготовив у натуральну величину із золота (завдовжки 6,5 мм). Зате на носі комашки сидить дівчинка з парасолькою. А от найменший у світі збірний виріб — маленький діючий золотий замок (він у 50 тисяч разів менший, аніж шпилькова голівка), справжній, із ключиком. У кубічному міліметрі можна вмістити 50 тисяч таких замків. А його, до речі, найменший у світі, діючий електродвигун у 800 разів менший від сірникової голівки. Взагалі, це далеко не повний реєстр мініатюрних шедеврів. Ну, й класичний твір – підкована блоха..

Українські можновладці просять твори в подарунок на день Народження 

А от про власний доробок геній говорить так: його роботи — це природний підсумок поступу науки і технiки, ну і, звичайно ж, мистецтва також. Свій ранній витвір – підковану блоху – називає примітивним твором, бо в ньому тільки 8 деталей. Та й взагалі не любить, коли його порівнюють із персонажем Лєскова.

Сядристий обожнює працювати з природними матеріалами, бо вони не окислюються. А ще дуже цікаво спостерігати, як ці матеріали старіють, як вони поводяться в часі і як час поводиться з ними. Окрім того, творіння природи – це вже сама собою прекрасна, досконала архітектура. Тому таким природним є поєднання витвору природи і людини, як от, наприклад, гніздечко для трьох золотих пташенят.

Цікаво, що робота майстра починається зі старанного прибирання. Найперше мусить все пропилососити, щоб його майбутнє творіння не загубилося серед порошинок, адже воно таке ж крихітне.

А ще каже про себе, що має одну велику хибу, він… дуже лінивий. А потім на якийсь короткий час – забіги.

Роботи свої не продає. Хоч бувають такі замовлення, що не знаєш: плакати чи сміятися. Коли, наприклад, у котрогось із найкрутіших українських мажорів день народження. Друзі просять для нього роботу в Миколи Сергійовича, ніби це якась цяцька. Сядристий на такі запити навіть не відповідає.

Найбільше майстер пишається любов’ю тих глядачів, у країнах яких дуже високо поставлено ювелірне мистецтво. Як от, наприклад, у Мексиці. А найбільш складним вважає портрет матері. Він виготовлений на склі. Працював над ним чи не весь рік. Складний твір тому, що штрих на склі повернути або підправити вже неможливо. Та й ще в таких божевільно мініатюрних розмірах.

Проте вважає, що праці в таких мистецьких речах не має бути видно. Навпаки, має вражати легкість виконання, невагомість.

Щоб торкнутися таких таємниць, Сядристий навіть розділив сперматозоїд на дві частини. Думав, що вийдуть дві дегенеративні особи. Але вийшло дві особи. Але тут майстер зупинився. Він пішов до церкви, помолився і відмовився від подальших експериментів. Можливо, це було б страшніше відкриття, аніж атомна бомба, припустив Микола Сергійович

Майстер, який приносив державні мільйонні прибутки, майже не державних нагород

Микола Сядристий – не тільки геніальний мініатюрист, він ще й історик та поет. Перечитав багато історичних документів, деякі з них замовляв дипломатам. Вони їх привозили, бувало, самі навіть не цікавилися, що саме там написано. Тому знає історію і дуже часто повертається у своїх роздумах до політики. Демократія? Ні, її немає ніде, і це неможливо, вважає майстер. Всюди – нав’язування правил, усталеності, щоб верхівці менше втомлюватися управляти людьми.

А от наша замріяність – нам на шкоду. Нам важко мобілізуватися. Проте це та риса, яка дуже потрібна людям, бо в одному зі своїх віршів Микола Сядристий пише таке:

І, як в дитинстві, все на світі
І незалежне, і моє.
Чудові слова, сповнені великого знання!

Свої успіхи художник виправдовує самотністю, він не був членом ніяких спілок, жодних партій. Коли вийшла книга «Золота еліта України», то слів про найкращого мініатюриста світу читачі там не знайшли. Навіть не став лауреатом престижних премій. Щось завжди таке містичне діялося, що він не потрапляв до номінантів. Та й взагалі майже не має державних нагород. А тим часом його творчість приносила державі мільйонні прибутки. Але успіх якраз у тому, що такими прикрощами митець не переймається. Його життя й без цього таке цікаве, насичене!

Звичайно, за Сядристим стежили, писали наклепи. Але рятували промені слави, які доходили навіть до необізнаних: «А, це той, що підкував блоху!».

Та й сам він – відповідь багатьом з нас на наші питання. Адже в будь-який момент він міг застрягти в образах, в обуренні, не реалізувати себе і цим мордувати і себе, і тих людей, які його оточували. Натомість він зумів зробити своє життя таким яскравим і цікавим, що цим можна тільки захоплюватися. А ще Микола Сядристий – філософ, який намагається у найменшому знайти відповідь на глобальні питання. Кішка не сприймає, що за нею стежать, але це так. Можливо, за нами теж стежать зверху, припускає художник. Адже на всіх поверхах світобудови – приголомшуюча, феноменальна загадковість.