Як ведеться закарпатським кримчанам після тримісячної окупації?

Закарпатка Ірина розповіла, що вся кримська родина доньки Іванни вже змінила громадянство й отримала російські паспорти. Вони змушені були так вчинити, бо місцева влада натякнула, мовляв, залишитеся громадянами України — матимете чимало проблем і будете тут безправні. На превеликий жаль, із зміною громадянства життя на півострові кращим не стало....

Днями у центрі Мукачева випадково зустрів місцеву мешканку Ірину Левдар, донька якої Іванна ще наприкінці 80-х років минулого століття переїхала із сім’єю в степову частину Криму. Все б нічого, якби у лютому в селі не з’явилися «зелені чоловічки» з автоматами, а з ними і місцеві активісти, котрі агітували всіх голосувати на референдумі за приєднання півострова до Росії. Тим, хто відстоював свою позицію щодо приналежності Криму до України, погрожували спалити будинок і господарство. Події розвивалися напрочуд стрімко. Про ці буремні події в селі, де живе Іванна, тоді писала наша газета.

Тепер же мені було цікаво довідатися, як ведеться закарпатським кримчанам нині, після тримісячної окупації. Пані Ірина розповіла, що вся доньчина родина вже змінила громадянство й отримала російські паспорти. Вони змушені були так вчинити, бо місцева влада натякнула, мовляв, залишитеся громадянами України — матимете чимало проблем і будете тут безправні. На превеликий жаль, із зміною громадянства життя на півострові кращим не стало. Мало того, на голови місцевих мешканців звалилося й чимало інших проблем. Спершу ті, хто дуже обстоював позицію щодо входження Криму до Росії, стверджували, що це перехідний період, не може все відразу піти на покращення. Та чим далі, тим більше місцевий люд впевнюється в не такій уже безхмарності нового життя, яке обіцяли окупанти.

Сьогодні найбільшою проблемою в цьому кримському селі є відсутність води. Влада півострова заборгувала за живильну вологу велику суму й досі не уклала відповідні угоди на її постачання з материкової України, а отже, фермерські господарства залишилися без води. «Іванка плакала й жалілася, — розповідає моя співбесідниця, — що цьогоріч жодного прибутку від господарства не очікує. І хоча дощі все ж на півострові випадали, однак цього замало. Вони постійно поливали свої плантації з овочами. Дуже втратили ті, що вирощують рис, бо він увесь уже пропав. Щодо овочів, то вони будуть, але урожай далеко не такий, як в часи поливу. Бракує в селі навіть звичайної питної води. Якщо ще минулого року її подавали цілодобово, то тепер винятково у вранішні й вечірні години. А у багатоповерхові будинки вище другого поверху вона не підіймається».

♦ Обміняли гривні на рублі, а покращення чомусь не настало.

Та не тільки почалися проблеми з водою, чимало клопотів місцевим жителям завдав збій у постачанні продуктів харчування. Сьогодні крамниця в селі нагадує початок 90-х років минулого століття. Продавчиня стоїть у магазині серед порожніх полиць та прилавків. Тим часом люди страшенно обурюються, бо на кордоні у Херсонській області стоять каміони з провізією і їх не пропускають, вимагаючи спеціальні сертифікати Росспоживнагляду. Закарпатська кримчанка Іванна уже кілька разів їздила на материкову частину України. Там і вибір товарів значно ширший, і ціни більш прийнятні.

Дуже здорожчали ліки. У сільській аптеці ціни підвищилися більш ніж удвічі. Мало того, їх ще й катастрофічно бракує. Особливо потерпають ті, хто страждають від хронічних хвороб й змушені постійно вживати медикаменти. Вони у розпачі й проклинають нинішню російську владу.

Під час тої злощасної пропагандистської кампанії у лютому-березні цьогоріч місцева пенсіонерка росіянка Римма щодня готувала чай та каву, пекла пиріжки й частувала «зелених чоловічків». Вона тоді називала їх ангелами-охоронцями, визволителями, казала, що молитиметься за їхнє здоров’я, бігала й сама по вулиці й всіх агітувала. Раділа, наче дитина, й плескала у долоні, коли в Кремлі оголосили, що Крим став частиною Росії. Та нині уся та ейфорія відійшла у небуття. Поліпшення життя, на яке дуже сподівалася, не настало, відтак погляди старої різко змінилися. Тепер вона уже стверджує, що хрін від редьки не солодший, мовляв, не дбала про Крим за 23 роки незалежності Україна, не опікується півостровом тепер і Росія. Пенсіонерка нарікає, що їй тепер ще більше бракує грошей на найнеобхідніше. Пенсія підвищилася на мізер, а ціни злетіли у рази. І таких розчарованих жителів на окупованому півострові нині чимало. Ну що ж, бачили очі, що купували…

Віталій ПУМПИНЕЦЬ