Середнянська «родзинка» потребує негайної реконструкції

На території мальовничого селища Середнє розміщується архітектурна пам’ятка з цікавою історією, до якої вже багато років не згасає чималий суспільний інтерес. Це руїни середньовічної башти, котру часто називають Середнянським замком. Нещодавно ми відвідали середнянські підвали, що, м’яко кажучи, не процвітають… Не процвітають тут не тільки підвали та виноградники, а й замок, який по праву вважається однією з головних визначних пам’яток Закарпаття.Джерело: karpatskijobjektiv.com

Сходами історії  Згідно з енциклопедією «Замки Підкарпатської Руси», це була вежа заввишки 20 м, площею 18,6 на 16,5 м і товщиною стін – понад 2 м. Окрім  власне вежі, існувала також подвійна кругова захисна система валів та ровів із водою, а ще її оточував кам’яний мур із циліндричними баштами. Напевно, з натяжкою цей оборонний комплекс можна назвати й замком, хоча в класичному розумінні це невірно. Усередині споруда розділялася дерев’яними перегородками на три яруси із драбинами, сходами та міцною середньовічною «столяркою».

Заглянемо трохи в історію цих дивовижних, але тепер нікому не потрібних руїн… За легендами й переказами, заснований замок Орденом тамплієрів ще в ХІІ столітті. В добу Середньовіччя вони отримали право на торгівлю солотвинською сіллю. 

«Солоний шлях» із Підкарпатських копалень у Європу проходив через Закарпаття.

Тамплієри швидко зводять уздовж нього ряд укріплень, які використовувалися як митні пости. Одне з таких укріплень збереглося і в Середньому. Посилаючись на «Нариси історії Закарпаття», до цього припущення можна додати, що після татаро-монгольської навали торгівля сіллю була актуальнішою і дохіднішою, ніж будь-коли, оскільки татари завалили й затопили переважну більшість соляних шахт, що призвело до соляної кризи і неймовірного стрибка ціни на сіль. У 1312 році після ліквідації Ордену тамплієрів Середнянський замок перейшов у власність монахів Ордену св. Павла. 1320-го свою владу над краєм закріпила угорська корона, а землі угорський король Карл І Роберт розділив між Другетами, Дожами, Дебреценами та іншим угорським шляхетським родами, які тривалий час не припиняли міжусобні сутички за окремі володіння.Саме друга половинаХІV – початок XV століття стали періодом боротьби між магнатами Другетами і родом Палочі за Середнянський замок, що завершилася на користь останніх. Правління шляхетного роду Добо У 1526 році Середнє і замок переходять до роду Добо, оскільки в битві під Могачемтурки громлять угорське військо і разом з королем гине останній представник роду Палочі по чоловічій лінії. Нові володарі зміцнюють замок і розвивають виноградарство та виноробство в Середньому.

Найбільш відомими представниками роду були брати Ференц, березький наджупан, та Іштван, трансільванський воєвода, національний герой Угорщини, що в час турецької експансії очолив героїчну оборону Егера. У 1552 році всього 1935 чоловік тримали облогу 120 тисячної армії Алі-паші впродовж 38 днів. Після цієї перемоги король Угорщини за відважність передав йому у власність кілька тисяч полонених турків, котрих героїчні брати використали для ремонту та укріплення Середнянського замку, а також для розширення та видовбування славнозвісних середнянських підвалів. Якщо вірити народним переказам, то замок був з’єднаний з винними погребами за допомогою проритого тунелю. Угорська історія та література, героями котрої часто фігурують брати Добо, розповідають, що вони були не тільки хоробрими воїнами, а ще й надзвичайно жадібними до грошей людьми. Їхня нездорова потреба в наживі стала загальновідомою в ХVІ столітті в усьому угорському королівстві.  

Протягом XVIІ–XVIIIстоліть Середнянський замок ще не раз міняв своїх володарів під час численних австро-турецьких та австро-угорських війн. Він поступово руйнувався, ремонтні роботи ніхто не проводив, оскільки архаїчна кам’яна будівля вже не відповідала стилю життя дворян того часу. Відчутного удару замку було завдано під час антигабсбурзького руху угорських дворян під керівництвом Ференца ІІ Ракоці в 1703–11 роках, після чого замок із навколишньою територією, як і весь край, відійшов до Габсбургів. Після цього він більше не відновлювався. Погляди істориків Однак свідчення істориків нині дещо розходяться з переказами. Багато хто з них стверджує, що Орден тамплієрів до Середнянського замку не має жодного стосунку. Йосиф Кобаль, завідувач відділу археології  Закарпатського краєзнавчого музею, вважає, що це міф, бо тамплієри насправді жили в монастирі, а не в замку. За його словами, перша згадка про замок у селищі Середнє датована початком ХVІ століття, водночас сучасні тамплієри стверджують, буцімто орден після його вигнання із Франції в 1312 році переніс усі свої скарби до цієї фортеці… Співробітник музею впевнений, що всі замки Закарпаття є національним надбанням. Про діяльність тамплієрів у нашому краї відомо дуже мало, і ці свідчення є досить протилежними за своєю суттю. Тож залишимо це спірне питання історикам… Невтішне сьогодення Нині ця середньовічна споруда руйнується, а її, до речі, охороняє держава. Як повідомляють працівники селищної ради, селищний голова Емеріх Крицький неодноразово звертався до обласної влади й відповідних державних структур з проханням про визначення статусу замку. Адже необхідні розчистка території, відновлення та заповнення водою рову навколо фортеці, консервація мурів. Проте відповіді й досі нема.  Можливо, через кілька десятиліть не залишиться й сліду від цієї знаменитої пам’ятки, про яку так часто пишуть та говорять і до якої державі немає діла… Руйнується історична споруда, руйнується пам’ять про минуле, а така байдужість та незнання власної історії призводять до руйнування країни…

Леся ХАВАН «Карпатський об’єктив»

Джерело: karpatskijobjektiv.com