Природа Закарпаття карає за безгосподарність і споживацтво!

Гортаючи сторінки однієї з обласних газет, я звернув увагу на невеличке повідомлення, яке пов’язане з проблемою охорони природи Карпат.

Уважно прочитав і був вражений змістом повідомлення про те, що 9 квітня цього року на засіданні Верховної Ради України було обговорено та ухвалено закон, яким змінюються або ліквідовуються процедури надання дозволу на більшість видів діяльності, що впливають на навколишнє середовище. Ці зміни були внесені до статті 16 Закону «Про природно-заповідний фонд».

Це рішення не піддається ніяким логічним мотивуванням. Мова йде про те, що пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру, що має спрощувати процедури різних видів рубок лісу на заповідних територіях. На перший погляд аж не вірилося, що такі рішення можуть бути прийняті у найвищій законодавчій установі. Боюся гостро прореагувати на цей закон, оскільки мені не вдалося отримати сам оригінал документа, тому використовую лише матеріали, які опубліковані в газеті.

Прийнятим законом внесено зміни до низки законодавчих актів України (всього 37 найменувань), згідно з якими скорочено кількість документів дозвільного характеру, передбачених у спеціальних законодавчих актах. Серед іншого законопроект дозволяє проводити санітарну вирубку в природних заповідниках без відповідного погодження з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Тут ми змушені процитувати, що таке заповідник, із Закону про заповідні території України. Це територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Вони перебувають під охороною держави, і категорично заборонено проводити в них будь-яку господарську діяльність. Головна функція заповідників – збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених природних ділянок (еталонів природи) для вивчення сукцесійних змін, що відбуваються під впливом вікових змін клімату та інших факторів. Крім того, в горах природні лісові заповідні комплекси є основними у формуванні водорегулюючих та ґрунтозахисних особливостей регіону.

Пов’язуючи все це із Закарпаттям – гірською зоною, де основним багатством природи є лісові екосистеми, прийняте вище зазначене доповнення до законодавства по охороні заповідних територій може призвести до катастрофічних змін закономірностей в природі. Історія людства знає про існування країн з казковою природою, які внаслідок стихійного знищення людиною перетворилися на пустелі. До прикладу, один з найбільш зелених куточків Середземномор’я – острів Крит – перетворений людиною в кам’янисті пустелі, Кримські гори – скелясті, суворі, також позбавлені життя в деяких місцях на тисячах гектарів внаслідок бездушного і безтурботного знищення лісів людиною.

Оскільки проблеми використання природних екосистем були предметом моїх досліджень, я спробую переконати вас, шановний читачу, що природа служитиме вічно людині, якщо враховувати її закономірності. Не зайвим буде пригадати, що до нас у науково-дослідну лабораторію охорони природних екосистем ще в 2005 році надійшов колективний лист від населення Воловеччини з єдиним запитанням: чому в колодязях їхнього району відсутня вода в літній період? Сьогодні ми такі запити чуємо і від мешканців Свалявщини, Тячівщини та інших гірських районів.

Давайте ж з’ясуємо, чому за останні десятиріччя відсутня волога навіть у гірських районах Закарпаття? Водний режим території Карпат обумовлений багатьма факторами, серед яких основні: кількість опадів, затримка їх надземними частинами рослин, швидкість просочування вологи в ґрунт, випаровування вологи рослинами, поверхневий стік. Всі вони тісно взаємопов’язані між собою.

Зупинимося більш детально на водорегулюючих властивостях лісу. То яка ж його роль у розподілі опадів?

Вже з самого початку випадання дощів з’являються водорегулюючі властивості лісових масивів. Крони дерев першими приймають на себе дощові краплі, розпилюючи їх і тим самим зменшуючи їхню ударну силу при падінні на ґрунт. Частина атмосферних опадів, проникаючи крізь рослинний покрив по гілках і стовбурах дерев, а також безпосередньо через крони, досягає поверхні ґрунту, не встигаючи випаруватися. Більша частина цієї вологи просочується у ґрунт, а інша – стікає вниз по схилу, утворюючи струмки і потоки. Між тим, під пологом лісу майже ніколи – навіть навесні під час танення снігів на полонинах, а також влітку під час звичайних і навіть зливових дощів – не спостерігається поверхневого стоку атмосферних опадів завдяки лісовій підстилці чи так званому мертвому покриву, а також живому надземному покриву, який складається з мохів і трав’яних рослин. З цим пов’язані процеси накопичення гумусу, структура ґрунту і її фізико-механічні особливості. Характер підстилки значною мірою визначає водоохоронну, водорегулюючу та ґрунтозахисну роль лісу. Підстилка запобігає розвитку поверхневого стоку, вона є фільтром вологи на її шляху до ґрунту. Проникність підстилки настільки велика, що вона здатна затримати в собі кількість вологи, що в 10—15 разів перевищує її власну вагу. Таким чином, проходить поступовий рух води вниз по схилу, але це надзвичайно повільний рух.

Численні дослідження показали, що на відкритій місцевості, зокрема на оголеному ґрунті, поверхневий стік буває в 5—40 разів інтенсивніший, ніж у лісі, де ґрунт вкритий підстилкою. Тому не можна забувати і про те, наскільки грізним покаранням природи внаслідок нерозумного і нераціонального використання ресурсів були вже катастрофічні повені в нашій області .

Василь КОМЕНДАР, професор, керівник
науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем УжНУ