В Ужгороді лікарям за рік доводиться переривати до 100 вагітностей

...У пологовий будинок жінки потрапляють, в основному, з проблемою невиношуваності, загрозою переривання вагітності, ранніх токсикозів. Такі проблеми характерні для жінок як міста Ужгорода, так і всього Закарпаття вже близько 20 років. Щорічно ми втрачаємо з 800 вагітностей майже 25 відсотків ще не народжених дітей.

Уже четвертий рік поспіль Володимир Панаіт керує гінекологічним відділенням. До того він був головним лікарем Ужгородського міського перинатального центру, заступником головного лікаря міської лікарні з питань рододопомоги.
Можна сказати, саме завдяки Володимиру Івановичу в Ужгороді є пологовий будинок. Скажете, що тут дивного, він має бути у кожному обласному центрі? Але ми добре знаємо, як колись ужгородки народжували у старій семиповерховій будівлі (щоправда, зараз вона порожня), яка побудована у 1978 році. З самого початку вона була розрахована на 15 років експлуатації, але чомусь там дуже часто виникали спалахи різних інфекцій. Хворіли як жінки, так і новонароджені. У 1987 році, коли обласне керівництво вирішувало, побудувати в Ужгороді молодіжний розважальний комплекс чи ні, саме пан Панаіт, який на той час був заступником головного лікаря Ужгородської міськлікарні, наполіг на будівництві нового пологового будинку, мовляв, молодь знайде де розважитись, а породіллі та їх немовлята страждають. Відтак пан Володимир сам зайнявся будівництвом медзакладу. Фактично був і за прораба, і за архітектора, хоч з цим ремеслом ніде не стикався. Вчитися доводилося, що називається, на ходу. Каже, що дуже важко було, адже комп’ютерів тоді ще не використовували. Зате не виникало проблем із фінансуванням, чого не скажеш про будівельні матеріали. Фактично за 4 роки будівля була здана в експлуатацію. З тих пір в Ужгороді жодного нового медзакладку побудовано не було.

Пане Володимире, хто сьогодні домінує серед ваших пацієнток та з якими проблемами вони найчастіше звертаються?

— Із кожним роком як в Україні, так і на Закарпатті загалом зростає кількість гінекологічних захворювань. Щорічно в гінекологічному відділенні Ужгородського міського пологового будинку проходить лікування близько 1200—1500 жінок.

На сьогодні 70 відсотків пацієнтів відділення — це майбутні матусі, які мають термін вагітності до 22 тижнів, а після вони госпіталізуються в пологовий будинок. В основному жінки потрапляють сюди з проблемою невиношуваності, загрозою переривання вагітності, ранніх токсикозів. За моїм спостереженням, такі проблеми характерні для жінок як міста Ужгорода, так і всього Закарпаття вже близько 20 років. Що дуже сумно, ми щорічно втрачаємо з 800 вагітностей майже 25 відсотків ще не народжених дітей. Якщо брати цифри по обласному центру, то за рік доводиться переривати десь 100 вагітностей.

Ще третина наших пацієнтів страждають онкозахворюваннями. Здебільшого після 40 років. Хоча ця хвороба молодіє на очах.

А як щодо навмисного переривання вагітності, які маємо цифри?

— В цьому плані можемо похвалитися. Якщо у 80—90 роках наші лікарі робили по 22—25 абортів на день (це тоді,  коли казали, що в Радянському Союзі сексу немає), то в останні роки ми маємо близько 50 за рік. Бачимо, що жінки стали набагато грамотніші, бо інформаційна кампанія щодо використання різних видів захисту від незапланованих вагітностей врешті-решт дала результат. Інший бік медалі – молодь надто рано почала жити статевим життям — у 14—16 років. Але радує те, що навіть ромське населення вже обізнане з методами захисту. Крім цього, поняття планування вагітності з кожним роком набуває все більшої відповідальності серед молоді. Це для мене дуже втішно.

Який же фактор найбільше впливає на здоров’я жінок та їх вагітність?

— На мою думку, це, насамперед, навколишнє середовище, продукти харчування, в яких дуже багато різної хімії.

Інший фактор — вірусні інфекції: СНІД, ТОРЧ, які передаються статевим шляхом, та спадкові генетичні хвороби. На жаль, останніх з кожним роком більшає.

Що роблять у медицині, аби позбутися таких захворювань?

— До нас потрапляють жінки вже з певними патологіями за направленням медиків жіночих консультацій. Роботу останньої не видно, але вона така потрібна, бо це і роз’яснення щодо важливості раннього виявлення гінекологічних захворювань, і профілактика та самообстеження великої кількості жінок. До речі, дуже багато жінок нині палить, нерідко і не тільки тютюн. А це напряму впливає на здоров’я.

Якщо говорити про гінекологію як галузь медицини, які найгостріші проблеми тут можете виокремити?

— Нам конче не вистачає ліжко-місць та кабінетів для надання гінекологічної допомоги мешканкам Ужгорода. Оскільки в місті є 42 тисячі жінок фертильного віку, то потрібно 75 ліжко-місць. Практично ж маємо всього половину від потреби.

Така ж проблема і в пологовому будинку?

— Новий пологовий будинок вирішив би проблему десь на відсотків 40. Знаю, у планах керівництва області така ідея виношується. Щоправда, розглядаються різні варіанти. Зокрема, й реконструювати старий. Але це, на моє переконання, – досить нерозумно. Бо завжди легше побудувати щось нове, ніж перебудовувати старе. Тому якщо вже й робити щось, то сучасне, світле приміщення. Зараз не ті часи, аби користуватися залишками минулого. Але навряд сьогодні віднайдуться кошти, аби реалізувати цей проект.

Політична та економічна кризи — не кращий час для вирішення проблем. Як вам у цій ситуації?

— Стан медицини напряму залежить від економіки країни. Це справді так. Але дивує інше. Нещодавно я перечитав передвиборні програми майже всіх кандидатів у Президенти України і у жодного не знайшов, що завданням №1 є покращення здоров’я населення. Спершу там фігурують боротьба з корупцією, зростання економіки і тільки опісля йдеться щось про здоров’я. Але ж держава, можна сказати, починається із здорового населення. Нема здорового населення – нема майбутнього у країни.

Але це — велика політика. А повертаючись до наших проблем, скажу, що загалом для ургентних пацієнтів у нашому пологовому будинку є все необхідне. Але треба розуміти, що на всіх не вистачає того, що виділяє нам держава. Тож для планових пологів вам, звісно, дадуть список для придбання необхідних медикаментів. Але особливого навантаження на гаманець, якщо все відбуватиметься природним шляхом, не буде. Все залежить від складності, тобто чи це кесаревий розтин, чи якісь інші патології.

В останні роки багато говорять про благодійні внески. Вони у вас є?

— Є, однак це не обов’язкові платежі. Є й перелік обо­в’яз­кових платних послуг, до них, приміром, належать аборти. На сьогодні ця послуга коштує 256 грн.

А загалом наше відділення, крім державних коштів, нині фінансується ще й за рахунок благодійних внесків та так званої «кишені лікаря». До прикладу, деякі покращення ми здійснили саме з останнього «фонду». Тобто медичний персонал сам купує ту чи іншу потрібну річ. Приміром, нещодавно так придбали електробойлер, телевізори для пацієнтів. Мусимо якось виходити із ситуації.

Наостанок, напередодні Дня медика, що б побажали своїм колегам, особливо молодим?

— Насамперед бажаю усім оптимізму та бажання весь час вчитися. Адже життя не стоїть на місці, прогресує й медицина, застосовуючи нові методи лікування. А молоді хочу побажати постійно накопичувати знання, бо тільки так можна стати хорошими лікарями.

Надія САРАНА