Експерт розповів, що очікує закарпатців цього літа

Минулий рік був роком активного сонця, коли все живе на землі максимально збуджується, в Україні це збудження призвело аж до революції.

Цього року сонце тільки трішечки спокійніше за минулорічне, хоча причина наших негараздів, звичайно, не тільки у цьому. І все ж міжнародний клімат знову розпечений, як рівно сто років тому, коли спалахнула Перша світова. 
Всяка дія викликає рівну їй протидію, всяка революція породжує контрреволюцію. Саме це бачимо зараз на сході України, де події багато в чому дзеркально відображають київський Майдан. Різниця в тому, що геополітичний Захід підтримує те, що називають революцією, а Росія підтримує контрреволюцію. Президентські вибори остаточно легітимізували революційну владу, але так нічого і не вирішили з контрреволюцією. 
Вибори скінчилися, але ясності так і не побільшало. Україна все так же лишається заручником геополітичного протистояння. США бере відверте шефство над нами. Європейські країни займають більш вичікувальну позицію, через що піддаються все сильнішому тискові з боку тієї-таки Америки. Росія наразі взяла паузу. З одного боку, той криміналітет, який зараз підняв голову на Донбасі, аж ніяк не може імпонувати кадровому чекістові В.Путіну. З іншого боку, просто так відступати теж якось не випадає, треба зберігати обличчя. В ідеалі для Кремля було би перетворення Донбасу на який-небудь аналог Ольстера, де протистояння можуть тліти десятиліттями. Але знову-таки – не з нинішніми же кримінальниками започатковувати такий проект! 
Стан російських військ дуже далекий від взірцевого, і саме це врятувало Україну від вторгнення. Але усі військово-технічні проблеми врешті-решт можуть бути вирішеними. Тому розслаблятися не варто. Навпаки, зараз Україна має певний шанс на вирішення східної проблеми. 
Тому антитерористична операція почалася по-справжньому. Вести її тепер виявляється значно тяжче, ніж, скажемо, у квітні. Число бойовиків вже зросло до 10 тисяч. Тому тільки тепер почали перекривати кордон з Росією, хоча це треба було робити мінімум два місяці тому. Про увесь 2000-кілометровий периметр поки не йдеться, закривають наразі тільки ділянку Луганської області. 
Змінилася тональність телевізійних повідомлень. Тепер багато говориться про успіхи силовиків, хоча ця інформація ще не підкріплюється достовірними фактами. Але показове саме бажання говорити про перемоги. Можливо, це навіть якась нова інформаційна політика, коли Україна нарешті почала власну інформаційну війну. 
Багато мовиться про необхідність доповнити успішні силові дії переговорами. Але поки не видно, з ким можна вести ці переговори. Одні донецькі олігархи втекли, інші не виявляють особливих ознак життя. Ніби легітимною владою там є депутати різних рівнів і тим більше мери, але усі вони є переважно ставлениками тих самих олігархів, тобто не виступають самостійними фігурами. На Донбасі потрібні будуть дострокові місцеві вибори, формування у ході них бодай якихось основ громадянського суспільства. Тільки після цього там з’являться постаті, з якими можна буде говорити офіційному Києву. 
Мабуть, демонополізація української економіки почнеться саме з цього регіону. Власне, уже зараз відчутно, що війна там ведеться навколо питання, чи залишатиметься Донбас олігархічним, чи там будуть поруйновано схеми зрощування бізнесу, криміналу і влади. Якби бойові дії не почалися, подолання тамтешньої мафії було би дуже проблематичним. Зараз же у держави просто не залишається іншого виходу. Багаторічна імперія Р.Ахметова руйнується на очах. Хто би ще місяць-другий тому міг подумати, що ця фігура так швидко змаліє?! Але це відбувається буквально на наших очах. Уся пострадянська економіка, яка ґрунтувалася перш за все на розграбуванні державного бюджету, тепер стрімко розвалюється. Народ грабує награбоване і водночас бездумно гине у ході цієї анти кримінальної революції. Схоже, що повідомлення про втрати мирного населення сильно применшені. Але якщо заявляють про втечу з Донецька 15 тисяч чоловік, значить і втрати там вже обчислюються мінімум сотнями людей. Адже тікає найбільше не пролетаріат, а люди середнього достатку, які просто так кидати нажите десятиліттями майно не стануть. 
Схід перетворився на постійну рану, яка кровоточить і ниє. На цьому фоні говорити про вирішення якихось інших великих проблем поки не доводиться. Зрозуміло, що найближчими місяцями усі зусилля держави зосереджуватимуться там. Для випускників юридичних вузів уже можна відновлювати розподіл (трудову мобілізацію).
Та найголовнішим буде створення нової індустрії на Сході. Тільки це зможе по-справжньому заспокоїти населення, створити там якусь перспективу на майбутнє. Роль держави в економічному житті найближчими роками тільки зростатиме, бо тільки вона зможе поруйнувати повсюдні кримінальні схеми, провести декриміналізацію економіки. 
Поки східна проблема не буде вирішена, Україна приречена на злидарський бюджет, на відмову від усіх звичних стандартів життя. Цьому не зарадять ані конституційні зміни, ані парламентські перевибори, які самі по собі нічого не вирішать, тому з ними доведеться зачекати. Не заспокоєний Донбас – це чорна діра, здатна поглинути все. 
Через це українське суспільство зараз напружує усі свої сили, аби локалізувати інфекцію, а відтак і здолати її. Ціною питання є саме існування нашого організму. 

Сергій Федака, Нове Закарпаття