Головний ворог Карпат — …еколог?

#Надзвичайне

Кілька поспіль надзвичайно спекотних років з мінімальним рівнем опадів підкосили певною мірою всі види дерев: сохне дуб, бук, сосна. Але найсутужніше прийшлося основній лісовій породі Карпат ялині, яка замість звичного їй помірно-прохолодного біокліматичного поясу враз опинилася під парниковим ковпаком...

...Здалеку ялинники, що всихають, схожі на сірі плями, які вразили живий соковито-зелений килим Карпатських гір. Зблизька мертвий ліс жахає могильною (майже у прямому сенсі) тишею, яку порушує скрипіння всохлих стовбурів і тріск почорнілих голих гілок із клаптями буро-сірої хвої.

Масове всихання ялинників (у Карпатах їх ще називають смерічниками) набуло в усій Європі катастрофічного розмаху з 2003 року. Науковці визнали його надзвичайною ситуацією, спричинену природними чинниками. Під загрозою успішне виконання лісом не тільки екологічних, а й економічних та соціальних функцій. Ми втрачаємо цінну деревину, що має високу вартість і стабільно високий ринковий попит. Бук, який замінює ялину, не має такого попиту в деревопереробників. Брак збуту деревини ставить під загрозу робочі місця для місцевого населення в Українських Карпатах.

Головний ворог — еколог?

До стихійного лиха доклалась і людська рука. Чималу територію всіх Карпат, не тільки українських, займають нині похідні ялинники. Штучно їх почали насаджувати ще у XVIII столітті, особливо активно — у 1960-ті. Садили ялину монокультурними масивами не в її природному ареалі, а там, де мали б буяти ялиново-ялицево-букові чи змішані дубові ліси. Такі підходи до лісокористування визначали економічні чинники: народне господарство терміново потребувало великих обсягів ділової деревини, яку могла дати тільки ялина. Хто ж знав, що у ХХІ столітті буде глобальне потепління?

— Головна помилка була в тому, що насіння ялини для заліснення наших Карпат не з нашої землі. Його завезли свого часу австрійські лісівники з Альп, — пояснює заступник директора Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету доктор сільськогосподарських наук Юрій Шпарик. — Ситуація з ялинниками вчить нас, що орієнтуватися потрібно на природне відновлення лісів.

Услід за генетично ослабленими похідними ялинниками, які ще й потерпають від деревних хвороб, шкідників і буревіїв, останніми роками почали всихати й корінні ялинники, що століттями росли в наших Карпатах. За результатами досліджень, на окремих ділянках на висоті 1400 метрів над рівнем моря всихає до 40% дерев ялини в корінних деревостанах. Це цілковито підтверджує тезу про першозначущість кліматичних причин всихання ялини — осередки сухостою прив’язані до умов зі складним гідрологічним режимом: круті схили, щебенисті або мілкі грунти.

Нині ялина всихає на 35,6 тисячі гектарів лісових земель, що у віданні Держлісагентства України: нізащо пропадає 14,2 мільйона кубічних метрів деревини. Проте загальний масштаб катастрофи визначити важко, оскільки величезні масиви вражених ялинників — на землях природно-заповідного фонду, де їх повністю не обліковують. Ефективні лісогосподарські заходи задля збереження нормального санітарного стану лісів там проводять вряди-годи: старі й хворі деревостани не вилучають, молоді не насаджують. У результаті частка ялинових молодняків у лісах ПЗФ зменшилася до 10—12% проти нормативних 33%. Нестача санітарно-оздоровчих заходів спричиняє всихання дерев, розростання патологічних осередків, що ще більше прискорює катастрофу з ялинниками (саме та парадоксальна ситуація, коли екологи зі своїми охоронно-заборонними методами стають природі чи не головними ворогами).

Всихання ялинових (смерекових) насаджень прогресує на об’єктах ПЗФ. Не в останню чергу саме через недолугу лісову політику на природно-заповідних землях його площа збільшилась за останні роки майже вдвічі. Найбільше потерпають старі деревостани, вилучені з користування, де десятками років не проводили лісогосподарські заходи.

Буковинські лісівники вирощують саджанці ялини тільки з насіння, зібраного з найкращих дерев рідного лісу. Фото Аліни АГОПШУК

Бук швидко завойовує територію

— Боротися із цим загрозливим явищем можна тільки шляхом проведення фахівцями лісогосподарської справи санітарно-оздоровчих заходів за передовими технологіями ведення лісового господарства: вирубувати сухостій, замінювати прості за складом деревостани на мішані через природне, штучне і комбіноване лісовідновлення, — пояснює директор УкрНДІгірлісу (м. Івано-Франківськ) професор Василь Парпан.

За результатами багаторічних науково-дослідних робіт провідні науковці Українського НДІ гірського лісівництва ім. П. Пастернака та Національного лісотехнічного університету України розробили практичні Рекомендації з ведення лісового господарства у похідних ялинниках Українських Карпат. Схвалений Держлісагентством збірник рекомендацій з приводу збалансованого ведення лісового господарства у Карпатському регіоні озброює лісівників знаннями про всі види рубок під час лісогосподарських робіт і санітарно-оздоровчих заходів, зокрема рубки догляду і переформування у ялинниках, що всихають.

Важливе запитання, яке турбує лісівників: що садити на місці ялинників?

— По-перше, не треба панікувати, — зазначає Юрій Шпарик. — На більшості лісових і навіть не лісових площ у Карпатах ліс відновиться природним шляхом. Це ми добре бачимо на космічних знімках покинутих полонин, які дедалі більше заростають чагарниками, поодинокими деревами. Питання тільки в тому, яким буде породний склад цих лісів і за який час вони виростуть. Якщо все-таки ухвалено рішення садити ліс (створювати лісові культури), то все залежить від категорії лісової ділянки, тобто від її призначення.

Він зауважує: на об’єктах природно-заповідного фонду природа врешті сама врегулює ситуацію. Але тоді про їхній туристичний потенціал і рекреаційно-оздоровче значення треба буде надовго забути — ми отримаємо хащі, що розрослися самі собою. В експлуатаційних лісах, призначених для постачання народному господарству ділової деревини, треба садити породи, які дають товарну деревину: модрину, дугласію або ялину. Безумовно, ялину потрібно культивувати, наприклад на плантаціях, бо можемо її зовсім втратити. Уже тепер у нас Карпати не ялинові, а букові. Бук швидко завойовує територію. Але в господарському сенсі він менш цінний за ялину, яка дає основну промислову деревину. Може скластися ситуація, що вже через 30—50 років не матимемо ялинової деревини. Із чого тоді пилятимуть дошки?!

Що стосується модрини, то, за словами науковця, вона справді дає великий приріст, високоякісну деревину і стійка до змін клімату. Але це не місцева порода, хоч колись давно вона, можливо, й росла природним шляхом у високогір’ї Карпат. У Ясінянському лісгоспі, що на Закарпатті, збереглися старовікові природні модринники. Але масове культивування модринових культур може в перспективі створити ситуацію, подібну до нинішньої зі всиханням ялини.

Одне слово, що і як вирощувати — це питання окремого лісогосподарського підприємства, керівництво якого ухвалюватиме рішення з урахуванням умов на певній лісовій ділянці. Породні склади лісових культур чи природного відновлення потрібно проектувати відповідно до типу і категорії лісів, тобто їхнього призначення. У розроблених в УкрНДІгірлісом рекомендаціях передбачено різні умови та можливості для ведення лісового господарства в ялинниках. А далі справа за службами лісгоспів, тобто за спеціалістами з лісовпорядкування, лісозахисту, а також за екологічною інспекцією.

ДО РЕЧІ

Найкраще насіння — з рідної землі

На Буковині найменше ялинникового сухостою — 3,9%, хоч ялинників стільки само, як на Львівщині, — по 11% загальної площі земель лісогосподарського призначення. Як наголошують науковці з УкрНДІгірлісу, річ не тільки у кліматичних відмінностях регіонів. Буковинські лісівники ведуть лісівничу справу так, що 72% лісів відновлюється природним шляхом відповідно до корінного типу. Такого високого показника більше немає ніде в Україні. Штучною посадкою відновлюють хіба що дубові ліси. В інших, зокрема смерекових, — природне оновлення, що забезпечує зростання стійкого здорового лісу.

До того ж вчасно проведені санітарно-оздоровчі рубки забрали сухостій: у 2010—2013 роках проведено заміну похідних ялинників на площі понад 1700 гектарів. Тепер тут підростають молоді дерева.

Світлана ІСАЧЕНКО, Урядовий кур’єр