Ентузіастка із Закарпаття жодних матеріальних винагород та інших особливих привілеїв не має!

Йдеться про Олену Кожанову, керівника Ужгородського районної організації Товариства Червоного Хреста.

Скільки разів зустрічаємося з цією милою жінкою, завжди чую одне й те ж. Розповідає, як ходила до того чи іншого, просила допомогти людям похилого віку, хворим та немічним. І якою радістю світилися очі в моєї співрозмовниці, коли вдавалося щось роздобути, домовитися.

Турботлива і чуйна, завжди готова відгукнутися на чужу біду. Діяльна та енергійна. Саме такою знають Кожанову – невтомну ентузіастку червонохрестівського руху. Її  внесок в успіхи Товариства особливо вагомий. Медик за професією, жінка впродовж багатьох років повністю присвятила себе турботам про інших. Тих, хто особливо цього потребує.

І хоч ніяких матеріальних винагород та інших особливих привілеїв ентузіастка не має, вона  отримує задоволення від зробленого.

З великою вдячністю розповідає про керівників  Закарпатського благодійного фонду «Дім милосердя» Василя Фенчака, БФ «Карітас» – Мар’яну Мартинюк,  МП «Сусик», які ніколи не відмовляють. Завдяки керівнику заводу «Джейбіл» донори строкової служби Чопа, Малої та Великої Доброні отримали необхідні вітаміни. Особливу подяку висловлює народному депутату Василю Ковачу, якого добре знають і шанують на Ужгородщині за його добре серце. З такими людьми, каже, і приємно працювати: повсякчас відчуваєш щиру підтримку. Перед Днем Перемоги Василь Ілліч зустрівся з ветераном війни з Минаю Петром Васильовичем Лохом. Вісім років районні червонохрестівці тісно співпрацюють з благодійним фондом «Дім милосердя». Не одна родина Ужгородщини відчула його вагому підтримку.

А як приємно Олені Іванівні бачити, що не лише дорослі підтримують її благодійні дії, а й діти. У Сторожницькій школі, наприклад, учні вже з молодших класів дбають про інших. Саме в цій школі завжди збирають найбільше продуктів для багатодітних сімей, хворих та одиноких. Тут виникли загони юних інспекторів червонохрестівського руху, зародилася традиція опікуватися старенькими, одинокими людьми.

Дітей захопив не лише збір продуктів, але і червонохрестівська робота. Вони прагнуть оволодіти прийомами першої медичної допомоги.

– Життя показало, – розповідає Олена Іванівна, –  що активність дорослих і дітей залежить від нас, працівників Товариства, від нашого ентузіазму і уміння працювати з людьми, зацікавити їх.

Хтось запалив вогнище і воно горить яскравим рівним полум’ям. Але якщо  його не підтримувати, воно скоро згасне. Так і в роботі червонохрестівців. Тому Олена Іванівна часто буває в школах. І отримує справжнє задоволення від зустрічей з учителями, радіє, коли вони не лише питають, а й пропонують! Зустрічається  також з медиками. Намагається допомогти всім, адже відомо, як у сільських медичних закладах не вистачає найнеобхіднішого. Нема в районі такої школи і медзакладу, де б не побувала Кожанова.

Серйозно займається питаннями психологічної підготовки школярів до участі в донорстві. Конкурси творів на ці теми, які проводяться у школах, зустрічі учнів з донорами – все це увійшло у практику її роботи.

Цими днями медики святкували День медичної сестри. Олена Іванівна тепло привітала їх, говорила, як багато залежить саме від них, людей у білих халатах.

Проблемами людей похилого віку, в тому числі самотніх, осіб з особливими потребами, безпритульними і переймається районна організація Товариства Червоного Хреста на чолі з невтомною трудівницею Оленою Кожановою. А, кажуть, у нинішньому жорстокому світі доброту проявляти не модно...

Марія Підгорна, "ВУ"