Закарпаття має вже цілі острови непотребу!

Крім того, мінеральні джерела Карпат також на ладан дихають. Бо йде вирубка лісів. А ліс, як відомо, є водорегулюючою системою в екології. Якщо ж вона порушена, можуть зникати запаси будь-якої води. Це надзвичайно велика проблема....

Весна вже давно вступила у свої законні права. А у ґаздівстві знаного агронома, експерта з наукових проблем екології і захисту рослин Української екологічної асоціації «Зелений світ», колишнього старшого наукового співробітника Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук Михайла Бабидорича щодня кипить робота. Крім того, перебуваючи на заслуженому відпочинку, він не полишає громадської роботи, активно вивчає проблеми екології та біологічного захисту рослин. І хоча нині у селі й справді пора гаряча і вільного часу практично немає, але пан Михайло охоче погодився поділитися досвідом та своїми міркуваннями.

Пане Михайле, чи задоволені ви цьогорічною зимою, адже кажуть, що коли нема великих морозів, то й шкідники не гинуть?

– Дійсно, справжньої зими й не було. Але мій виноградник перезимував прекрасно. А те, що шкідники не вимерзли, це не проблема, бо їх можна і потрібно знешкодити без використання хімічних засобів. Найперше порекомендую любителям-садоводам, городникам використовувати мій метод приваблювання комахоїдних птахів: синиць, шпаків, дятлів, горобців тощо. Синиці, до прикладу, годують своїх діток 300—350 разів на день, приносячи щораз у дзьобику по 2—3 гусені шкідливих комах. А пара шпаків за період вигодовування діток знищує таку кількість комах, що ними можна заповнити три шпаківні. Тож, аби у вашому саду жили птахи, потрібно змайструвати для них різноманітні будиночки, взимку обов’язково підгодовувати насінням соняшнику, зернових, хлібом чи салом. Найбільша роль їх в осінньо-зимово-весняний період, коли пернаті поїдають 90—100% шкідників саду. Ось таким нехитрим методом, який уже призабули через достатність хімічних препаратів, можна позбутися невидимих ворогів. Зауважу, що це абсолютно безпечно для здоров’я. А ще приємно, погодьтеся, чути пташиний гамір у своєму саду. Чого нема у садах, котрі інтенсивно обробляються хімікатами. Птахам там просто робити нічого.

А як щодо урожаю фруктових дерев, що цьогоріч матимемо?

– Минулого року цвіт померз, дерева врожай не давали. Отож набралися сил, відпочили. Якщо буде волога і не матимемо заморозків, то можна розраховувати на суперурожай.

А як захистити виноградник від шкідників? На ньому ви теж щось дивне розвісили…

– Це — феромонні пастки. Але їх також можна використовувати і в саду, не тільки для винограду. Це міні-контейнери, куди поміщають біологічно-активні речовини — феромони, які виділяють комахи для притягування до себе особин свого виду. Їх наносять на клейку основу, яка тримає шкідників непорушно. А ще такі пастки у деяких випадках ефективніші за пестициди, адже окремі шкідники є витривалими або швидко адаптуються до них. Використовувати пастки можна у будь-який період, на відміну від хімічних засобів. У світі їх задіюють вже понад 30 років. У нас вони також були, коли ми мали радгоспи, колгоспи. Однак зараз приватні фермери, котрі займаються вирощуванням фруктових дерев, надають перевагу хімічному методу захисту від шкідників.

Тому з кожним роком спостерігаємо зростання захворювань через застосування отрутохімікатів на присадибних ділянках. Ними забруднюється ґрунт, питна вода, фрукти та овочі. Чому у всьому світі стільки онкохворих людей? 20% із них — від несприятливої екології. Це — результат використання людиною хімії. Тобто ведеться війна з власним народом. Попри алергічні захворювання та отруєння, задля отримання надприбутків, виробники роблять усе можливе для збуту своєї шкідливої продукції.

Тільки біопрепарати можуть виправити становище. Ці засоби, на жаль, мало розрекламовані, а тому відомі вузькому колу осіб. А між тим, деякі біологічні засоби захисту рослин не поступаються хімічним і є абсолютно нешкідливими для людини, рослин та навколишнього середовища загалом.

На Закарпатті після весняного прибирання городів і земельних ділянок господарі спалюють увесь непотріб. Як експерт з проблем екології, що скажете з цього приводу?

– Спалюючи траву, ми вбиваємо корисні патогенні мікроорганізми. Маються на увазі спори грибів, бактерій і вірусів. Вони є не тільки хвороботворні, але й ті, що покращують структуру грунту.

Але ми завдаємо шкоди не тільки землі. Через масову вирубку лісів пересихають ріки, і вже місцями у криницях пропадає вода. Уявіть собі, у Міжгір’ї вже немає води. Незабаром це може обернутися в катастрофу. Крім того, культура населення така, що люди не задумуються, що буде після них. Наші ріки забруднені пет-пляшками, поліетиленовими пакетами… Коли виникають паводки, то все це потрапляє з наших річок у Дунай, а звідти — в Чорне море. Там ми маємо вже цілі острови непотребу. Крім того, наші мінеральні джерела теж на ладан дихають. Знову-таки тому, що йде вирубка лісів. А ліс, як відомо, є водорегулюючою системою в екології. Якщо ж вона порушена, можуть зникати запаси будь-якої води. Це надзвичайно велика проблема. І мені дуже шкода, що над її вирішенням мало хто працює.

Але є ще одна проблема, породжена тим, що у низинних районах Закарпаття, де іде інтенсивне вирощування с/г культур з використанням міндобрив і засобів захисту рослин (Ужгородський, Іршавський, Берегівський, Мукачівський, Виноградівський райони), стан грунтів впливає на якість води. Тому скоро у нас земля на Закарпатті буде така ж, як і в Голландії.

Над чим зараз працюєте?

– Наразі продовжую вивчати проблему зі шкідником кукурудзи, який прийшов у Карпати у 2001 році й згодом поширився на Закарпатті та в сусідніх державах. Проблема у тому, що західний кукурудзяний жук призводить до масового полягання кукурудзи. За моїми дослідженнями, цього жука завезли на Закарпаття разом із преміксами, які довгий час знаходилися на Берегівщині.

Якщо обирати між іршавською ранньою помідорою та привезеною з-за кордону, яку безпечніше з’їсти?

— Звичайно, нашу. Наведу такий приклад: за кордоном за технологією сад обробляють хімзасобами 18—24 рази на рік. На Закарпатті ж цю процедуру роблять 8 разів. До того ж першу обробку — бордоською сумішшю, яку не вважаю хімічною. До речі, хвороби з’являються частіше під час опадів, нерідко кислотних. Пригадайте оранжевий дощ, який випав в Ужгороді торік. Після того багато сільськогосподарських культур пропало.

З цієї та інших причин у багатьох державах сільському господарству приділяють особливу увагу, і воно є дотаційним. Якщо і ми в Україні не повернемося лицем до сільгоспвиробника, то він не виживе. А сільське господарство занепадатиме й далі, тваринництва й птахівництва у нас не буде взагалі. До речі, як, скажіть, може ота «Наша ряба» доїхати з Дніпропетровська на Закарпаття свіженькою? А тому, що попередньо була замочена у 5% розчині хлору. А ще хлор міститься у міській питній воді. Це надзвичайно шкідливо, адже відомо, що він є причиною багатьох важких недуг. Я дивуюся, як ми ще виживаємо при такому харчуванні.

Тож порадив би селянам, нехай мають три паприки й дві парадички урожаю, але все це буде натуральне й не шкодитиме нашому здоров’ю.