Театр Срібної Землі творили драматурги-краяни

За час своєї діяльності український музично-даматичний театр Закарпаття створив чимало вистав за п’єсами місцевих авторів. Цю добру традицію утвердили ще перші керівники кращих драматичних колективів краю, які завжди звертали увагу на включення до репертуару творів драматургів Срібної Землі.

Починаючи ще з 1919 року, до постановок бралися п’єси Олександра Духновича, Августина Волошина, Антонія Бобульського, Марійки Підгірянки, Омеляна Калабішки, Ірини Невицької, Олександра Сливки, Ярослава Барнича, Василя Гренжі-Донського Юрія-Августина Шерегія та інших українських авторів тодішнього автономного краю у складі Чехословаччини - Підкарпатської Русі.
    Після створення у 1946 році Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру підбір до постановок творів місцевих авторів значно скоротився у зв’язку із суворою сталінською цензурою, яку обійти було надзвичайно важко. Тому окремі драматурги Закарпаття змушені були обережно пристосовувати свої твори до кон`юктури та вчитися писати відповідно до вимог постулатів  соціалістичного реалізму. Так, у репертуарі закарпатських митців навіть у період так званої „Хрущовської відлиги” появилась тільки одна вистава - „Верховино, світку ти наш” за романом М.Тевельова 1957 р. -  і лише в часи  - „Брежнєвської демократії” творів місцевих авторів на сцені  театру стало більше – „Розмарінка” Ю.Чорі та І.Марушко 1966 р.,  „Жменяки” М.Томчанія та О.Гриб 1967 р. , „Микола Шугай” І.Стецюри 1973 р. , „Ялинка-Верховинка” Ю.Чорі 1976 р., „Вернигори” В.Вовчка 1978 р. , „Повінь”  В.Руснака та В.Лебедєвої за Ф.Потушняком 1979 р. , „Два кольори”  Ю.Керекеша 1981 р. , „Чардаш над Амуром” В.Вовчка 1983 , „Цвіт папороті” Ю.Чорі 1984 , „Автограф у вічність” В.Руснака 1984 , „Голос Великої ріки”(1988) та „Деревні люди” (1989) Д.Кешелі та інші.
       Варто згадати, що у 1972 р. на сцені з`явилась дотепна комедія з народного життя „Пригоди Циля Ковбаски” Антона Копинця. Спектакль на відміну від глядача, не сподобався партійному керівництву області. Отож  його було знято  з програми. Через два роки п`єcа  була поставлена на сцені Хустського народного театру.  
  Звичайно, значне полегшення у виборі репертуару настало після здобуття Україною незалежності. Тепер дирекція та художнє керівництво театру  самі почали вирішувати питання доцільності включення до діючого репертуару вистав за творами місцевих авторів. Так, після 1991 року в репертурі з”явились і були чудово прийняті глядачами такі твори: „Закарпатське весілля” В.Руснака 1992 р. , „Сексуальні ігри під чорним сонцем” В.Шершуна 1992 р. , „Таємниця Ужгородського замку” та „Розмарінка” Ю.Чорі 1992 р., „Медові дні Василини” Ю.Керекеша 1993 р. , „Ніч на полонині” О.Олеся 1994 р. ,п’єса  „Его” Ю.Чорі та опера „Князь Лаборець” Ю.Бача і В.Любімова 1996 р.,”Танго для тебе”(„Флірт і кохання”) Ю.-А.Шерегія (1999 р.), „Закарпатський вертеп” (2000 р.) та інші
    Як показує аналіз, упродовж майже десяти років після першого „ейфорійного” захоплення  експериментуванням у питаннях  самостійного підбору репертуару, тодішнє керівництво театру в місті над Ужем зовсім відмовляється від послуг місцевих драматургів, адже в діючому репертуарі театральної установи  майже відсутні  їх твори (крім раніше поставленої оперети братів Шерегіїв „Танго для тебе”). Але останнім часом  вдала постановка  дитячої вистави „Пригода в Карпатах” (2008 р.)  А.Філіппова (за мотивами казки Ш.Перро), а також знакових вистав „Судний час” І.Козака (2009 р.) та роману з народного життя „Дорога до раю” Д.Кешелі (2010 р.),  дають право сміливо констатувати  факт повернення творчого керівництва українського театру Закарпаття до пошуку „своїх” авторів, які, безперечно,  завжди висвітлюватимуть близькі закарпатському глядачеві проблеми, а тим самим зацікавлять і шанувальників драматичного мистецтва не тільки нашої області, але й інших регіонів України.
    А потім були ще такі вистави: „Що залишаємо людям?” за повістю „Іван” Ф.Потушняка (2011 р.), та „Meine libe, Віра” О.Гавроша (2012 р). В квітні 2014 року народний артист України А.Філіппов взяв до постановки  казку відомого закарпатського драматурга Ю.Чорі „Цвіт папороті”.  
    Пошук можливостей поповнення діючого репертуару Закарпатського обласного українського музично-лраматичногого театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв триває.
    Так, з 4 квітня  до 1 червня 2014 року в області оголошено  конкурс  на написання кращого драматичного твору закарпатськими авторами. На конкурс поступило 10 драматичних творів від шести авторів. Це - Петро Ходанич (чотири твори), Дмитро Кешеля, Василь Шершун, Олександр Гаврош, Мартин Гал та Василь Кобаль (по одному).
       Протягом травня 2014 року творчо-виробнича рада Закарпатського музично-драматичного театру та Закарпатська обласна організація Національної спілки письменників України  підведуть підсумки конкурсу і визначать кращий драматичний твір, який буде рекомендовано до постановки на сцені  ще в цьому році.

ВАСИЛЬ  КОБАЛЬ,
керівник літературно-драматичної частини Закарпатського
обласного українського музично-драматичного театру імені    
братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв