Ностальгуємо за Народним контролем часів СРСР…

Хоча за часів Радянського Союзу критикували так званий споживацький підхід, але попри це для споживача робилося чимало. Його дієво захищав Народний контроль: встановити вину порушника й виписати штраф – найменше, чого можна було очікувати від перевіряльників, а траплялися ж і звільнення з роботи, слідство та ув’язнення.

Народного контролю давно нема, як і низки інших контролюючих органів. Замість них постали інспекції з питань захисту прав споживачів із куцішими кадровими й технічними можливостями. Як вони дбають про нас не на словах, а на ділі, авторові доводилося відчувати на собі не раз. Ось, наприклад, їдучи в далеку подорож, придбав симпатичну валізу на коліщатках. Дуже скоро, ще на київському вокзалі, ручка від неї… відвалилася. Викрутився, позичивши сумку в столичних знайомих. Повернувшись до Ужгорода, пішов захищати свої права до управління. Там ...порадили знайти експерта для з’ясування, чому ручка зламалася. Довелося оплатити проведення експертизи. Я пішов і на це, а в результаті отримав висновок: ручка зламалася через… механічну дію на неї! Проте я все-таки подав позов до суду. А через три тижні отримав повідомлення про засідання, призначене …на дату, яка вже минула.

Або інший випадок. У подарунок синові на 25-річчя ми з дружиною придбали для нього та його дівчини квитки (кожен – далеко за тисячу гривень) на рок-оперу французьких гастролерів. На сайті крутився кліп, який демонстрував шикарні наряди, гучні голоси, яскраві декорації. Після повернення зі свята музики син заявив: «Було зовсім не так, як у рекламі»...

Як споживач я не раз і не двічі пробував «підправляти» працівників торгівлі, коли ті відкрито обважували мене. Звертав увагу комунальників і міського архітектора на їхню байдужість, коли встрявав у жолоби для зливу води, що пролягали безпосередньо на тротуарах. Як журналіст запитував мера, чому на звільнених будмайданчиках виростають усе нові й нові торгові центри, а не стоянки для автомобілів, які окупували всі пішохідні доріжки. Я робив це доти, доки не зрозумів: даремно!

Разючу відмінність у ставленні до людей відчуваю «за парканом» зі Словаччиною. Проїхавши 40 км від Ужгорода, потрапляєш до міста Міхаловце. Тут не лише центром, а й боковими вуличками ходиш, немов по паркету. Жодної тобі ямки, ба навіть поверхні з виступом, об яку можна перечепитися! Певен, що бюджетні та інвестиційні можливості окружного словацького містечка менші за ужгородські, але умови проживання в них різняться так, немов вони знаходяться на різних планетах.

Кажуть, правда ховається в деталях. У сенсі європейських цінностей «деталлю» є задоволення щоденних потреб конкретної людини. На відміну від «служіння інтересам народу» вітчизняних політиків. Навчимося разом із ними враховувати «деталі» – житимемо по-європейськи, і захист прав споживача стане реальністю.

Василь БЕДЗІР

"Закарпатська правда"