Чи здатна замінити закарпатцям книгу комп’ютерна техніка? (+ФОТО)

Друзі порадили прочитати «Катаріну» У.Сомерсета Моема. Однак в книжковому магазині її я не знайшла і відправилася на блошиний ринок, оскільки знаю, що там інколи можна знайти якусь цікаву книгу.

У час, коли майже в кожного школяра є ноутбук чи планшет, друковані видання – не модні, якщо можна так сказати. Адже, нині зручніше, відправляючись в дорогу, завантажити книгу на планшет, ніж возити у валізі видання на кількасот сторінок. Тож, онукам, бабусі яких збирали величезні бібліотеки, книги нині виходить що не потрібні.

Власкор Karpatnews.in.ua спробувала дізнатися, чим наразі живуть книголюби, хто і навіщо купує книги.

Пані Оксано, як часто Ви приймаєте стародруки? Що приносять?

            - Багато до нас приносять книг саме угорських, чеських та російських авторів. От маємо угорське видання, яке датується 1907 роком. Інколи трапляються англомовні видання. Дуже мало книжок українською мовою, напевно через те, що українськомовні рідше друкують, ніж російські. В місті є магазини, які торгують новими книгами, однак в них і ціни набагато вищі. Багато приносять художньої літератури, книг з психології, підручники для школярів.

Хто переважно приносить книги?

            - Дуже часто до нас приносять книги, що належали людям, які вже померли або виїхали, до прикладу за кордон. Люди не хочуть возити за собою великі кіпи макулатури (так часто книги називають люди, які хочуть їх позбутися). Інколи можна натрапити на людину, яка оцінює своє книгу  досить високо, однак у такому випадку я намагаюся пояснити, що зараз немає змоги плати такі кошти за екземпляр, як раніше. На жаль, зараз книги так не цінуються, як раніше, це вже не реліквія... Інколи приходять і люди, які за пляшку готові продати рідкісні книжки.

Як часто на Ваших полицях з′являються рідкісні книги?

            - Буває, але не часто. Одногу разу був, наприклад, повний збірник творів Федора Достоєвського у 14 томах, "Декамерон" Джованні Бокаччо, інколи навіть трапляються книги про розвідку. Не такі детективи, які зараз пишуть комп’ютери за допомогою створених програм, а ті, що друкувалися на зламі 90-х років. Звісно що такі книги рідкість, але все ж таки трапляються.

А хто звертається за книгами до Вас?

            - Я займаюся книжковим бізнесом (правда це гучно сказано «бізнес») вже майже 15 років і, чесно кажучи, бачу різний контингент, тих хто приносить книги. Але в основному це люди від 30 років. Трошки менше приходить студентів. Решта – колекціонери та митці. Студенти купують книги переважно для навчання. Стипендії малі, а у нас можна за доступною ціною купити потрібну літературу. На букіністичних базарах можна придбати книгу за більш доступною ціною. До прикладу, якщо нова книга з твердою палітуркою коштує 40-60 грн, то на подібному базарі її можна придбати за 10-12 грн.

А від чого залежить ціна, хто її визначає?

 - Ніхто не визначає, але є чіткі критерії. Коливання цін залежать від того, в якому стані книга, як часто з′являється автор і чи користується попитом, також залежить від тиражу екземпляру. І звісно, є дуже рідкісні книги про політику, мисливство, мистецтво, тощо. Вони дорожчі. А ось детективи, романи чи книги з кулінарії недорогі, в межах 5-10 гривень.

Ми живемо в цифровому суспільстві, як це впливає на книжковий базар?

            - Звісно що багато людей перейшли на читання за допомогою комп′ютера, однак через деякий час дехто і повертається до друкованих видань. Це так само, як гратися в гру «онлайн» чи вживу складати «ЛЕГО» або залізну дорогу. Це різні речі, як дві паралелі, котрі не пересікаються.

Книга – це як жива істота, вона вчить добру та з неї ми можемо почерпнути багато життєвих уроків. Та, на жаль, інколи виникають такі ситуації, коли нікому непотрібними стають люди, а що ж тоді казати про книги, хоч деякі з них пережили не одне покоління. Однак хочеться вірити, що українці почнуть читати більше і саме з нами буде асоціюватися фраза «нація, яка найбільше читає». А як підсумок рядків, написаних вище, то варто заначити: букіністичні магазинчики та блошині ринки мають свій шарм, вони зберігають історію і тут дійсно інколи можна натрапити на дуже цікаві книги. А щодо «Катаріни» У.Сомерсета Моема, з якої все і почалося, то її в Ужгороді не вдалося знайти, але подавчиня пообіцяла: невдовзі повинна з’явитися.

Юлія Давидова для Karpatnews.in.ua