Закарпатські Оноківці згадували Степана Петія… (ФОТО)

У клубі села Оноківці Ужгородського району Закарапття відбувся вечір світлої пам’яті, вечір-спогад з нагоди 70-річчя від дня народження колишнього художнього керівника народного вокального чоловічого ансамблю „Карпатські голоси” клубу с.Оноківці Степана Михайловича Петія, у програмі якого прозвучали деякі авторські твори, обробки пісень, а також його улюблені пісні.

Степан Михайлович Петій народився 18 січня 1943 року у селі Вовкове  на Ужгородщині, в щирій, співучій родині. З раннього дитинства він полюбив музику, мав чудовий слух і прекрасний голос. Мудрий, добросердечний батько подарував синові акордеон, і щасливішого за Степана, здається, не було в цілому світі. Він не випускав з рук дорогоцінного дарунка і вперто намагався відшукати ключ до його серця. Не минуло й півроку, як семикласник вигравав на танцях у сільському клубі. А на літніх канікулах уже обіймав посаду концертмейстера у піонерському таборі  в селі Циганівці. Після закінчення Середнянської школи-семирічки Степан вступив до Хустського культурно-освітнього училища і був випускником першого випуску (1960-1964рр.) Закінчивши училище, відслуживши армію, Степан Михайлович працював в Буштинській школі-інтернаті, де розпочалася його не тільки трудова і творча біографія, а й посміхнулося особисте щастя. Тут він зустрів свою долю, своє кохання -Марію Михайлівну, теж педагога-музиканта, яка стала  любимою  дружиною, матір”ю двох прекрасних донечок  Аелітки і Мар’янки. Аеліта успадкувала від батька мистецькі здібності, вона - викладач  по класу фортепіано Ужгородського коледжу культури і мистецтв. Маріанна – висококваліфікований  медик, працівник Закарпатської обласної станції переливання крові.
           Далі Степан Михайлович працював на посаді викладача Воловецької дитячої музичної школи по класу акордеона та керує хором Воловецького лісокомбінату. В цей період було написано дві пісні  -„Пісня про Волівець” та „Латориця” на слова Степана Кравця. В цьому ж році Степан Михайлович одержав урядову нагороду – медаль Лауреата першого Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості.
             В честь пам’яті Степана Михайловича прозвучали „Пісня про Волівець” та „Над плесками вічності” у виконанні тріо із Волівця у складі Івана Мадяра, Миколи Лозана, Олександра Кочана.
             Згодом Степан Михайлович повертається  в Буштино, де керує хором ветеранів Великої Вітчизняної війни. Багато хороших, теплих слів було сказано про нього Єлизаветою Сівак, керівником  народного вокального ансамблю народної пісні  „Цинторія”, яка дуже добре знає цю сім’ю та багато років працювала з Степаном Михайловичем. В честь його пам’яті  ансамбль „Цинторія” виконав пісні „Оліва, оліва” та „Зоря погасла”, які колись дуже подобалися Степану Михайловичу.       
                В Буштині народжуються пісні „Буштино рідне моє”, „Родинна колиска”, „Останній дзвінок” та ін. У програмі вечора пам’яті жіночий вокальний ансамбль „Марічка” клубу с.Оноківці виконав пісню „Родинна колиска” (сл.І.Феєра, муз.С.Петія).
                Десятки грамот, похвальних листів, та нагород підтверджували майстерність і талант С.М.Петія. Його пісні, незабутні мелодії акордеону дарували людям добрий настрій, радість, естетичну насолоду.
                 Для родини та в честь пам’яті С.М.Петія прозвучали пісні „Ти одна” та „Помолимся за  родителей”  у  виконанні  Віталія  Горвата,  студента
Ужгородського коледжу культури і мистецтв.     
                    Ужгородський період життя С.М.Петія  - дуже інтенсивний. Більше всього він цінував роботу у народному вокальному ансамблі „Карпатські голоси”, де спочатку був концертмейстером, а згодом художнім керівником колективу. У програмі вечора пам’яті у виконанні народного вокального ансамблю „Карпатські голоси” прозвучали твори , які розучував з ансамблем С.М.Петій   -   „Карпатський мій краю”, „Словенські мамічки”, а в честь сім’ї та пам’яті С.М.Петія прозвучав твір „Ой звідси гора”.      
                   Дуже яскравою і радісною подією в житті Степана Михайловича було народження онука Богданчика. Всю свою безмежну батьківську любов, свої знання передав найріднішій людині – онукові, адже для Богданчика він був і дідусем, і татом. Степан Михайлович із великим задоволенням допомагав вчителям Богданчика у проведенні шкільних свят та випускного вечора у 4-му класі. На вечорі була присутня перша вчителька Богданчика, Маргарита Дубенко, яка виступила з спогадами про співпрацю з Степаном Михайловичем.
                  Дуже багато гарних слів, спогадів прозвучало на вечорі  від знайомих та родичів з Буштина, Волівця, Оноківців.
                  Музикант від Бога, Степан Михайлович Петій через все своє життя проніс нескінченну любов до музики і до людей.
                   Світла пам’ять Степану Михайловичу! А для всіх присутніх  „Многая і благая літ” прозвучало у виконанні всіх учасників вечора під  запис акомпонементу Степана Михайловича Петія. 

О.Мешко, методист організаційно-методичного центру
Ужгородського районного відділу культури