Чи потрібна Україні ультраправа загроза радикалізації суспільно-політичних настроїв?

Чи знав психіатр Ярослав Андрушків про те, що його дітище отримає можливість долучитися до законтворчої діяльності, цілком легально, набравши необхідні відсотки на виборах, саме ставши партією маси? Мабуть знав, на те він і лікар-психіатр…

З перемінною ефективністю праворадикальні об’єднання діють в Україні вже досить давно.  Діяльність  таких організацій раніше носила здебільшого епізодичний характер і часто не торкалася політичної площини. Це стосується зокрема автономних правих та українського відділення міжнародної організації «Blood and Honour», що  діють нелегально та часто порушують українське законодавство. Формально ці рухи організовані як мережі окремих угрупувань, що позбавлені ієрархії та офіційних лідерів, все ж акції проходять за схожими сценаріями починаючи з Києва,  що свідчить про існування якщо не керівництва, то принаймні координаційного центру.  В діяльності вище  згаданих правих об’єднань беруть участь неформальні групи скінхедів та футбольні хулігани. З ідеологічної точки зору риторика автономних правих поєднує в собі расизм і націонал-соціалізм з антигобалістською термінологією на основі соціальної демагогії.  До діяльності автономних правих та Blood and Honour на території України можна віднести  мітинги, концерти, фізичні напади на іноземців та політичних опонентів, вандалізм, терористичні акти. Основу таких  рухів складає здебільшого маргіналізована молодь, що не має чим зайнятися, від так не може себе само реалізувати. В той же час ідейними натхненниками таких неформальних груп найчастіше стають люди більш зрілого віку з якісною освітою. Часто такі угрупування фінансують досить впливові бізнесмени не місцевого рівня, яких зацікавила діяльність схильних до насильства на основі цінностей радикалізму молодиків.  Крім того діє багато інших нелегальних та напівлегальних прав радикальних організацій, діяльність яких однак менш помітна.

З початку 90х років ХХ ст. в Україні діє ряд легальних політичних партій право радикального спрямування. Наприклад Українська національна асамблея в програмі, з якою йшла на вибори в  2006 році,  пропонує зміну державного ладу України з республіканського на «Третій гетьманат» (асоціації). Сама організація нагадує релігійну секту, що пропагує побудову «нової раси», «нової цивілізації», а також кастовий поділ людей.

Після виходу з УНА Дмитро Корчинський очолив подібну організацію – УНА-УНСО. УНСОвці брали участь в ряді збройних конфліктів на просторах колишнього СРСР, і з самої своєї появи позиціонують себе як організацію мілітаристського характеру. Організація побудована за принципом релігійної секти, але за основу взято Православ’я. Діяльність організації на території України обмежується мирними акціями протесту.

Усі вище згадані політичні організації та рухи ідеологічно відстоюють антиіммігрантські, расистські та антисемітські позиції, і на даний час не здобули значної підтримки широких мас населення України, однак цінності, які вони відстоюють, можна вважати подібними до тих, на основі яких будує свою політику в дівоцтві Соціал-національна партія, а нині «ВО Свобода».

В зв’язку з бажанням останньої монополізувати правий та ультраправий напрями в Українській політиці, ми можемо спостерігати вже сьогодні вчинені активістами цієї політичної сили акти вандалізму, численні погрози політичним опонентам та навіть терор не згодних з політикою свободи у соціальних мережах. Що буде далі? Чи потрібна нашій державі ультраправа загроза радикалізації суспільно-політичних настроїв? Всеж ідеологам правих партій і організацій в Україні, та їх спонсорам слід пам’ятати, що в політиці як і в фізиці, будь-яка дія викликає протидію.

Олександр Рихлицький, політолог, Кіровоград 2013

21 серпня 2013, 13:21
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!