Хто він, алхімік полтавського живопису? (+ФОТО)

Картини повинні звучати...

Частенько можна почути думку про те, що не шанує наш народ своєї історії і давніх традицій. Дійсно, Україну заполонили чужі звичаї, чужа мова, взірці чужинської мудрості, так, наче у нас ніколи і свого не було. За сприяння неукраїнської влади в Україні утворився тип людини цинічної, яка заради вигоди і земних благ піде на багато що… Духовно-моральна мутація робить з людей неприятелів власного народу і історії.
А оскільки на Україну з північно-східної сторони веде агресивний наступ релігійно-ідеологічний «Русский мир» (з його домінантою на українських землях РПЦ, Митного союзу, спільного футбольного чемпіонату, тощо), а з іншого боку – сучасна «цивілізація» Заходу, яка сама потребує кардинального відродження, без якого, вона раніше, чи пізніше, приречена на духовний занепад та загнивання. Чому? Та тому, що ця «цивілізація» перекрутила всілякий розумний порядок речей. Вона перетворилась у царство кількості, матерії, грошей, це величезний шматок Європи, де бракує повітря, свободи, світла. Це «цивілізація» яка забула про зміст ієрархії і могутності  духу. Це «цивілізація» і спільнота людей, для яких існує бог Мамона, іншими словами, де панує філософія споживацтва. Це спільнота торгашів і бездуховно убогих міщан.
Але є третій шлях, шлях орієнтації на власні сили, власну, правдиву історію, культуру, мистецтво, з надією на відновлення провідної касти державницько-політичних діячів, для яких Бог і Україна є понад усе. Хоча слід зауважити, що у скрутні часи, завжди були, є, і вірю, будуть яскраві постаті, які спираються на правду прадідів великих, на дух нашої давнини, на незнищенні, лицарські традиції нашого народу. До таких яскравих індивідів у царині мистецтва належить художник з Полтави – Олександр Нечипоренко. Сміливо можна стверджувати, що це ексклюзивний митець, який у своїй творчості  використовує незвичні матеріяли, які? Це становить секрет внутрішньої, мистецької «кухні». В 1998 році Олександр важко переніс інфаркт, ледь-ледь одужав. Після виздоровлення, на його думку, отримав подарунок долі… При написанні художніх робіт він використовує техніку лізирування, - це коли один колір накладається на інший, та дає незвичайне оптичне бачення.  І ось промінь світла потрапляє на біле тло, потім повертається через кольорові шари, відбувається оптичне змішання кольорів, два кольори дають третій. Картини цього автора повертають нас  у славні часи героїчно- козацької епохи, з незламним козацьким типом вояка-хлібороба, який витворився у період  16-17 століть. З його творів на нас дивляться, наче крізь віки, козаки-Мамаї, як носії козацьких цінностей. Творчість цього художника викликає потужні асоціації. Писанка – це символ Христового Воскресіння, штоф – чоловіче начало, пляшки – молодиці, глечики – старші жінки, кінь – це вольная воля. А ось плахта: «Якщо піднятися до стратосфери, та поглянути на нашу Землю, то, мабуть, вона має форму плахти», - таку цікаву думку висловлює Нечипоренко. Сучасне мистецтво, це синтез різних компонентів, але на думку живописця-традиціоналіста, має бути присутній дух – української пісні, української думки, українського начала.
Олександр продовжує свій архіцікавий монолог наступним одкровенням: «Картина повинна звучати, буває, навіть, як оркестр. Допоки моя картина не зазвучить, означає, що ще не завершена.» Ледь не усі роботи художника мають назви українських пісень, чи не тому і звучать, сам чув! У творчій майстерні митця завжди знаходиться освячена вода, фарби розводяться тільки такою водою.  Твори неординарного митця вражають ще однією несподіванкою, у них немає рамок, - випуклі рамки є органічним продовженням картин. А які назви творчих робіт! «Щоб наша доля нас не цуралась», «Ой у полі криниченька, та холодна водиченька», «Гей, наливайте повнії чари…»

Кожний твір мистецтва народжується майже завжди з емоції: «Народжена з серця, ти знайдеш шлях до іншого серця», - написав Бетговен на маргінесі свого «Кіріє». Мистецька діяльність не привереда митця, вона корениться в його внутрішній необхідності перетворити свої емоції в рух, у творчість. Мистецька творчість – наслідок емоційного тиску, від якого митець мусить звільнитися. Окрім цієї цілі – самозвільнення, творчість переслідує і іншу мету – бажання справити враження на інших. Емоція, що дає життя мистецькому творові, служить також засобом для набуття й поширення знання, як це твердили  Е.Клеї, Д.Суллі, та інші психологи. Вона примушує вищі наші центри сконцентрувати увагу на тому, що викликає нашу емоцію, та таким чином загострює нашу здатність пізнавати всі ті явища, що стоять у зв`язку з викликаною емоцією, і що їх митець схоплює інтуїтивно і відкриває у своєму творі. Ясперс  писав: «Мить, яку переживає людина, є чимсь остаточним, теплим від крові, безпосереднім, тілесно-приявним, цілістю реального, одиноко конкретним». В цьому феноменологічному описі безпосередньої рефлексивної настанови відчуваються відгуки козацького життєвого стилю. Безпосередня рефлексивна настанова в значній мірі згідна з першістю емоційного переживання, що характеризує українську психічну структуру. Це має прямий стосунок до творчості Нечипоренка з точки зору психологічно-історичного любомудрствія.

Переглядаючи його картини вбачаються мотиви моральної незламності українського народу, незважаючи на всі лихоліття. До того долучається вплив родючої землі, щедрої української природи, яка теж плекає довір`я до себе, мов до доброї матері.
Роботи автора також насичені духом, що притаманний поетиці Євгена Маланюка, де образ України – це образ Степової Еллади, ця думка має і наукове обґрунтування. Та поряд з тим, присутні і мотиви мрійництва серця. Бо українська пісня – це протоплазма нашої душі, її праматерія. Українська пісня – це ясні дні і темні ночі, радість і смуток. То наше щастя, та найбільший скарб. Перестаючи співати, перестаємо бути українцями! Найбільша духова революція України – її християнізація, відбулася під впливом співу. Колись співали годинами, потрапляючи у транс, забуваючи себе самих. Навіть вишневі сади, і ті розспівані… Величезна сила народної пісні! А буває, що картину розглядаєш і пісню чуєш народну, чи це не один з прекрасних прикладів співзвучної гармонії малярства і музики?
Олександр Нечипоренко не байдужий до творчості  небуденно-змістовної  інших митців. З великим захопленням розповідає про живопис Володимира Корнєва і Людмили Тафійчук. Великий інтерес у Олександра викликають творіння іспанця Хав`єра Рієри, який створює мистецтво, проектуючи світло на дерева. Сам Рієра про свою творчість говорить так: « Моє втручання ефемерне, воно не залишає сліду в природі. Воно з`являється і зникає.»
Шлях митця непростий, це той шлях, що стелиться у далечінь, і тому його щастя не подібне до того, що осягається на щоденних прогулянках. Це щастя далечини і наближення до мети.  Це щастя передчування чогось великого, неосяжного, незбагненного!

Андрій Будкевич, «Українське слово»

21 березня 2013, 11:35
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!