100-кілограмовий ведмідь-красень «прописався» у закарпатському «Синевирі» (+ВІДЕО)

Дворічного Вінні співробітники реабілітаційного центру бурих ведмедів Національного природного парку «Синевир» доправили з Косівської Поляни, що на Рахівщині.

Реабілітаційний центр бурих ведмедів Національного природного парку «Синевир» поповнився ще одним мешканцем. Дворічного 100-кілограмового красеня Вінні співробітники установи доправили з Косівської Поляни, що на Рахівщині. Там він утримувався у приватного власника. Оскільки тварина звикла до людей, великих проблем з транспортуванням не було. Перевезення Вінні забезпечувала група співробітників НПП «Синевир» у складі 5 чоловік. Коли його доставили у центр, то з цікавістю дивився на інших ведмедів, адже раніше ніколи не бачив собі подібних, проте невдовзі подружився з ведмедицею Бубочкою.

– Минув рік із дня створення нашого центру, де на площі 12 га для тварин створені усі умови для життя у напіввільних умовах. Ми й надалі прийматимемо ведмедів, які потребують захисту. Тут їм гарантована їжа, медичне забезпечення і простора територія, – каже директор НПП «Синевир» Микола Дербак.

– Окрім Вінні, у реабілітаційному центрі перебуває ще 6 ведмедів. Найбільшим з них є Дюрій. Йому 8 років. Він став нашим першим мешканцем. Сюди у грудні минулого року його привезли з Драгобрату, що також на Рахівщині, – розповідає директор реабілітаційного центру бурих ведмедів Ярослав Бундзяк.

Наступною була Бубочка, яку власниця цирку сама віддала у центр, бо та ніяк не піддавалася дресируванню. Відтак сюди перебралися ведмідь Потап, який утримувався в тісній клітці кінноспортивного клубу «Барс», що у Луганську. Натомість ведмедицю Розу привезено з Вінниччини, де її утримували біля автозаправки, а Іра прожила 20 років на голодній дієті у Хмельницькій області. Зараз від важкого минулого цих ведмедиків не залишилося й сліду. Напевно, радіє новій домівці й Беня. На Вінниччині власники довели тварину до важкого дистрофічного стану.

Нині всі вони у безпеці. А от чи заляжуть цієї зими синевирські ведмеді у сплячку – питання залишається відкритим. Хоча вони й нагуляли жиру, але, проживши усе життя у неволі в поганих умовах, ніколи не залягали у сплячку, а отже, потрібен більш тривалий час для адаптації, щоб повернувся природний інстинкт такої зимівлі. Лише ведмедиця Іра, маючи поважний вік, недавно пішла у барліг, щоб там перезимувати.

Юрій БАБІЧИН. Міжгірський район

 

 

10 січня 2013, 13:29
KARPATNEWS.in.ua — Усі новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!